Чому так швидко спливає час? Питання часу є предметом інтересу в різних сферах суспільного життя – економічній, політичній, соціальній, духовній. Час – поняття, в першу чергу, з фізики і філософії, де прискорення історичного часу пояснюється економічним зростанням людства та зростанням його чисельності.
Твердження: «по мірі розвитку людства відбувається скорочення історичної подовженості, тобто ущільнення часу», отримує підтвердження в багатьох аспектах розвитку людства.
В геологічній історії походження людства, наводиться аналіз часових просторів та відповідних змін в них, що документує скорочення періодів за часом поряд з активізацією їх еволюційних досягнень.
Наприклад, початок формування планети відбувався 4,6-4,0 мільярдів років тому в період Гадейського еону;
Архейський еон займав період – 4,0-2,5 млн.років тому; Протерозойський еон- 2,5-541 млн.років тому; Фанерозойський еон- від 541 млн років тому і дотепер. Останній найбільш активний, обумовлений швидкою появою більшості біологічних типів та еволюцією сучасності і за часом найкоротший.
Підтримуючи точку зору щодо прискорення часу під впливом науково-технічних процесів, можна підтвердити і етапами технологічних укладів: перший і другий технологічні уклади 1770- 1830 рр., 1830- 1870 рр. відповідно, формувалися під впливом промислової революції, розробка водяного двигуну, виплавка чавуну, обробка заліза; на третьому (1870-1930 рр.) четвертому (1930-1970 рр) технологічних укладах починають виробляти сталь, електроенергію та продукцію неорганічної хімії, електротехнічне і важке машинобудування, виробництво неорганічної хімії, розвиток авіаційної галузі, згодом двигун внутрішнього згорання. А от наступні – пятий (1970-2010 рр.), шостий (2010-2030 рр.), сьомий (2030-2040рр.) змінюються швидко, та є значно технологічно насиченими за перші. Основним проявами стають мікроелектронні компоненти, початок розвитку нанотехнологій, перехід людства до науково-технічного прогресу з генною інженерією, штучним інтелектом, роботизацією.
Досліджуючи економічні теорії, від меркантилізму та класиків до теорій XX століття починаємо стикатися з видозмінами пов’язаними саме з часом. Для прикладу, теорія Майкла Познера (Michael Posner) 1961 року виходить з того, що одна й та сама технологія не завжди одночасно використовується в різних країнах, а її розповсюдження в міжнародних масштабах вимагає певного часу, тобто імітаційного лагу, який можна визначити як проміжок часу (від п’яти місяців до 2 років).
Як швидко товар розповсюдиться в світових масштабах в сучасних реаліях? Однозначно, значно швидше ніж за два роки, а деякі товари з вдалою рекламою та популяризацією ще до свого випуску мають покупців в різних куточках світу.
Чекати часу не має, життєвий цикл продукту прискорюється. Еволюція економічних процесів все більше пов’язує галузі і сфери між собою, а міждисциплінарність стає актуальною рисою в освітній діяльності. Яскравий приклад, галузь науки- нейромаркетинг, напрям, який поєднує глибокі дослідження в психології, економіці, політології, поле маркетингових досліджень, яке вивчає сенсорні, когнітивні та емоційні відповіді споживачів на маркетингові стимули.
Ведення бізнесу в сучасних умовах- це постійна оцінка ринку і суб’єктів на ньому, бажання споживачів змінюються, стають все більш ексклюзивними і не стандартними для великих мас та, з іншого боку присутній процес певного «нав’язування» продукту виробником, на допомогу постають інструменти нейромаркетингу.
Час не грає на руку? Період вичікування стає все більш не актуальним, ще двадцять років назад позиція- перечекати мала сенс і могла принести позитивні результати. Сьогодні «чекати» майже дорівнює програти, щось упустити. Навіть займаючи спокійну позицію, пусте очікування не має сенсу. В життя вступають софт- скілс, м’які навички, які роблять людину комунікабельною, френдрі гнучкою, швидшою в прийнятті рішень і допомагають заповнити простір очікування, і цим самим, з іншого боку, прискорюючи час.
Розвиток штучного інтелекту, доступ до нього скорочує час пошуку інформації, термін розумового процесу, коли це використовується як додаткова функція при виконанні великої роботи, це позитивний момент, а коли продукт штучного інтелекту береться за основу без аналізу і оцінки, то сліпе копіювання чужих здобутків не є допомогою в розвитку.
Час грає на руку? В своїх дослідженнях антрополог Кетрін Бускілл припускає, що майбутнє буде ще більше швидкісним, але його швидкість парадоксальна, ставлячи на перший план людський досвід. Реакція людей на швидкість залежить і від їх культури та соціуму і традицій. Як вдало наводить приклад К.Бускілл: «я не попрошу чай з собою на японській чайній церемонії, щоб поспішити в наступний магазин сувенірів». Швидкість породжує швидкість і одним з неприємних рис є збільшення розриву між тими, хто намагається слідувати швидкості і тими, які сильно не встигають. Симбіоз швидкості і досвіду може бути ефективним шляхом для руху вперед. Актуальною стає саме та Синергія, коли «2+2=5», поєднання, здавалось би на перший погляд, не можливого для поєднання задля досягнення успішного результату.
Не можна не пришвидшуватись в сучасних умовах, але і весь час «бігти» є виснажливим.
Розподіл власного часу вимагає організованості та розуміння свого місця в соціумі; для організацій постають нові завдання в питаннях управління (корпоративної політики, ефективного використання всіх членів колективів), визначення ефективності управління; для держави – нові завдання в розробці та реалізації соціально-економічних політик, інструментів підтримки населення, системи освіти тощо.
Наталія Грущинська
