За прогнозами ООН, до 2050 року очікується зростання населення світу до 9 млрд. людей, в тому числі міських жителів до 3,1 млрд. чоловік. В даний час городяни проживають на території, площа якої складає всього лише 3% поверхні суші, а розміщення жителів сільських районів залежить від сільськогосподарських угідь, які займають 12% суші всієї Землі. Незважаючи на те, що за прогнозами вже в поточному році половина населення світу буде жити в міських районах, існують значні розбіжності в показниках урбанізації, досягнутих різними країнами і регіонами. Ефект урбанізації став найбільш помітний в економічно розвинених регіонах світу. Так, рівень урбанізації вже перевищив 80% в Австралії, Новій Зеландії та Північній Америці. У розвиненому світі найменш урбанізованим з основних регіонів залишається Європа, в якій 72% населення проживає в міських районах.

Серед менш розвинених регіонів надзвичайно високий рівень урбанізації (78%) досягнуто в Латинській Америці і Карибському басейні. Країни Африки та Азії залишаються в основному сільськими районами. У цих регіонах частка міських жителів становить відповідно 38% і 41% населення.

В Україні, за оцінкою, Державної служби статистики, станом на 1 травня 2017 року чисельність наявного населення становила 42501767 осіб (без врахування тимчасово окупованої території АРК і м.Севастополь). За січень-квітень 2017 року порівнюючи з показниками грудня 2016 року чисельність населення зменшилася на 82 775 осіб, зокрема природне скорочення становило 85 387 осіб, міграційний приріст 2 612осіб. Міське населення становить 69,1 %, сільське — 30,9 %. Значний приріст міського населення за останні роки характерний для Києва, Вінниці, Хмельницького, Івано-Франківська, Луцька.

Кількість сільського населення в Україні скоротилася на 2,5 млн осіб, і майже 350 українських сіл зникли за період незалежності.

В умовах активної урбанізації світу, яка диктується інформатизацією, технологічними інноваціями, зменшення сільського населення, в загальносвітовому масштабі є логічним процесом, проте, з іншого боку, такі тенденції в перспективі можуть стати причиною виникнення продовольчої кризи, знищення природних ресурсів та занепаду культурної спадщини, принаймні для України. А можливо, у частини міських жителів відбудеться загострення відчуття «урбанізаційної скутості»: перенасичення людьми на фоні абсолютної самотності з відчуттям непотрібності і відсутності самореалізації. І в якийсь момент вплив урбанізаціі стане настільки сильним, що почне набридати і пригнічувати, і така людина перейде на етап свого нового розвитку- самодостатності і не приховування за спину великого міста. Такі процеси можливі, але при відсутності програм розвитку сільської місцевості, які б включали підтримку аграрного сектору, механізацію сільського господарства, забезпечення соціальним житлом вузькопрофільних спеціалістів, відновлення транспортної та розбудову комунальної інфраструктури, свідомості «урбанізаційної скутості» навряд чи слід очікувати.

Наталія Грущинська

Print Friendly