Сучасний світ потребує від людини постійного вдосконалення, розвитку, пізнання та визначення себе, як особистості, при цьому, бажано щасливої. Поведінкова, емоційна економіка, глибокі дослідження штучного інтелекту, швидкі трансформації технологічних устроїв і наближення до VII -VIII з розвитком псітехнологій, біоенергетики, технологій пов’язаних з мораллю та відповідальністю, наштовхує на необхідність зміни методів оцінки таких процесів та піднімає питання про доцільність вимірювання, в принципі.
Рейтинг міжнародного індексу щастя World Happiness Report відомий загалу, перші розрахунки якого були проведені у 2006 році, у 2012 році вперше опубліковані за підтримки ООН.
Динаміка розташування країн в рейтингу заслуговує на деякі коментарі, якщо у 2008 році самими щасливими вважались Коста-Ріка і Ямайка, то у 2020 році- Фінляндія, Норвегія, Ісландія. У 2020 році, Україна піднялась на 10 сходинок та посіла 123 місце, у 2019 році знаходилась на 133 місті. Загалом, оцінка індексу щастя відбувається з урахуванням економічних показників: ВВП на душу населення, соціальної підтримки, очікуваної тривалості життя, сприйняття корупції та інших. Економічна складова представлена як невід’ємний елемент оцінки щастя.
В своїй статті «Держава, яка приносить щастя» у 2017 році, мною було розглянуто взаємозв’язок рейтингу щастя і народжуваності з урахуванням гендерного складу населення. Показники народжуваності були зафіксовані більші в країнах, де за статистикою кількість чоловіків переважало над жінками. Більшість з цих країн мали також і високий індекс економічного щастя, наприклад Швеція, Сінгапур,США. Самими «нещасними» економіками у 2017-2018 роках були: Венесуела, Південна Африка, Аргентина, Греція, Україна, Іспанія, Бразилія, Сербія, кількість жінок переважало над чоловічим населенням та показники народжуваності були значно менше смертності. Таким чином, це доводило, що рівень щастя прямо пропорційно залежать від рівня народжуваності.
Разом з тим, на сьогодні залишаються країни – лідери народжуваності і смертності одночасно, наприклад Нігерія, про рівень економічного добробуту в таких умовах говорити не приходиться. А за рейтингом індексу щастя вона на ряд сходинок вище від України. Проблеми гендерного характеру, самореалізації, бідності – це нормальний перелік ознак суспільств країн Африки та частини Азії, які суперечать поняттям щастя в цивілізованому світі. Хоча, наявність дисонансів між індексами щастя та самопочуттям людей в цих країнах підтверджує розуміння того, що «щастя» поняття значно ширше ніж його фіксують офіційними показниками.
Професор Індійської школи економіки розробив курс, присвячений дослідженню щастя та самореалізації. Професор економіки Раджагопал Рагхунатан, спираюсь на вагомий багаж проведених дослідів, опитувань, експериментів, окреслює сім гріхів щастя та загроз, які людство ставить перед собою, таким чином втрачаючи змогу бути щасливим. Головний акцент досліджень полягає в тому, що важливим має бути не факт досягнення результату, а отримання задоволення від процесу досягнення.
Економічна складова щастя витікає з цінностей суспільства і підтверджується певним відсотком заможних людей, які, на жаль, можуть не відчувати себе щасливими. Цінності допомагають визначити людині, що для неї є «щастя», і не допустити його обезцінення. Цікавим є твердження, що люди цінять ті речі і поняття, які їм простіше зрозуміти, а щось складне- є незрозумілим і, відповідно непотрібним. Саме тому свідомість, освіта- так важливі в суспільстві.
Так як і важливими є не самі гроші, а те, що можна за них придбати (і саме тут може розкритись істина кожного).
Дослідження проведене професором Барбарою Фредріксон з Університету Північної Кароліни визначає щастя як поєднання п’яти компонентів: радості, відчуття інтересу, веселощів, сміху та безтурботності. З цим не можна не погодитись, але слід зауважити, що досягнення цих компонентів має відбуватись органічно з суспільством та в гармонії з собою.
Переводячи на мову економіста: кожен повинен займатись своєю справою, яка приносить задоволення, роблячи людину щасливою та стабілізуючи ринок праці, зменшуючи безробіття, розвиваючи галузі економіки. При цьому відкидаючи відчуття власної егоїстичної переваги (відчуваючи її, з одного боку ми відчуваємо незалежність, що є добре, а з іншого боку, при нездорових її проявах- стаємо запишаними і починаємо занадто порівнювати себе з іншими, чим знижуємо свою індивідуальність та перестаємо бути щасливими).
Також, слід додати і про економічне збагачення як таке, до чого прагнуть люди, створюючи бізнеси, влаштовуючись на роботи, які іноді можуть бути не приємними. Думка про те, що чим вища винагорода, тим краще виробництво- не зовсім правильна. Досліди проведені в Масачусетському технологічному університеті професором Деном Аріелі
засвідчують, що успішність виконання роботи розумової, креативної, або тої, яка потребує більше ніж просто елементарних дій, не залежить від кількості збільшеної винагороди, а залежить від зацікавленості і знань виконавців (детально з дослідом можна ознайомитись в книзі Дена Пінка «Драйв»).
Встановлено, що щасливі люди більше займаються благодійністю і здатні робити речі приємні для інших. Згідно світового рейтингу благодійності, дослідження, яке проводить британська благодійна організація Charities Aid Foundation (CAF, www.cafonline.org) на підставі даних всесвітнього опитування компанії Gallup World View, до першої десятки таких країн входять США, Ірландія, Австралія, Нова Зеландія, Велика Британія, Нідерланди, Канада, Шрі-Ланка, Таїланд. У 2019 році Україна посіла 120 місце, з показником кількості людей, які жертвують кошти на благодійність – 18,2%, займаються волонтерською роботою – 30 %.
Показники рейтингу благодійності частково перетинаються з індексом щастя, в секторі економічної вагомості країни (ВВП, індекс людського життя, здатності гуманітарної допомоги тощо), проте різниця все ж присутня, є країни, які майже не є благодійниками через власну економічну кризу, хоча рівень «щастя» за опитуваннями високий (Бутан, Індія (з акцентом на проживаючих в трущобах), Кенія (з більш ніж 50% ВІЛ інфікованих, з відсутністю питної води, з зростаючим сиріцтвом та безпритульством), ДРК (з 40% безробіття, відсутністю транспорту і доріг, мобільного зв’язку і, тим більше, підключення до інтернету, наявністю насильства та жіночого обрізання) населення вважає себе щасливим.
У світі вдвоє більше людей, які не задоволені своєю роботою ніж тих, що задоволені. А це означає, що щасливих людей набагато менше ніж задоволених своїм життям в повній мірі.
Віктор Франкл, автор книги «Людина в пошуках сенсу» визначає, що люди не можуть бути щасливими, якщо не мають сенсу. Від сприйняття розуміння «щастя» залежить формування особистості та відношення до життя. Думка, що щастя швидкоплинне – невірне, вона може виникати лише у випадку, якщо «щастя» розглядається як миттєві приємності, задоволення за рахунок домінування над іншими, гордині. Саме тому «щастя» має бути у поточних простих речах, тобто в усьому, що нас оточує з усіма недоліками і проблемами.
Наталія Грущинська
