Вибори є однією з ключових подій політичного життя будь-якої демократичної країни. Адже на них громадяни, через надане їм законодавством право, мають можливість вплинути на те, хто очолюватиме країну або представлятиме інтереси народу на парламентському рівні. Не є виключенням і Сполучені Штати Америки, де 6 листопада 2018 р. відбулись проміжні вибори до законодавчого органу влади – Конгресу.

З огляду на те, що зміна у розкладі сил у Сенаті (верхня палата) американського Конгресу не передбачалася, основна боротьба розгорнулася за те, хто саме отримає більшість у Палаті представників (нижня палата) – Республіканська чи Демократична партія. Важливим моментом є те, що виконавчу гілку влади, наразі, очолює висуванець від республіканців –  Дональд Трамп, який зацікавлений в збереженні контролю своєю партією нижньої палати, адже від того, яка партія контролюватиме Палату залежить те, кого буде обрано її головою – спікера, який, згідно американського законодавства, займає наступне після віце-президента місце в списку успадкування президентської посади. До того ж, до найважливіших політичних функцій спікера відноситься участь і призначення деяких членів важливих комітетів, а також володіння правом голосу, коли той стає вирішальним, особливо з питань, які становлять велике значення.

І дійсно, згідно підрахунку голосів виборців, Республіканська партія залишає за собою більшу кількість місць у Сенаті США. Палата представників, навпаки, переходить під контроль опозиційної до президента Демократичної партії. Таким чином, політична ситуація у США переформовується у так зване «напіврозділене правління» – феномен, коли президентська партія керує однією палатою Конгресу, а опозиційна – іншою.

Втрата контролю президента над нижньою палатою Конгресу може бути проблемою як для нього особисто, так і для внутрішньополітичного життя в країні загалом, від чого, без перебільшення, залежать й зовнішньополітичні ініціативи країни. Так, з огляду на те, що діючий президент Дональд Трамп фігурує у процесі розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера щодо ймовірного втручання Росії у вибори президента США 2016 р., й що, у разі доведення змови штабу Д. Трампа з Кремлем, може запустити процедуру імпічменту, Палата представників відіграє дуже важливу роль, адже остання має виключне право пред’являти обвинувачення у зловживаннях, які тягнуть за собою офіційний розгляд справи. Це, у свою чергу, може породити затяжне протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади щодо ряду важливих законодавчих ініціатив, таких як прийняття бюджету. З метою недопущення потенційного відсторонення від посади, Д. Трамп може або через Сенат, який, як зазначалося вище, залишається під контролем республіканців, або через президентське вето, заблокувати їх.

Вибори до американського Конгресу можуть в деякій мірі вплинути і на американсько-українські відносини. Хоча великих змін у підтримці Вашингтоном, особливо в політичному плані, нашої країни не передбачається, з огляду на єдність думок серед американського політикуму щодо подій в середині України та в обранні нею зовнішньополітичного вектору, все ж є два основних моменти, де Україні варто тримати «руку на пульсі».

По-перше, це вже згадана ймовірність потенційного протистояння між обома гілками влади – законодавчою (Палата представників) та виконавчою (Президент). Особливо це може стосуватися ряду законодавчих ініціатив щодо підтримки Української держави. З огляду на військовий конфлікт, який Україна, за сприяння Російської Федерації, має на своїй території, дуже важливо, щоб будь-які внутрішньополітичні суперечки, які можуть виникнути в США, не завадили продовженню надання фінансової та військово-технічної допомоги Українській державі.

По-друге, слід розуміти, що деякі впливові конгресмени вже не будуть займати свої місця у Конгресі. Це такі Великі друзі України як Джон Маккейн, який, будучи головою Комітету Сенату з питань збройних сил, до останніх днів свого життя був прихильником активної підтримки зовнішньої політики США по відношенню до України і який в серпні 2018 р., на превеликий жаль, відійшов у вічність, та Боб Коркер, голова Комітету Сенату США із зовнішніх справ, ініціатор «Акту про підтримку свободи України – 2014», який минулого року оголосив про те, що не домагатиметься свого переобрання до верхньої палати Конгресу. Незалежно від того, хто прийде на їх місце, українському політикуму та дипломатії необхідно буде докласти зусиль з налагодження зв’язків з їх наступниками, для того, щоб політична та економічна підтримка Сполученими Штатами нашої держави й надалі продовжувала міцнішати та розвиватися.

Таким чином, підводячи підсумок, можна стверджувати, що цьогорічні проміжні вибори до Конгресу є своєрідним переломним етапом як в середині США, так і в їх подальшій поведінці на геополітичній арені. І хоча американська політична система є досить стійкою до різного роду змін і викликів (чого варті лише недопущення Конгресом втілення в життя деяких передвиборчих обіцянок Дональда Трампа та подальша єдність усіх гілок влади і політичних партій у своїй підтримці глобальних демократичних процесів), все ж, таким державам як Україна, яка знаходиться на передовій у протистоянні вільного світу із силами зла, завжди необхідно триматися поруч таких могутніх країн як Сполучені Штати Америки, ще більше посилюючи відносини, які склалися за останні чверть століття між обома народами. Тільки разом ми зможемо подолати усі труднощі, які посилає нам доля, а електоральні процеси як у США, так і в Україні, лише зміцнюватимуть наші спільні західні цінності.

Станіслав Желіховський

Print Friendly, PDF & Email