Нещодавня заява Голови Міністерства закордонних справ Угорщини Петера Сійярто щодо необхідності зміни прийнятого в Україні Закону Про Освіту викликала нову хвилю дискусій з цього приводу. Міністр Угорщини абсолютно недвозначно заявив, що доки представники угорської національної меншини не отримають юридичних гарантій свого права на навчання угорською мовою, Угорщина буде блокувати будь-які ініціативи нашої держави на шляху ЄС та НАТО. «Угорщина очікує, що Україна змінить частину Закону про освіту щодо меншин відповідно до міжнародного права і рішення Венеціанської комісії, тобто проведе справжні консультації з закарпатським співтовариством по їх очікуванням. При відсутності юридичних гарантій Угорщина залишає за собою право блокувати всі міжнародні ініціативи України в рамках ЄС і НАТО, – зазначив політик».
Разом з тим, Венеціанська комісія визнала вимоги Угорщини щодо навчання лише на угорській мові занадто радикальними. Таку інформацію дав секретар комісії Томас Маркерт в інтерв’ю “Європейської правді”. “Ні, ми не поділяємо цю позицію. Ми вважаємо, що держава може перейти від суто угорськомовної системи до змішаної, при якій частина годин буде викладатися угорською, частина – українською. Більш того, це навіть краще для самих учнів, якщо вони будуть отримувати навчання на двох мовах “, – сказав Маркерт. У той же час представник Венеціанської комісії підкреслив, що поки немає гарантій для мов меншин, критика угорців обґрунтована.
Загалом, висновки Венеціанської комісії по Закон Про освіту, опубліковані в грудні 2017 року, зводяться того, що окремі статті даного закону бажано зробити більш збалансованими, аби вирішити питання дискримінації мов меншин, тих які не є офіційними мовами ЄС.
В українському суспільстві думки з цього приводу розходяться. Частина експертів вважають, що новий Закон Про освіту не містить дискримінаційних статей та абсолютно логічно вносить необхідні зміни в освітній процес задля підтримки державної мови. Деякі ж експерти та політики вважають вимоги окремих європейських країн абсолютно обґрунтованими та бачать даний закон таким, який дискримінує права нацменшин України.
«У мене є впевненість, що конфлікт по такій важливій темі як мовна в нашій багатонаціональній, багатокультурній, багатоконфесійній країні доведений до абсурду непрофесійністю, я б навіть сказав дурістю чиновників, які займаються політикою в цьому питанні. Потрібно пам’ятати, що представники національних меншин – це українці, які сотні років живуть разом з нами, вони – українці за народженням і розпалювати ворожнечу в питаннях мови вкрай нерозумно і швидше навіть небезпечно! Я хочу дати дві поради уряду: перше – це вигнати з роботи тих, хто займався питанням мовної політики до сьогоднішнього дня і хто довів ситуацію до крайньої форми абсурду перед власними громадянами і перед європейським політиками; друга порада – почати розмовляти з лідерами національних меншин напряму, а не через умовних перекладачів якими виступають зонтичні організації. Принцип в цьому питанні повинен бути простий: Уряд повинен слухати і вміти чути національні меншини», – зазначив заступник голови політичної партії «Розумна Сила» Олександр Савченко.
Даний Закон не є таким скандальним і являється відстоюванням власних інтересів України – таку думку висловив сайту «24» Директор Центру суспільних відносин Євген Магда. Експерт вважає важливим той факт, що не всі сусіди України відреагували негативно на Закон про освіту – половина промовчала. Це показник, який свідчить про те, що в цьому питанні немає консолідації. По-друге, на його переконання, для тих, хто відреагував – це елемент їхньої внутрішньої політики.
«Приймаючи закони, Верховна Рада має бути далекогляднішою, аби виключати будь-які можливі спекуляцій з боку інших держав чи організацій в майбутньому. Конфлікт навколо мовного питання в Україні, винесений за межі держави, звісно розпалюють лобісти певних держав всередині європейський країн. Потрібно розуміти, що це не ініціатива Угорщини, радже Будапешту таку позицію нав’язали. Усі розуміють в чиїх інтересах це робиться. А взагалі, мовні питання, на мою думку, завжди створюються штучно, аби відвернути увагу суспільства від нагальних проблем. Наприклад боротьби з корупцією, розвитку економіки, зарплат, пенсій, цін, тарифів. Сьогодні саме цей найбільше турбує українців. І ці проблеми потрібно вирішувати в першу чергу», – вважає Алла Шлапак, к.е.н., голова громадської організації «Соціальна справедливість.
В будь-якому випадку відносини з національними меншинами, які проживають в Україні, є важливим елементом розбудови дружніх та добросусідських відносин з державами, які межують з Україною та від відносин з якими не в останню чергу залежить доля процесу інтеграції нашої держави в Євросоюз. Діаспори різних країни мають досить потужний вплив на внутрішню та зовнішню політику своїх держав і псувати відносини з ними не є далекоглядним кроком. Членство в Євросоюзі та наближення до європейських стандартів життя – стратегічна мета України і робити будь-які додаткові перепони на і без того складному шляху не варто. Прийняття та внесення змін в подібні Закони повинно відбуватись лише після взаємних консультацій та глибокої експертної оцінки на їх відповідність загальноприйнятим європейським практикам в аналогічних питаннях. Це є політичний прагматизм, якого в Україні, нажаль, часто бракує.
