Замість одного «правильного» президентського законопроекту в парламенті зареєстровано цілих три (№9055, №9055-1, №9055-2). І тепер законодавці мають вибір: підтримати плани Банкової чи прислухатись до представників адвокатського середовища і покращити законодавство для людей.
Адвокат, який буде думати не про захист свого підопічного, а про кількість і тон своїх запитів, про те, чи не прийдуть завтра до нього з обшуком, а післязавтра ще й поб’ють… Здається, такий варіант «правової держави», помножений на ручне керування усією цією сферою мали на меті автори першого законопроекту так званої реформи адвокатури, яка могла б достойно увінчати комплексну судову реформу від Адміністрації президента.
І це могло б спрацювати, якби не піднялося забагато шуму. Адже адвокати – це не така закрита каста, як судді чи прокурори. І якщо вже наші права будуть обмежені, то про справедливий суд в Україні можна забути.
А тут ще й стільки порушень тільки на етапі створення цього законопроекту: асоціацію адвокатів до роботи над документом не залучили, європейським експертам для ознайомлення надали один (не кінцевий) з багатьох попередніх варіантів. Зрештою, приблизно 77% опитаних українських адвокатів або взагалі були не знайомі з президентським законопроектом, або мали про нього так мало інформації, що їм було складно навіть сформувати до нього своє ставлення. Та й загальне спрямування «реформи» насправді працює не на зближення українського із європейським законодавством (як декларується на словах), а на віддалення від нього. Напрошується риторичне запитання: а навіщо Україні така «реформа»?
Практикуючі адвокати та спеціально створена робоча група Ради адвокатів майже одразу застерегли парламент від поквапливого ухвалення невідкладного президентського законопроекту №9055 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64557 , обгрунтовано довівши ризики і негативні наслідки втілення реформи у пропонованому вигляді.
Натомість законодавцям досить оперативно запропонували два альтернативні законопроекти, які вже зареєстровані у Верховній Раді. До роботи над обома цими документами залучали представників адвокатського самоврядування, тож Національна асоціація адвокатів України підтримує і одну, і другу альтернативу.
Один із законопроектів, поданий групою народних депутатів (№9055-2http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64636 ), спрямований на вирішення цілого блоку нагальних проблем. Це, зокрема, спрощення подачі адвокатських запитів і звуження можливостей для зловживань, коли адвоката захочуть притягнути до дисциплінарної відповідальності (президентський законопроект якраз у цьому дає широкі можливості, завдяки чому можна тиснути на незручного адвоката).
Проектом передбачається нагляд представника адвокатської спільноти регіону за слідчими діями стосовно адвоката. Фіксується і право доступу до приміщень силових та судовихорганів під час розгляду справи, в якій бере участь клієнт адвоката, а також можливість доступу до самого клієнта.
Інший законопроект (№9055-1http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64595) теж покликаний посилити рівень захисту прав адвокатів. Адже саме вони здійснюють професійний захист прав людини. А забезпечення права людини на захист, на юридичну допомогу – це ключовий принцип права на справедливий суд.
Обидва альтернативних законопроекти також закріплюють обов’язкове залучення представників національної професійної адвокатської організації до розробки законодавчих актів у сфері адвокатури, право ідентифікованого доступу адвокатів до відповідних держреєстрів та ін.
Фактично, ми можемо отримати приклад цивілізованого вирішення непростої ситуації: коли замість нав’язаного певній сфері регулюючого проекту закону законодавці мають можливість ухвалити більш виважений альтернативний документ (насправді обидва, подані депутатами, фактично рівноцінні).
Адже новий закон, з одного боку, повинен поліпшити становище даної професійної (адвокатської) спільноти, а з іншого – реально наблизити нас до європейських засад та принципів проведення реформ (адже у Євросоюзі жодна влада не може собі дозволити реформувати якусь сферу без діалогу з безпосередніми її учасниками).
Ігор Колесников