Після введення НКРЕКП з 1 квітня абонплати на газ і Президент України, і прем’єр-міністр публічно виступили категорично проти такого рішення. Більше того, В. Гройсман навіть зізнався, що не знав про введення абонплати та довідався про це зі ЗМІ.
Дивно, що прем’єр «забув», як ставив свій підпис під Меморандумом із МВФ, повний текст українською мовою якого опублікував Мінфін. Більше того, як з’ясував «Публічний аудит», уже з 1 травня 2017 року керівництво держави пообіцяло Фонду застосувати «тариф на розподіл газу й опалення на основі потужності, що дозволить перенести деяку частину вартості на літні місяці – всі зміни набудуть чинності з 1 травня 2017 р. (новий структурний маяк)».
Крім того, видатки на субсидії в 2017 році зменшать до 47 млрд грн. Для цього вже зменшили соціальні норми споживання ЖКП, на які нараховується субсидія, а до кінця липня 2017-го ці норми зменшать ще раз. Як результат, середній розмір субсидії на родину може зменшитися майже на тисячу гривень – із 1700–2000 грн до 1030 грн у місяць в опалювальний сезон.
Ціни на газ внутрішнього видобутку кожні півроку коригуватимуть, аби його ціна залишалася паритетною до ціни імпортованого газу.
Також Уряд пообіцяв скасувати механізм розстрочки, який донедавна дозволяв домогосподарства, які не отримують субсидії, сплачувати за опалення протягом року.
«Всі останні події – шоу для публіки, спроба підняти рейтинг і показати нібито турботу про народ. Пауза з абонентською платою на три місяці – просто відтяжка часу, спроба заспокоїти суспільство. Перед Фондом же все давно розписано. І тільки на абонентській платі за підключення до газу постраждає 4,5 млн сімей (близько 12 млн людей) – це ті, хто має вдома конфорки чи колонки й мінімально використовує газ. За ефемерне підключення до газу вони загалом переплатять близько 2 млрд грн», – пояснює керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Він переконаний, що в цілому в нинішньому вигляді співпраця з МВФ Україні невигідна. По-перше, грошей, які ми отримуємо, вкрай недостатньо для розвитку економіки, тим більше, що вони кладуться в золотовалютні резерви для погашення попередніх кредитів і спрямовуються на інтервенції на валютному ринку для підтримки курсу – в економіці країни вони ніяк не задіяні. По-друге, зобов’язання, які бере на себе Україна, ненормальні для нинішнього стану економіки та соціального розвитку суспільства.
Матеріал надано «Публічним аудитом»
