Днями Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію у справі «Україна проти Росії». Суд також погодився на введення заходів для захисту національних меншин в Криму. На цьому позитив закінчується. Головний негатив у тому, що суд відмовив Києву в прийнятті тимчасових заходів проти РФ по конвенції щодо заборони фінансування тероризму.

У суді зазначили, що Україна повинна довести, що  тимчасові заходи повинні зупинити заподіяння непоправної шкоди, а також навмисність дії держави-сторони Конвенції. На думку суду, ця вимога не була виконана нашою стороною. Тож ми фактично не досягли бажаних результатів.

А все тому, що всі ці три роки  відсутня системна робота. Нереально досягти позитивних результатів, не маючи в арсеналі залізних ПРАВОВИХ аргументів та фактів, які вірно зібрані та задокументовані.  Хочемо, щоб Захід зобов’язав щось робити агресора. При цьому, самі  з цим же агресором  торгуємо, підтримуємо дипломатичні відносини. Й досі незрозуміло, де відкриті сотні кримінальні проваджень на національному рівні проти дій російських найманців в Україні? У РФ з прискіпливістю все документують. В Україні сміялися й думали, що це для пропаганди. Не тільки. Це Росії знадобиться і для подальших судів. А що ж ми?

Пригадую, що у 2014 році, як заступник начальника ГСУ Грігорій Мамка надіслав повістку Жириновському у справі по факту поставок озброєння у ДНР. Він ще довго скалився з цього приводу. Але якби мені дали довести справу до кінця, а після мого звільнення ще й продовжили документування подібних фактів – зараз результати у Міжнародному суді, можливо б були кардинально іншими, а таким як Жириновський було б не до сміху.

Я вірю, що Україна переможе. Але через недбалість нинішньої влади і непрофесійність правоохоронної системи «з новим обличчям», це займе набагато більше зусиль та часу.

Print Friendly