Нещодавно я разом з командою «Національної платформи» відвідала Кривий Ріг та зустрілася з активом нашої політичної партії. Відбулася робоча нарада, де ми проаналізували питання соціальної політики, інфраструктури, місцевого самоврядування. Крім того, ми обговорювали проблеми і перспективи міста, формулювали дорожні карти розвитку області загалом, зокрема Кривого Рогу. Тому постало питання удосконалення мономіст та модернізації промислових регіонів.
Жителі міста Кривого Рогу говорячи про проблеми свого регіону в першу чергу виділяють саме екологію, другорядними проблемами є: інфраструктура, транспорт, дороги, безпритульні тварини.
Забруднювачі Кривого Рогу
Кривий Ріг — одне з промислових міст України. На цей сектор у місті припадає 80% випуску нефінансових підприємств і 53% від загальної кількості працюючих у місті. Зважаючи на важливість добувної промисловості та металургії, які потребують великих масштабів для забезпечення свого ефективного функціонування, робоча сила у місті зосереджена у великих підприємствах, установах і організаціях, де працює понад 78% штатних працівників міста.
Не дивлячись на те, що промислові підприємства є рушійною силою міста, вони негативно впливають на його екологію. Високий рівень забруднення повітря у Кривому Розі напряму пов’язаний із збільшенням об’єму викидів. Наприклад, їх кількість зросла на 15% у 2019 році, порівняно з 2018 роком. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу за 2019 рік склали 269,9 тис. тонн, що на 1% більше, ніж в 2018 році, при цьому обсяги виробництва зросли на 5%.
Кількість шкідливих речовин від різних підприємств також збільшилася: «АрселорМіттал Кривий Ріг» на 27%, «ІнГЗК» — на 15%, «Метінвест-КРМЗ» — на 13%, «Суха Балка» — на 3%, «ЦГЗК» — на 1,6%.
Загалом майже 85% забруднень припадає ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”.
Зрозуміло, що від цих викидів страждають не лише жителі міста, але й прилеглих сіл та областей. Від них страждає здоров’я українців. Я переконана, потрібно вводити процедури, за якими б підприємства-забруднювачі каралися штрафними санкціями. Вони повинні бути вагомими, адже для великого підприємства штраф у навіть 5000 грн, здається смішною ціною.
Зараз у законодавстві України існує така норма як екологічний податок — обов’язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів різних викидів, скидів, розміщення відходів у довкіллі. На мою думку, у цьому законі є певна прогалина. За ним штрафи, які сплачуються за шкідливі викиди, надходять до державного бюджету. Але за логікою, страждає від цього певний регіон, а отже компенсація повинна залишатися на місцях, аби саме місцевий бюджет зміг правильно розподіляти ці кошти. Фактично, коли гроші потрапляють до державного бюджету, вони вже не повертаються на місця, а розчиняються у корупційних схемах.
Додам, що влада не намагається розв’язати проблему з екологією, хоча це рідне місто Володимира Зеленського. Влада лише обіцяє, але не діє. Через це, їх рейтинг стрімко знижується і шансів на перемогу стає все менше.
Катерина Одарченко
