Випадки сексуального насильства в зоні бойових дій в Україні набули масового характеру по обидві лінії фронту, про це повідомляється в доповіді управління Верховного комісара ООН з прав людини.

У звіті також повідомляється про більш ніж 30 таких інцидентів, які сталися в період з березня 2014 року по січень 2017 року з обох сторін лінії розмежування на Донбасі.

«Кількість випадків, які згадуються в цій доповіді, не відбиває реальних масштабів порушень. Зараз досить важко їх оцінити, більшість таких випадків стають відомими через роки після завершення конфлікту», — зазначила в бесіді з журналістами співробітниця моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Наталія Філіппова.

За даними авторів дослідження, найчастіше жертвами сексуального насильства стають особи, які були взяті варту правоохоронцями, військовослужбовцями Збройних Сил України або сепаратистськими збройними формуваннями, також були виявлені випадки сексуальної наруги над цивільним населенням, на контрольних пунктах в’їзду-виїзду уздовж лінії зіткнення.

Також, зазначено, що ризик сексуального насильства підвищує у разі присутності військових або воєнізованих формувань в населених пунктах. На території, яка знаходиться під контролем уряду України, УВКПЛ повідомляє про випадки сексуального насильства і погроз в місцях утримання під вартою стосовно осіб, підозрюваних в сепаратизмі, з метою їх покарання, приниження або спроби домогтися визнання провини.

Отже, жертвами сексуального насильства переважно ставали молоді чоловіки, загрози також застосовувалися до жінок членами їх сімей. Подібні випадки були поширені в 2014-2015 роках, проте УВКПЛ має свідоцтва, що ця практика продовжується досі.

Так само вона присутня і на непідконтрольних Києву територіях. Як відзначають автори звіту, на ранніх етапах конфлікту загрози зґвалтуванням тут використовувалися як елемент тиску — таким чином жертв примушували ділитися бізнесом або банально грабували.

Також сексуальне насильство все частіше до затриманих ідеологічних супротивників. Блокпости і контрольні пункти в’їзду-виїзду через лінію зіткнення стали ще одним місцем поширення сексуальних злочинів.

Оскільки більшості жертв припадає регулярно перетинати лінію дотику, вони побоюються розповідати про такі випадки. У звіті наводиться відносно недавній випадок, що стався в середині вересня 2016 на одному з підконтрольних уряду України блокпостів в Донецькій області.

Чиновник, який чергував на блокпосту сказав жінці, що з її пропуском виникла проблема, і направив її в координаційний центр. Забравши паспорт, він закрився з жінкою в приміщенні, сказав їй, що вона давно йому подобається, насильно посадив собі на коліна і почав домагатися.

Вона плакала і благала відпустити її. Через півтори години службовець погодився відпустити жертву. Пізніше жінка звернулася до показань про цей випадок в поліцію, але за станом на 15 січня 2017 будь-який прогрес у розслідуванні даної справи відсутня.

На непідконтрольних українському уряду територіях УВКПЛ повідомило про випадки, коли жертвами насильства на блокпостах стали вагітна жінка та жінка, подорожувала з дітьми. Причиною затримання і зґвалтування в обох випадках, за словами жертв, стала спроба бойовиків «не допустити вивезення дітей з республіки».

УВКПЛ звертає увагу на переважну безкарність сексуального насильства. «Нам відомо про декілька спроб розслідування зґвалтувань на непідконтрольних територіях. Але вони ні в якому разі не відповідають хоча б мінімальним вимогам до правосуддя та захисту жертв насильства», — відзначає Наталя Філіппов.

Однак і на підконтрольній уряду України території подібні злочини залишаються без розслідування. Військова прокуратура повідомила УВКПЛ, що станом на кінець грудня 2016 вона має лише 3 кримінальні виробництва, що стосуються звинувачень в сексуальному насильстві.

Ще два випадки розслідувалися управлінням Нацполіції в Донецькій області, але в кінці грудня 2016 ці виробництва були закриті з мотивуванням «за відсутністю складу злочину».
Єдине кримінальне провадження у справі про сексуальне насильство, яке ще триває — справу стосовно членів добровольчого батальйону ЗСУ «Торнадо».

Причиною такої безкарності, на думку авторів звіту, є, зокрема, використання наслідком як докази лише результатів медичної експертизи, яка робиться в перші 72 години після зґвалтування. Ситуацію погіршують відсутність поліцейських, суддів, неделікатність правоохоронців щодо жертв сексуального насильства.

У зв’язку з цим УВКПЛ наголошує на необхідності внесення змін до Кримінального кодексу, та реформування всієї системи надання допомоги жертвам насильства в Україні в цілому.
«Жертви подібних злочинів, і взагалі тортур на сході України практично повністю позбавлені доступу до психологічної та медичної допомоги. Більш-менш якісно її надають лише громадські організації в великих містах», — резюмує Наталія Філіппова.

Print Friendly, PDF & Email