В юридичній практиці склалася неоднозначна позиція щодо утримання акцизного податку з роздрібного продажу нафтопродуктів, який здійснювався на користь негосподарюючих суб’єктів. Відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об’єктами оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 187.7 ст. 187 цього ж кодексу датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.
Відповідно до п. 216.1 ст. 216 цього кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.
Відповідно до п. 216.6 ст. 216 Податкового кодексу України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов’язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).
Відповідно до п. 216.9 ст. 216 цього ж кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі – АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами стаціонарні АЗС – комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.
На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.
Пересувні АЗС – комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.
Контейнерні АЗС – установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах та за їх межами, а також на автомобільних дорогах – як об’єкти дорожнього сервісу.
Відповідно до п. 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Тому, на нашу думку, чинним законодавством України чітко встановлено можливість розрахунку за придбання у роздріб нафтопродуктів як у готівковій формі так і у безготівковій формі. Безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти підпадають під визначення поняття розрахункових операцій, наведеному у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.
Крім того, згідно з п. 10.3.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.
З аналізу матеріалів справ та фактів, встановлених рішеннями судів попередніх інстанцій, вбачається, що юридичні особи (негосподарюючі суб’єкти), які закупали нафтопродукти для своїх потреб, є якраз тими кінцевими споживачами нафтопродуктів, оскільки вони закупали нафтопродукти через АЗС для свого некомерційного використання, без подальшого перепродажу чи реалізації з метою отримання прибутку. Документальні підтвердження фактів оптового продажу нафтопродуктів у справах відсутні. З цього випливає, що саме роздрібний відпуск нафтопродуктів здійснювався через АЗС цим кінцевим споживачам (негосподарюючим суб’єктам) на підставі укладених договорів купівлі-продажу та кінцевим споживачам (господарюючим суб’єктам) на підставі укладених договорів поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього кодексу господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього ж кодексу діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.
Крім того, на нашу думку, роздрібний відпуск нафтопродуктів кінцевому споживачу через паливо-, масло- та газороздавальні колонки є лише способом цього відпуску. Зазначені вище юридичні особи, закупаючи нафтопродукти для своїх потреб, здійснювали свою господарську діяльність, що є відмінною від комерційної діяльності, вони не переслідували підприємницької мети, а закуповували нафтопродукти для задоволення своїх власних потреб.
Розрахункові операції в готівковій формі чи безготівковій формі (талони, паливні картки) є лише, на нашу думку, формою розрахунків, які мають все одно відображатися у відповідному документі. Тому розрахункові операції в безготівковій формі (з використанням талонів, смарт-карток) підпадають під визначення розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, і при їх здійснення на відповідну дату виникає податкове зобов’язання.
Тому такі операції мають оподатковуватись акцизним податком відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України. Дата здійснення розрахункової операції через мережу АЗС, в тому числі в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі нафтопродуктів як підакцизних товарів. Податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу нафтопродуктів виникають у особи, яка здійснює їх відпуск через мережу АЗС безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.
