Не один місяць точиться дискусія про необхідність прийняття проекту Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Він поданий Президентом як невідкладний до Парламенту у вересні поточного року. У пояснювальній записці зазначено, що документ розроблявся у співпраці з експертами Ради Європи і затверджений Радою з питань судової реформи. Наразі НАЗК листом від 5 грудня повідомило голову Верховної Ради Парубія про те, що почало процедуру проведення антикорупційної експертизи президентського законопроекту і альтернативного йому – де ініціатор нардеп. Початок проведення експертизи відповідно до ст. 55 закону «Про запобігання корупції» є підставою для зупинення на термін до 10 днів відповідного законотворчого процесу. Поки законотворці зупинилися, за останній тиждень з’явилось кілька колективних заяв адвокатської спільноти щодо його підтримки. Інша частина юридичного ринку, наприклад Рада адвокатів України, заявляє своє категоричне «ні» проекту. Юридичний ринок та адвокатська спільнота вимагає чітких правил, відповідно квапить законодавців з прийняттям рішення. Пересічному українцю можна б було й не звертати уваги на баталії в адвокатській спільноті, але справа в тім, що цей проект Закону саме з тої категорії соціально значущих, який не омине жодного українця, адже ми так чи інакше хоча б раз стикаємося із захистом своїх інтересів в судах чи у відносинах з державними та правоохоронними органами. І справа в тім, що законопроект містить зміни до Кримінального процесуального кодексу, у разі ухвалення яких в запропонованому варіанті є ризик завдати істотної шкоди суспільним інтересам у кримінальному правосудді.
Тож спробую лаконічними та простими тезами пояснити, які саме «засідки» закладено в текст проекту Закону.
- Змінами до статей 93, адвокату буде надано право здійснювати збирання доказів у будь-який не заборонений законом спосіб, у тому числі шляхом проведення допиту свідків за їх згодою. Фіксування зазначених процесуальних дій може здійснюватися без будь-якого дозволу за допомогою будь-яких технічних засобів, не заборонених законом.
Доповненнями до ст.234 КПК адвокатам пропонується надавати право ініціювати перед слідчим суддею питання про проведення обшуку.
Перша норма про допит – це класична «палка о двох кінцях». З одного боку, зараз, на практиці, часто буває, що суддя часто не приймає клопотання адвоката про допит свідка. І таким чином ігноруються важливі свідчення. А те як слідчі зловживають обшуками – також багато розповідати не треба. І законодавець вирішив збільшити повноваження адвокатів. Але тут виникає велика небезпека. Обшук і допит є слідчими діями, які проводяться в рамках досудового слідства як форми досудового розслідування. Органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів державного бюро розслідувань; ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю НАБУ.
При цьому захисник не є органом досудового розслідування, а відтак проведення ним допиту свідка та звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку не можуть належати до його компетенції. Тобто тут виникає серйозний конфлікт норм.
Яких спотворених форм ці широкі адвокатські права набудуть на практиці:
- Політики, нардепи чи просто заможні та впливові люди, які є підозрювані й обвинувачені в корупційних справах почнуть отримувати судові дозволи на проведення обшуків в НАБУ, ДБР чи інших антикорупційних органах.
- Якщо справа гучна, може розпочатися таке собі змагання з обшуків між стороною захисту та слідчими органами. Як це буде паралізувати життєдіяльність фізичних осіб, роботу юридичних осіб чи державних органів – не важко здогадатися.
- Українській адвокатурі ще дуже далеко до сформованих професійних стандартів. Що почне відбуватися, якщо надати адвокатам право допитувати свідків? Якими методами вони будуть це робити і чи будуть дотримуватися закону? Уявіть, а якщо до справи візьмуться помічники адвокатів, серед яких багато різних особистостей з різним минулим та вмінням? При цьому вимога про попередження свідка про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань під час його допиту адвокатом в пропонованих законопроектом змінах до КПК – відсутня. В той же час, свідок і потерпілий про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань слідчим органам повідомляються обов’язково. Що ж маємо: законопроектом пропонується встановити різницю залежно від суб’єкта, який його проводить, а також процесуального статусу особи, яку допитують. Зрозуміло, що за відсутності попередження про кримінальну відповідальність цілком логічно припустити можливість надання свідком під час його допиту адвокатом неправдивих показань, на яких в подальшому буде будуватися лінія захисту, що не сприяє повному і всебічному з’ясуванню всіх обставин у справі. Це буде затягувати слідство та судовий розгляд справи і часто приводити його до глухого кута чи неправомірних, необґрунтованих рішень.
- Змінами до ч. 1 ст. 290 КПК пропонується передбачити, що, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, слідчий зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про надання доступу до усіх відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які стосуються цього кримінального провадження. Начебто адекватна норма, але знову ж таки, на перший погляд. Нагадаємо, що відомості, які вносяться до ЄРДР, визначаються статтею 214 КПК та Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. До переліку таких відомостей віднесено джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. І доволі часто в ЄРДР відображаються повідомлення негласного апарату, який сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Простими словами мова йде про агентів та інформаторів. Ці відомості, хоч вони і стосуються конкретного кримінального провадження, не повинні повідомлятися підозрюваному та захиснику, оскільки витік інформації не тільки унеможливить проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень, а й фактично може загрожувати життю і здоров’ю агентів, особливо якщо це стосується великих корупційних справ.
- Законопроект пропонує нову статтю до КПК – ст.22-1 «Неприпустимість зловживання процесуальними правами». В залежності від обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства. У випадку зловживання учасником кримінального провадження його процесуальними правами, слідчий суддя, суд застосовує до нього заходи впливу, передбачені цим Кодексом. Фактично, якщо адвокат надто завзято буде захищати свого клієнта в рамках чинного законодавства – це може стати підставою для його покарання. Така собі вдала норма, щоб знищити будь-якого адвоката та паралізувати кримінальну справу.
- Пропонується нова редакція статті 53 «Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії».
В нині чинній редакції підозрюваний, обвинувачений у разі вчинення слідчих дій, наприклад, обшуку, має право запросити свого адвоката. В новій редакції слідчі можуть залучити адвоката з системи безоплатної правової допомоги й провести за його участю усі потрібні процесуальні дії. І що це буде за адвокат та який рівень його незаангажованості – як то кажуть: «Тільки слідчому буде відомо».
***
Тож, поспішаючи робити реформи, законотворці знову нехтують об’єктивними українськими реаліями, такими як: далека від незалежності судова система, величезний тиск політики на напівзруйновану правоохоронну систему, хаотичне самоврядування та саморегулювання адвокатської спільноти. Що будемо мати вчергове – фрагментарні зміни до КПК, які при застосуванні будуть грати злий жарт як із пересічними громадянами, так і нинішніми законотворцями, які дуже часто в останніх українських реаліях опиняються в ролі учасників кримінального процесу.
Григорій Мамка
