Правильно оцінити ситуацію — це запорука успіху у вирішенні будь-якого питання, аналіз та достовірні дані — необхідна умова для побудови подальшої концепції розвитку будь-яких суб’єктів господарювання, та, загалом, відносин в соціумі. Прогнозування та планування — це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення, це зусилля, які докладаються з метою розрахувати майбутнє.

Як було б приємно і ефективно для всього спектру відносин- розрахувати майбутнє. Проте в сучасному світі, звісно при умові відсторонення концепцій теорії змови, ворожіння та передбачення, а керуючись наявними ринковими вимогами та світовими тенденціями, оцінка ситуації вимагає знань широкого спектру і на допомозі їх отримання (в ідеалі) стоїть технологічний прогрес з діджиталізацією, відкритими кордонами, державними політиками, тощо.

В реальності, зрозуміло, що прогнозування ситуацій може бути або не можливим, або частково не достовірним через відсутність даних та планів. В професійному консалтингу зазначають, що момент, коли автор ставить крапку у звіті- є моментом його застаріння. Чи можна створити чіткий бізнес-план? Певно, що це буде виглядати як концепція, орієнтовний план дій. Ризики- це норма життя, антикризовий менеджмент може представляти собою набір загальних рекомендацій та прикладів з практичного життя.

В сучасному світі на прийняття рішення впливає масова поведінка, стандарти соціуму. Стандарти економіки, її економічні цикли, темпи зростання, макроекономічні показники, тощо залежать від фізичного, людського капіталу, обсягу все тих же технологічних знань. На довгострокову перспективу процес прийняття рішення керується біологією поведінки людини (ідентичністю, характером нації, наявністю колоніального досвіду, тощо).

За останнє десятиріччя ряд провідних економістів, доводили складність процесу чіткого прогнозування та планування. Насім Талеб в «Чорний лебідь», «Антихрупкість»- 2007 р., глибокі дослідження питань поведінкової економіки та Нобелівська премія за «поведінкову економіку» у 2017 році присуджена американському вченому Річарду Талеру за «внесок у побудову зв’язків між економічним та психологічним аналізами ухвалення рішень індивідуумами» — яскраві підтвердження неможливості спрогнозувати майбутнє.

COVID-19 став показовим індикатором, який також похитнув систему прогнозування та планування, довівши необхідність якостей креативності, пристосування, пластичності, самоорганізації та саморозвитку.

А тим не менш, прогнозування та планування необхідне, а на основі їх і моделювання майбутнього і, безумовно, воно залишається, але кидає непрості виклики суспільству, та державним інституціям, в першу чергу.

Якщо поведінкова економіка є очевидним фактом впливу на сьогоднішні внутрішні і зовнішні політики країн, то слід підкреслити і вплив емоційної економіки. Нобелівський лауреат Деніела Канеман з дослідженнями впливу інтуїції, емоцій, звичок на прийняття рішення, що детально розкрито в книзі «Мислення швидке й повільне», наголошує, що без знань таємниць роботи людського мозку, неусвідомлених упередженнь, властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, ролі емоцій в оцінних судженнях, посилюється «ризик зробити неправильний вибір у магазині, інвестувати в неуспішні проекти й загалом приймати неправильні рішення».

Слід додати, що, загалом, серед людей, які не можуть контролювати свої емоції природна смертність на 40 % вище, ніж у осіб, які емоційно стабільні, що пояснюється загостренням серцево-судинних хвороб, цукрового діабету тощо. До речі, в Україні такі негативні тенденції підтверджуються високими показниками смертності, в тому числі через вищезазначені хвороби. Якщо на особистісному рівні емоції відіграють таку значну роль, то формування державності не можливо без цього фактору. Як виміряти емоції? Вони проявляються в кількості непродуманих дій, нестабільності ситуації?! — в першу чергу, у відсутності концепції майбутнього, його бачення.

Стан емоційної нестабільності країни, це наявність корупції, незахищеність бізнесу, соціальна дестабілізація населення.

В таких умовах цікавим стає трактування поняття «постправди». Пост правда- обставини, при яких факти впливають на формування громадської думки менше, ніж емоції. Каталізаторами постправди є соціомедіум. Держава також використовує постправду з метою прикриття, викривлення або подання у вигідних ракурсах інформації. Постправда і пропаганда близькі та взаємопов’язані.

Якою ж має бути політична система, режим в країні для забезпечення ефективної політики?! Диктатури та автократії складаються з насилля та пропаганди, лише в різних пропорціях. Демократія та народовладдя сприймається і трактується для кожного суб’єкту індивідуально, особливо якщо додати вільний вплив постправди. Європейська демократія чи адміністративно-командна з елементами ринку система Китаю, автократія Сингапуру чи найвищий рівень (за індексом демократії) демократії США?!

В допомозі можуть стати дослідження «наративної економіки» або економіки історій, введеної Робертом Шиллером, яка полягає в можливості прогнозувати розвиток шляхом аналізу історій. Деякі історії постійно повертаються, крізь століття та тисячоліття тільки з наростаючим впливом і обставинами.

І реакції на будь-які прояви науково-технічного прогресу, в більшості, негативні.

Згідно тенденцій сучасного світового господарства якими ж характеристиками повинна володіти державна політика?! Відсутність держави як інституту не вірний крок.

Державна політика — це усвідомлення місії, визначення стратегії країни з урахуванням сучасних особливостей та розробка шляхів реалізації цієї стратегії в усіх напрямах розвитку суспільства (патріотичної свідомості, економічної та демографічної політик, культурної, тощо). Державна політика — це підтримка та симбіоз с бізнесом, це інструмент, який покликаний допомагати в реалізації пріоритетів країни, а не диктувати умови. Креативність, пластичність, комунікативність, свідомість — це основні складові сучасної держави, які створюють умови та можливості прогнозувати і планувати за всіма напрямами розвитку країни.

Наталія Грущинська

Print Friendly, PDF & Email