Відомий факт, що реклама – рушій економіки, розвитку підприємства, будь – якої справи. В сучасному світі беззаперечною і зростаючою стає дія нейромаркетингу. Саме він вивчає сенсорні, когнітивні та емоційні відповіді споживачів на маркетингові стимули. Шопоголіки є знахідкою для компаній- виробників.
З психологічної точки зору, шопоголіки – хворі люди (оніомани) залежні від необхідності здійснення покупок. Причини різні, і це питання не цієї статті. Ціль статті – визначити наскільки вигідними для економіки є шопоголіки.
Консалтингова компанія Brand Finance склала рейтинг найвпливовіших брендів одягу, до якого увійшло 50 брендів, серед яких перші три місця зайняли Nike, H&M і Zara. Прибуток останньої становив 14,4 млрд. дол. Принцип роботи компанії побудовано на злагоджені та тісній співпраці зі споживачем, крім того, майже половина продукції компанії виробляється на іі власних підприємствах, що дозволяє керувати процесом. Період між виробництвом і постачанням нової моделі займає меньше тиждня. Відповідно, споживачі продукції даної компаніі відвідують магазини набагато частіше (більше ніж в 4 рази за інші), що не вимагає, в свою чергу, значних витрат на рекламу, які становлять 0,3% доходу, в той час як витрати їх конкурентів 3—4%. Іх головна ціль-споживач, за будь-яку ціну. З точки зору просування товару, компанія заслуговує на похвалу. Можна порадіти за іі розвиток та побажати нових інноваційних ідей, моделей і прибутків.
Ніби як і споживачі задоволені, які чекають на ночі знижок, вихідні і передсвяткові дні, сезонні розпродажі – інструменти, які підсилюють бажання долучитися до покупок, затягуючи до (за моїм визначенням) величезної енергетичноі клоаки- шопінгу.
Згідно статистики, 48% покупців США не знають навіщо вони купують речі, 68% людей іде на шопінг лише через низькі ціни. 36% стверджують, що купують лише дорогі речі, які потім не використовують. Загалом, близько 15 млн. американців мають шопінгову залежність.
В той час, серед європейців даний показник становить: в Німеччині 800 тис. людей, в Великобританії приблизно 500 тис.
При цьому, на відміну від більшості європейських міст, наприклад, магазини Лондона не закриваються на вихідні. Лондон – це гігантський торговий центр, який працює цілий рік. Так само цілий рік проходять в Лондоні і розпродажі – в залежності від цінової політики конкретного магазину. Цим Британія відрізняється від інших великих європейських “шопінг”-країн, де законодавство дозволяє розпродажі двічі на рік. Жителі Британії мають всі шанси бути супершопоголіками, але на практиці це не так. Все для споживачів, яким це “потрібніше”!
По Україні офіційноі статистики не має, проте можна оцінити дію електронного шопінгу. У 2016 році приблизно $350-400 млн. українці залишили в онлайн магазинах. Серед яких китайський AliЕxpress, американські Ebay, Amazon і 6pm.
У грошовому вимірі суми, які українці переказали на рахунки іноземних онлайн-торговців, за рік зросли на 15-20% і досягли якраз тих самих $350-400 млн.
Електронна торгівля – рушій сучасної економіки, питання в важливості та регулярності отримання покупок.
Розвинута економіка може бути в здоровому суспільстві, бо логічно, що воно ж її і має розвивати. Суспільство, яке лише споживає, а не зберігає та відтворює є безперспективними для збереження ідентичності країни, існуючи на користь інших. Тим більше, якщо предметом покупок є товари іноземного виробника. Цікаво, чи є українські шопоголіки української продукції?! Шопоголізм має позитивний ефект в короткостроковому періоді, а не на далеку перспективу. Шопоголіками легко керувати, чим більше стає людей не взмозі не піддатися впливу, тим легше просунути товар , а відповідно заволодіти не лише фінансами, а і підсвідомістю. Чи має суспільство, яким керують своє майбутнє? Відповідь на це питання мабуть є відповіддю на питання про вигідність шопоголіків, і не плутайте з бажанням зекономити.
