Гендерна проблематика в період конфліктів та нестабільних ситуацій в соціумі. Війна впливає на жінок інтенсивно і згубно. На додаток до ускладнень догляду за сім’єю у воєнний час, жінки можуть зіткнутися з переміщенням з дому, розлукою з коханими та надзвичайними знущаннями, включаючи зґвалтування, катування та смерть.

Гендерні упередження, що підживлюють насильство щодо жінок у мирний час, загострюються та посилюються в конфліктних ситуаціях, коли ігноруються або санкціонуються грубі порушення прав людини.

Хоча війна сприймається як чоловіча діяльність — і справді переважну участь у мілітаристських акціях беруть чоловіки, — цивільні жінки та діти несуть значні втрати. Більшість конфліктів, що відбуваються у всьому світі, — це громадянські війни, що ведуться в межах країн, підживлюються релігійними, етнічними та племінними, економічними та політичними розбіжностями. Ці конфлікти спричиняють гуманітарні кризи, як-от регіони навколо Афганістану, Конго, Сьєрра-Леоне, Судану та Сирії, де тисячі людей були переміщені, що, в свою чергу, впливає і на соціальне та економічне становище сусідніх країн.

Починаючи з 1991 року, такі конфлікти стають все більш численними і смертельними, а характер воєн змінюється. Мета сучасних громадянських воєн, як правило, полягає не стільки в усуненні опонентів, скільки в знищенні їх культури та самої ідентичності суспільства. У 2008 році, військовий радник ООН наголосив: «тепер бути жінкою небезпечніше, ніж бути солдатом у сучасних конфліктах».

Колишній генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннан зазначив, що навмисне націлювання на цивільних осіб, а також «побічний збиток», заподіяний сучасною зброєю знищення, означає, що цивільне населення в даний час гине вищими темпами, ніж будь-яка інше, особливо в період останніх ста років. В останні роки мали місце конфлікти в: Афганістані, Алжирі, Бурунді, Колумбії, Демократичній Республіці Конго, Індії, Індонезії, Іраку, Ізраїлі, Пакистані, Перу, Філіппінах, Ліберії, Нігерії, Росії, Судані, Сирії, та Уганді.

Список останніх постконфліктних країн також великий, включаючи: Боснію і Герцеговину, Центральноафриканську Республіку, Кіпр, Еритрею, Ефіопію, Грузію, Гватемалу, Гвінею Бісау, Гаїті, Кот-д’Івуар, Косово, Непал, Нігерію , Руанду, Сьєрра-Леоне, Сомалі. Лише нещодавно публічно було визнано, що війна та конфлікти по-різному впливають на жінок. Перша резолюція Ради Безпеки ООН, яка визнала цю проблему (Резолюція 1325) була прийнята в жовтні 2000 року. Вона направлена на збільшення участі жінок у миротворчих діях та підкреслює особливу вразливість жінок у періоди конфліктів.

Через два роки Генеральний секретар Анан оголосив доповідь Раді Безпеки, в якій він визнав, що «жінки і діти непропорційно захищені в сучасних збройних конфліктах і становлять більшість усіх жертв; під час конфлікту жінки та дівчата вразливі до всіх форм насильства, зокрема сексуального насильства та експлуатації, включаючи катування, зґвалтування, масові зґвалтування, вимушену вагітність, сексуальне рабство, примусову проституцію та торгівлю людьми. Вони стикаються з численними загрозами здоров’ю, заснованими на біологічних відмінностях». Гендерна проблематика на окупованих територіях України.

Український інститут національної пам’яті проводив дослідження щодо ролі жінок під час війни. Під назвою: «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової». В описі зібрані історії про участь жінок на передовій, про жінок, які захищали своїх дітей під час окупаційних режимів, які були в українському підпіллі, й тих, які просто чекали своїх синів і чоловіків із війни, рятували чужих дітей. Цитата, яка влучно характеризує місце жінки в будь-який військовий період: «Жінка в умовах війни – це об’єкт насилля, вона не може оборонятись через фізичну будову. Водночас жінка мусить дбати про свою безпеку подвійно.

Стратегія різна – шукали захисту у чоловіків чи поводитись, як чоловік». В Україні створені ініціативи та проекти, необхідність яких загострюється Слава, [27.03.21 19:13] [Forwarded from Natali Gruschinska] особливо в контексті ситуації конфлікту на Сході та супроводжується складностями, починаючи від збору інформації до можливості надання допомогти постраждалим жінкам цього регіону (для ознайомлення- «Аналіз вразливості жінок та чоловіків в контексті децентралізації на територіях України, що постраждали від конфлікту»).

За офіційними даними Міноборони, наразі в Україні близько 12 тисяч жінок ветеранів бойових дій. А частина жінок, особливо з добровольчих формувань, так і не отримали статусу УБД. Проблемою є адаптація до мирного життя, жінкам-військовим непросто знайти себе в повсякденному житті та, безумовно, потребують психологічної допомоги кваліфікованої та підтримки близьких. Військові дії передбачають також і зростання числа біженців. У 2020 році кількість біженців, які перебувають під мандатом УВКБ ООН (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців), зросла до 20,4 мільйона. Захист біженців передбачає безпеку від повернення під загрозу, доступ до справедливих та ефективних процедур надання притулку та заходи, що забезпечують дотримання їх основних прав людини.

За останніми даними, в Україні нараховується 1 мільйон 700 тисяч внутрішньо переміщених осіб – з них близько 900 тисяч становлять жінки і 236 тисяч – діти. Упродовж двох останніх років на Донбасі загинули 495 українських жінок, з початку збройного конфлікту загинуло 68 дітей, 152 дитини отримали поранення. В дослідженні «Вивчення потреб жінок з родин ветеранів та загиблих учасників конфлікту на Сході України», підготовленого ГО КП «Об’єднання дружині матерів бійців учасників АТО» зазначається: «Жінки є активними та заангажованими агентами механізмів встановлення миру й урегулювання конфліктів.

Багато жінок активно працює у військових, поліцейських та волонтерських бригадах на передовій». Цікавим є звіт «Невисловлений біль», присвячений дослідженню ситуації із гендернообумовленим насильством, підготовленим Коаліцією «Справедливість заради миру на Донбасі». Звіт міжнародної організації Amnesty International про запобігання насильству щодо жінок в Донецькій і Луганській областях (https://www.amnesty.org.ua/gbv-eastern-ukraine-report/).  Визначення жінки в Україні на лідируючих ролях у зусиллях з миробудівництва в цілому ряді аспектів, є невідворотним результатом дій в соціумі.

Наслідки ожіночнення військових дій, загалом зовсім не викликають радісних емоцій. Запропоную, ще книгу-спогадів кореспондента Євгенії Подобної про жінок-військових та їх участі в АТО «Дівчата зрізають коси» https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/divchata_zrizaiut_kosy.

Наталія Грущинська

Print Friendly, PDF & Email