Прокуратура довгий час намагалась бути подалі від політики. А тому жила і досить непогано працювала
Політизація прокуратури розпочалась з призначенням генпрокурором С. Піскуна, колишнього податківця, якому дуже подобалось бавитись в політику. Саме тому він то падав униз, то злітав на гору, примудрився стати тричі генпрокурором за нетривалий проміжок часу.
Останнім генпрокурором, який намагався балансувати між різними політичними силами, відверто не схиляючись ні до одної, став генпрокурор О. Медведько. Напевно, саме тому він єдиний, кому вдалося відбути повний строк прокурорських повноважень на цій посаді.
Із 2014 року посада генпрокурора стала виключно політичною, а не професійною. Найбільше це проявилось з призначенням на цю посаду Ю. Луценка, який не має юридичної освіти і є професійним політиком. Проте, прокурорам навіть у нічних кошмарах не могло тоді наснитися, що Ю. Луценко такими темпами буде закладати міну уповільненої дії зсередини прокурорської системи.
Конкуренція між правоохоронними відомствами була завжди. Різні завдання, різні способи і засоби їх вирішення створюють в кожному правоохоронному органі властиву тільки йому професійну психологію, яка віддзеркалюється на кожному, хто пропрацював в одній системі навіть 3-5 років. А вже коли майже усе професійне життя провів в одній системі – професійне викривлення психології буде помітним до кінця життя.
Намагання довести, що вони найкращі, найважливіші для влади обумовлюють цю багаторічну конкуренцію і взаємну нелюбов.
Давня і взаємна нелюбов є між «ментами» і «прокурорськими». Переходи працівників між цими двома правоохоронними системами до недавнього часу були поодинокими фактами – лише за наявності особистих потужних зв’язків.
Як це не дивно, цей негласний кордон прорвало з призначенням Ю. Луценка, який до цього встиг кілька років попрацювати міністром МВС. І схоже, та система навіть за нетривалий час його засмоктала.
Були очікування, що масовий перехід «ментів» в прокуратуру відбудеться з призначенням генпрокурором чистого «мента» В. Яреми. Але цього тоді не сталося. У всякому випадку, не так масово і відверто. В. Ярема виявився мудріший і виваженіший у тому, щоб спиратися в прокуратурі на вихідців із МВС. Основу своєї команди він все ж таки набрав з прокурорських працівників.
Двері генпрокуратури для вихідців з МВС широко відкрив саме Ю. Луценко. Їх він призначав і призначає на самі впливові та «хлібні» посади. Наприклад, керівником Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, самому «центровому» за обсягом повноважень, був призначений кадровий «мент» В. Бедріковський. Нині він фактично є самою впливовою фігурою в генпрокуратурі.
Вихідці з МВС зайняли інші керівні посаді як в цьому Департаменті, так і в інших.
Вишенькою на тортик стало призначення ректором Національної академії прокуратури України, кузні кадрів прокуратури і носія старих прокурорських традицій, також кадрового «мента» М. Лошицького.
Довідково: Лошицький Михайло Васильович – доктор юридичних наук, професор. Навчався у Національній академії внутрішніх справ. З 2002 року має досвід викладацької та адміністративної роботи у Національній академії внутрішніх справ. У 2015 році був ректором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. З 2017 року був директором навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ.
Це означає, що в академії буде запроваджено майбутню масову «перековку» прокурорських кадрів на «ментовський» манер.
Прокуратура буде ще швидше роз’їдатись іржею зсередини.
Не виключається, що за цим усім ховаються різні політичні ігрища.
Можливо, враховуючи протистояння нинішнього міністра внутрішніх справа та команди президента (до якої відноситься й Ю. Луценко), прокуратура використана в якості «банку накопичення ментів», які не спрацювалися з А. Аваковим? Щоб, якщо вдасться скинути очільника МВС, масовано перекинути туди готову команду фахівців – на заміну старої аваковської.
Але для чого остаточно розвалювати систему прокуратури, яка і без того – на ладан дихає?
Матеріал надано “Резонансом”
