Згідно зі ст. 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Разом з тим, проблематика даного питання розпочинається з невизначеної статистики дітей-сиріт, можливостей їх утримання, питань забезпечення майбутнього.
В Україні близько 70 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 22 тисячі дітей-сиріт та 48 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування. Понад 90% дітей мають біологічних батьків, але проживають в інтернатних закладах, тобто соціальні сироти.
В Україні налічується понад 700 інтернатних закладів для дітей: 38 у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я, 563 – у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки, 117 закладів – у підпорядкуванні Міністерства соціальної політики.
Функціонує 751 заклад інтернатного типу, в яких проживає 106 тисяч неповнолітніх та приблизно 50 тисяч дорослих людей з вадами здоров‘я.
Регіональний розподіл сиріт також відрізняється, наприклад, якщо в західних регіонах сиріт 0,5% від загальної кількості дітей (а в Тернопільській, Львівській майже не має), то в східних — 1,8-2%, серед яких Миколаївська область- лідер (4,5 тис.). Динаміка сирітства в Україні до 2008 року щороку зростала: десять років тому сиріт було понад 80 тисяч, а на 1 червня 2007 року — уже понад 103 тис., з 2008 року простежується повільна тенденція до зменшення.
В Україні існують п’ять форм влаштування дітей-сиріт: усиновлення, опіка і піклування (як правило, у сім’ях родичів), інтернати, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Фінансування кожного типу має свої особливості: при всиновленні, гроші з державних бюджетів не передбачені;
допомога з опіки та піклування у 2019 році становить 2 прожиткових мінімуми: для дітей до 6 років: з 01.05.19 – 3398 грн., з 01.12.19 – 3558 грн. для дітей 6-18 років: з 01.05.19 – 4236 грн., з 01.12.19 – 4436 грн.
Інтернати отримують 7—10 тис. грн. на рік на одну дитину з державного бюджету. В дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім’ях з січня 2019 року щомісячна соціальна допомога становить для дітей віком до 6 років 3252 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років – 4054 грн.
Разом з тим, державне фінансування великих інтернатів передбачає, що до суми виплат на одну дитину врахована заробітна плата двох працівників, що в результаті зводить до мінімуму кошти, які направлені саме на дитину (які становлять приблизно 30%).
В Україні понад 20 тисяч дітей проживають в українських сім’ях усиновлювачів, у прийомних сім’ях близько 100 дітей, у дитячих будинках сімейного типу — близько 1500 дітей, в інтернатах для сиріт — 24 тис. дітей. Найбільш розповсюдженою формою проживання сиріт- є опікунство, разом з цим, проживання під опікою не завжди радість для сиріт, родичів яких іноді знаходять в якості опікунів, та які можуть виявитись неготові до виховання дитини, морального та фізичного навантаження. Крім того, дитина під опікою іноді може не мати, навіть, таких доходів, як в інтернаті.
Кількість дітей-сиріт зменшується повільними темпами шляхом усиновлення, але перспективи не оптимістичні, а підтримка їм необхідна кожного дня. Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 рр. передбачено закриття великих інтернатних закладів та перехід до дитячих будинків сімейного типу та паліативно-реабілітаційних центрів (Постанова Кабінета Міністрів України від 10 липня 2019 року № 675 Про затвердження Положення про центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-2019-п?lang=en).
Ліквідувати великі інтернати (зменшення числа дітей в три рази, якщо сьогодні в них знаходиться 1,5% дитячого населення країни, то в 2026 році має бути не більше 0,5%)- головна ідея інституційної реформи інтернатів.
Зарубіжний досвід. В країнах Західної Європи інтернатів залишилося дуже мало. У сусідній Молдові за останні сім років на 80% зменшилась кількість дітей в інтернатах (якщо у 2007 році в інтернатах утримувалось 11,5 тисячі дітей, то у 2018 р. — 1,6 тисячі (11 тисяч — удома під патронатом). У Румунії скоротилось на 70%. Відповідні реформи проводить і Польща, де сформовані маленькі будиночки в громадах, а відповідні служби постійно шукають сім’ї, які дбатимуть про дітей.
У Великобританії, Швеції та Швейцарії діти перших років життя за жодних умов не можуть потрапити до інтернатного закладу.
У 2018 році в Україні 1358 дітей було усиновлено українцями, а 372 – іноземцями. Понад 1500 кандидатів в усиновлювачі сьогодні перебувають у черзі.
У 2015 році недержавна організація «Міжнародний захист прав людей-інвалідів» (Disabled Rights International) оприлюднила звіт про стан дитячих будинків, інтернатів та інших закладів, в яких перебувають діти- сироти в Україні, матеріали для якого вони збирали протягом трьох попередніх років. З звітом можна ознайомитись за посиланням https://www.driadvocacy.org/media-gallery/our-reports-publications/. Особливо вражає відсутність реєстру дітей, а звідси безліч питань щодо їх утримання, фінансування, тощо.
Фінансове утримання будинків-інтернатів – короткострокове навантаження для держави, а значно більша проблема- люди, які виходять з цих будинків, або залишаються там назавжди, та персонал, який також відчуває на собі психологічний вплив та повинен адекватно співіснувати в соціумі. Крім того, як зазначають психологи, діти, які навчаються в інтернатах, мають споживацьку жилку, хибне уявлення, що держава, суспільство – їм винні. Це ускладнює процес адаптації в суспільстві, що знову актуалізує питання потреби в ефективній роботі соціальних працівників.
Підготовка соціальних працівників повинна передбачати не просто теоретичне підгрунття, а реалізацію таких популярних ідей щодо дуальної освіти (тристороннє навчання, підготовка осіб у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях), тому як не кожен випускник спеціальності готовий до труднощів на практиці, пов’язаних з особливостями роботи в інтернатах, а в умовах зміни інтернатної форми утримання соціальна допомога може стати актуальною для більшості людей, які забажають стати почесними учасниками забезпечення життя дитини-сироти.
Специфічною категорією є інтернати для дітей та молоді з інвалідністю внаслідок фізичних, психічних та інтелектуальних порушень, таких в Україні 49 дитячих будинків-інтернатів, в яких проживають 5,8 тисяч осіб, з них – 2 тисячі дітей. Діти, з сильними психологічними чи фізичними розладами, які перебувають в інтернатних закладах навряд чи стануть повноцінними учасниками повсякденного життя, і можливо проведуть там все своє життя. Станом на 2018 рік число усиновлених дітей-інвалідів становить не більше 100 осіб – дітей, які мають шанс прожити довше або навіть бути соціально активними.
Важливою є програма по працевлаштуванню інвалідів.
Роботодавці (підприємства та підприємці) зобов’язані щорічно звітувати про виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. За даними Міністерства соціальної політики України, загальна кількість людей з інвалідністю працездатного віку становить 2 062 259, рівень безробіття даної категорії – 73,8%, що свідчить про неефективність сучасної системи сприяння зайнятості та працевлаштуванню цієї категорії людей.
Прогрес насувається на нас нещадно, ми з осторогою придивляємось до роботизаціі, цифрової економіки, діджиталізації суспільства. Разом з тим, це дає величезну надію на можливість отримати шанс людям з особливими потребами хоча б на крок наблизитись до соціуму, до того життя, на яке часто ми жаліємось.
Наталія Грущинська
