Азовська криза перейшла у серйозну агресивну фазу, коли Росія пішла на прямі військові зіткнення з українськими кораблями. А цього Росія не робила раніше, завжди намагаючись приховувати свої агресивні дії, намагаючись їх загортати у часто нелогічні та неправдиві обгортки.

А те, що стався прямий прояв російської агресії проти держави Україна і проти нашого флоту. Реакція України і світу зрозуміла та очікувана, ООН збирається на позачергове засідання Радбезу, де найвпливовіші держави світу могли би прореагувати на агресивні дії Росії та, зрозуміло, вийти на певні рішення. Всередині країни почалася дискусія – доцільно чи ні вводити воєнний стан.

По-перше, воєнний стан може бути введений як на окремо взятих територіях, або по всій території країни, що накладає певну кількість обмежень і на ЗМІ, і на бізнес і загалом на все життя країни. По-друге, не варто применшувати загрозу, навіть якщо брати і порівнювати обставини, які були в 2014-15 роках із сьогоднішніми. Все ж таки, введення воєнного стану – потрібна умова, обов’язкова умова, тож звертати увагу на суспільну думку не завжди потрібно. Але давайте не забувати і про те, що можуть бути певні маніпуляції та політичні зацікавленості у введенні даного режиму.

Зрозуміло, що хід виборчої кампанії міняється: міняються смисли, палітри, контекст і, зрозуміло, міняються і фаворити. Від цього населенню треба приймати дуже тверезі рішення, не піддаватися емоціям, в першу чергу не забувати про оборону країни, але й не забувати про те, що це може бути спланований сценарій, головна мета якого – зіграти на страхах та вивести в лідери того чи іншого кандидата. При цьому і сумніви не повинні стати перепоною в захисті власної держави.

Кандидати в президенти України відреагували по різному на агресію проти українських моряків. Першим був Роман Безсмертний, він ще півроку тому писав, що третьою точкою російської окупації буде якраз акваторія Азовського моря, де Росія давно готувала агресивні дії. Але Україною й президентом не було зроблено достатньо для посилення нашої обороноздатності на даній ділянці, а ті окремі дії, які були зроблені, робилися дуже часто руками міжнародної спільноти й за їхні кошти (надання окремих кораблів, наприклад), написав політик у своєму facebook.

По суті Росія цим активізувала третій фронт (Крим-Донбас-Азовське море). Якщо на попередніх двох Росія намагалася вдавати, що це не вона робить, то тут увійшли у відкриту стадію, коли їхні кораблі почали атакувати українські судна. Це гарна можливість активізувати Будапештський меморандум, де нам гарантували безпеку і цілісність та ще більше посилити санкції проти Росії. Але відкритим лишається питання – що ж зараз робити по факту на цій території, бо решта інструментів надзвичайно дипломатичні та дуже довгі. Щодо самої агресії проти України, то це спростовує все, що нам говорили «не провокуйте Росію і вона заспокоїться», бо Росія навпаки влаштовує ескалацію, тиху окупацію українських територій, захоплюючи все більше. Для Європи це має бути дзвіночок, що умиротворення Росії ні до чого не призводить, вона далі веде свою агресивну політику, тому треба виробляти спільне континентальне рішення, аби протистояти агресивній політиці РФ.

Микола Давидюк

Print Friendly, PDF & Email