Посольство США в Україні після розгляду кандидатур, що балотуються до Верховного Суду (до Верховного Суду не США, а України!), у своєму Twitter поставило завдання перед Вищою радою правосуддя: «Ряд сильних кандидатів потрапили до складу Верховного Суду, але все ж доброчесність багатьох з них викликає сумніви. Вища Рада правосуддя повинна окремо переглянути кожну кандидатуру».
Я ось думаю, який би ґвалт вчинили професійні «громадські активісти», якби щось подібне заявило б посольство, наприклад, Російської Федерації. Напевно, і МЗС України в такому разі виступило б з нотою протесту, зазначивши, що подібні вказівки іноземних посольств державним органам країни перебування не тільки несумісні зі статусом дипломатичної установи, але й свідчать про те, що посольство розглядає Україну як колонію. Але те, що не можна посольству Російської Федерації, вважається нормою для посольства Сполучених Штатів.
Процес безперервного реформування українського судочинства триває вже 18 років і становить собою, насправді, перманентний перерозподіл грошових потоків на ринку замовних судових рішень. Але якщо раніше за ці потоки скубались лише акціонери судової влади з числа аборигенів, то останнім часом активним гравцем на цьому ринку виступає посольство США. Причому, апетит приходить під час їжі: якщо попередній посол Джеффрі Пайєтт лише давав вказівки Адміністрації Президента України, кого саме з фігурантів конкретного кримінального провадження треба затримувати, який кому слід обрати запобіжний захід і яким має бути наступний вирок суду, то нинішній посол вже претендує на квоту посольства в складі Верховного Суду (не США, а України), оцінює кандидатів у судді – доброчесні вони чи не дуже, і роздає вказівки Вищій раді правосуддя.
А я ось собі думаю: через скільки б годин після подібної заяви з США був би висланий посол України в Сполучених Штатах? – Втім, в українському посольству нікому і на думку не спало б робити подібні заяви, бо дипломатичне представництво виконує лише одну функцію – представляє уряд своєї держави в країні перебування.
Тому можу запропонувати дуже простий критерій того, чи мають відношення якісь «судові реформи» до справжнього реформування українського судочинства й перетворення його на судову гілку влади: якщо перед початком реформ з України буде висланий американський посол, то реформи справжні, а якщо ні – то має місце лише імітація реформ і боротьба за гроші, що обертаються на ринку замовних судових рішень.
Володимир Бойко
Матеріал надано «Резонансом»
