«Північний потік – 2» – другий газопровід, після «Північного потіку-1», який має зв’язати Росію з Німеччиною дном Балтійського моря, довжиною понад 1200 км. Вартість проекту становить 9,5 млрд.євро, фінансування здійснюється російським «Газпромом» і п’ятьма європейськими компаніями. В своєму відношенню до функціонування нового газопроводу країни Європи розділились:Німеччина, Фінляндія, Швеція дозволили прокладати трубопровід через свою територію, а активним противником виступила Данія.

Так, Німеччина, в свою чергу вважає, що проект «Північний потік-2» є важливим для України у зв’язку з можливістю застосування реверсного постачання і можливості експортувати до України частину газу, отриманого через цей газопровід.

З іншого боку, Україна, Польща, Угорщина, Молдова, Румунія, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва та Естонія категорично стверджують, що «Північний потік – 2» є загрозою для енергетичної безпеки Європи.

Будівництво «Північного потоку-2» заплановано завершити до кінця 2019-го року.

За розрахунками, після запуску в експлуатацію «Північного потоку-2» Україна орієнтовно недоотримуватиме 3 млрд.дол.США щороку за транспортування російського газу до Європи.

Активною є політична позиція Європарламенту, який наголошує на невідповідності газопроводу «Північний потік-2» стратегічним інтересам ЄС та необхідності його зупинки. В березні 2019 року комітет Європейського парламенту з питань промисловості, досліджень та енергетики проголосував за внесення поправок до проекту доопрацьованої газової директиви ЄС, яка розширює можливості ЄС щодо контролю газопроводу «Північний потік – 2» шляхом забезпечення застосування правил, що регулюють внутрішній ринок газу в ЄС, до газотранспортних ліній між державою-членом та третьою країною, тобто поширення правил ринку газу на трубопроводи із країн, що не входять до складу ЄС, зокрема і на газопровід «Північний потік-2».

Згідно прийнятої Директиви у держав-членів Євросоюзу буде дев’ять місяців, щоб привести своє національне законодавство у відповідність.

Наголошується, що Директива не позначиться на реалізації самого проекту РФ «Північний потік – 2», а вона стосується всіх експортних газопроводів, а саме газопроводів, які йдуть з Норвегії в Данію, з Північної Африки до Італії та Франції. Директива створить умови, при яких всі газопроводи з країн, що не входять в ЄС, включаючи «Північний потік-2», повинні будуть дотримуватися правил ЄС: доступ для третіх сторін, поділ прав власності, недискримінаційні тарифи і прозорість. В площині економічної дипломатії- це сприятиме посиленню енергетичної безпеки на європейському континенті та створить більш конкурентоспроможний газовий ринок ЄС, забезпечивши доступ іншим операторам, відповідно до правил про внутрішні газопроводи ЄС і споживачі виграють від більшої конкуренції і зниження цін.

Наразі причини негативних поглядів зовнішніх сусідів на “Північний потік-2” обумовлюються геополітичними інтересами. 4 травня 2019 року Президент США Дональд Трамп і прем’єр Словаччини Петер Пелегріні виступили з заявою щодо проекту «Північний потік 2», а саме проти використання проектів у сфері енергетики у якості геополітичної зброї, розкритикувавши проект. Словаччина, в свою чергу, висловилась на підтримку реверсним поставкам газу в Україну.

Негативно сприйняла інформацію компанія з будівництва газопровода «Північний потік 2» Nord Stream 2, аргументуючи, що ЄС порушує міжнародний договір, згідно якого компанія-інвестор втрачає уже інвестовані кошти понад 5,8 млрд. та 10 млрд.євро в планування і в будівництво проекту, відповідно. Проте за твердженням представників Європейського Союзу газопровід «Південний потік-2» все ж не має перспектив бути реалізованим в найближчі декілька років, що обумовлено, в першу чергу, геополітичними світовими процесами, в тому числі на Європейському континенті і потребує компетентного вирішення на дипломатичному рівні з урахуванням економічних пріоритетів кожного суб’єкту газового ринку.

Наталья Грущинская

Print Friendly, PDF & Email