На сьогоднішній день паливний ринок України представлений трьома основними типами гравців: це великі мережі АЗС, модульні заправки та нелегали. Логічно, що перевагу мають розгалужені мережі-монополісти, конкурувати з якими у масштабах країни дуже складно, адже на захисті їхніх інтересів – колосальні кошти та адмінресурс.
У той же час сегмент малих чи модульних АЗС намагається вибороти своє місце на ринку, пропонуючи споживачам якісне паливо за доступною ціною. Звісно, зовні вони програють великим заправкам і не є такими респектабельними. Не пропонують додаткових послуг, проте мають суттєву перевагу – нижчу вартість самого палива.
Той, хто подорожував на власному авто по Європі, вже знає: невеликі АЗС – це легальні та безпечні заправки для людей. В Україні до них також починають звикати. І питання, чому тут дешевше, виникає все рідше, адже ні для кого не секрет, що на ціну палива впливає ціна низка факторів. Починаючи зі світових цін на нафту, вартість переробки, логістики й податків і завершуючи форматом АЗС, сумою інвестицій на її будівництво та ділянку. Окрім того, формування ціни залежить від кількості співробітників, розміру їх заробітної плати, обслуговування обладнання, оплати рахунків за електроенергію і витрат на рекламу.
Логічно, що у міні-АЗС витрат суттєво менше, що і позначається на вартості палива.
Європейці давно звикли до економії, тому активно користуються послугами модульних заправок – так званих дискаунтерів. Приміром, у Німеччині АЗС до 5000 літрів дизелю не потребують жодних дозволів від державної архітектурно-будівної інспекції, тому в ЄС модульні АЗС – доволі поширене явище.
В Україні з цим все набагато складніше через протиріччя та відсутність однозначності у трактуванні чинного законодавства, а також необґрунтоване перешкоджання діяльності з боку контролюючих органів.
Наприклад, вимоги щодо надання акту введення в експлуатацію об’єкту чи сертифікат про прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів. І це при тому, що модульні АЗС та автозаправні пункти, згідно з чинними державними будівельними нормами, належать до малих АЗС типу Г ( заправки із блокованим наземним резервуаром об’ємом до 20 кубічних метрів) та типу В (заправки з роздільним наземним резервуаром об’ємом до 20 кубічних метрів).
Ці контейнерні АЗС є заводськими виробами, призначення яких – заправка автомобілів моторним паливом. Їх встановлюють та монтують без здійснення будівельних робіт, а самі установки не є нерухомим майном, адже не будуються на фундаменті і можуть бути переміщені на будь-яку іншу ділянку.
Через розбіжності у трактуванні чинного законодавства органи Державної податкової служби чинять спротив господарській діяльності модульних АЗС, гальмують видачу ліцензії, створюють численні бюрократичні бар’єри, що в підсумку призводить до тінізації даної галузі.
Важливим є питання безпеки, адже мова йде про місця реалізації палива. Згідно з відкритими статистичними даними, кількість надзвичайних подій на АЗС великого формату та модульних АЗС практично не відрізняються.
У цьому контексті варто наголосити на тому, що органи держвлади та контролю не виконують свої функції щодо гарантування безпеки продажів палива повною мірою. Де-факто перевіряльники навіть не наближаються до обладнання великих заправок, акцентуючи увагу лише на наявності дозвільних документів, і звісно ж, отримуючи «гонорари» від щедрих власників АЗС.
Фактично це торгівля дозволами.
Яскравий приклад: навіть після пожежі на одній з нафтових баз, внаслідок якої загинуло шестеро осіб, її не позбавили жодного дозволу. Тому розмір АЗС абсолютно не гарантує її безпеку.
Такий стан речей, безумовно, вигідний великим гравцям. Чинна система видавання документів їх цілком влаштовує, адже дозволяє «ділити» ринок на користь їх інтересів.
По інший бік – інтереси споживача та малого бізнесу. І для того, щоб їх відстояти, потрібне створення конкурентного середовища. Що, у свою чергу, неможливо без єдиних нормативних, виробничих, будівельних та адміністративно-процедурних основ. Повинен бути чіткий перелік документів, наявність яких дає право отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі паливом.
Лише в такому разі можна забезпечити прозорі правила ліцензування та надати ринку єдині правила гри, потреба в яких вже давно стала нагальною.
Тарас Семенюк
