24 лютого 2022 року стало жахливим рубежем до нового життя всіх Українців. Авіаудари, нещадність, підступність та низість росії завдали величезного горя Українському народу. Врятувати життя стало головною думкою людей, а особливо тих, які мають дітей. За даними ООН, з початку війни за кордон з України виїхало близько 2504893 осіб, серед яких 95% жінок і дітей.

Відійшовши від першого шоку, наступним питання стало перебування та облаштування на новому місті, і окрім харчування та даху над головою, важливим  — прилаштування дитини до навчання.

За даними ООН: Польща прийняла 1 524 903 біженців, Угорщина — 225046, Молдова — 82 762, Словаччина — 176 092, Румунія — 84 977, Білорусь – 858, інші європейські країни – 282497. За прогнозами Європейського Союзу, така статистика може зрости до 5 млн. осіб.

Формується питання: скільки повернеться назад в Україну та як діти мігранти будуть навчатися в країнах, які їх прийняли?

Розглянемо декілька прикладів. Польща пропонує підготовчі курси польської мови, і через рік інтегрування до звичайних класів. Українську мову у Польщі вивчають лише у п’яти школах з українською мовою навчання та у близько ста пунктах і групах навчання української меншини. Для статистики українців, які виїхали, така кількість недостатня.

Німеччина: в більшості, навчання в класах з російською мовою, тому як інших не має. Наскільки швидко та ефективно організуються класи з україномовними учителями і чи зорганізуються взагалі, також питання.

Перебуваючи в Чехії можна записати дитину в найближчу чеську школу. В  школі дитину приймуть на навчання чеською мовою й запропонують додаткові години її вивчення. Приємною ініціативою є проект «Діти України», який спільно запустили українське посольство та МОН України, направлений на пошук школи, яка пропонує заняття українською мовою з українськими вчителями у т.зв. спільних класах.  Проекти україномовних класів уже діють в різних містах по Чехії. Засновниками таких шкіл є в більшості випадків міська / сільська рада, тому саме до них можна звертатися організованим групам українських батьків, які хочуть мати український клас у місці свого проживання. Проте, як правило, мова йде про один клас, де одночасно займаються діти різного віку, яким вчителі готують завдання різної складності.  Чим більше українських дітей і вчителів з одного міста зареєструється з бажанням навчатися в українській школі, тим більша імовірність відкриття там української школи. Поряд з цим російськомовних шкіл значно більше і навіть, Посольство України в Чехії наполегливо застерігає від запису дітей у російськомовні школи та садочки, оскільки не може гарантувати, що дитина не стане жертвою кремлівської пропаганди.

В Канаді, враховуючи велику і активну українську діаспору, функціонує близько 58 українських шкіл, в Естонії  — 15, в Литві – 3, в Італії – 31. Перелік, при бажанні, можна переглядати на сайтах відповідних Посольств.

Проте слід враховувати, що наведені  школи можуть бути лише з окремими українськими класами, або суботні школи, або школи не для всіх класів.

Безумовно, знаходження в іншій країні вимагає вивчення мови країни перебування, як пріоритетної, що, не може не порушувати роздуми про мовне питання.

Студентство завжди мало можливість отримувати освіту за кордоном, без складання ЗНО в Україні, наприклад, та, отримало ще більше можливостей під час війни та вимушеної міграції. Навчання в період карантинних обмежень в Україні, ефективно розвинуло онлайн освіту та сформувало навички студентства навчатись дистанційно, що дає надію сподіватись на свідомість студентів продовжити його саме в українських ЗВО.

Перед українськими науковцями також відкрились широкі можливості переїзду до іншої країни. Швеція, США, Німеччина, Чехія, Канада – безліч запрошень для роботи, навіть при не ідеальному знанні мови. Яку статистику отримаємо після Перемоги? Наскільки всі науково-педагогічні працівники, а особливо з науковими ступенями та званнями повернуться до вітчизняних робочих місць?

Приймаюча сторона має право проводити таку систему освіти, яка започаткована в країні. Україна мала, а тепер, я впевнена,  розширила величезні перспективи  свого розвитку, війна розділила все і всіх на біле і чорне, загострила питання важливості української мови, збереження ідентичності, національних традицій. А надважливим у відбудові Держави є освіта,  формування молодого українського покоління, відповідальність за яке в більшості лежить на батьках.

Знаходитись під авіаударами, голодувати, витримувати постійну психологічну напругу погана атмосфера для людини дорослої, а для дитини неприпустима, і тимчасовий виїзд за межі, в якості рятування, виявляється виправданим, а іноді найбільш правильним рішенням.

Важливість найближчого майбутнього – патріотизм, національна свідомість, бажання збереження власного коріння – це  цінності та поняття, які мають бути збережені та глибоко усвідомлені всіма.

Демографічна статистика Європи демонструє скорочення природного приросту та поступове старіння населення, тому заміщення з найближчих країн Східної Європи і України, зокрема, не може не викликати зацікавленість. Кваліфіковані українські кадри, а тим більше молодь і діти є благодатним грунтом та, в той же час, і певною перевіркою соціуму.

Слава Україні!

Наталія Грущинська

Print Friendly, PDF & Email