Вперше термін «антиутопія» був вжитий британським філософом і економістом Джоном Стюартом МІллем у 1868 року. Слід уточнити, що антиутопізм- це ідеологія, світогляд чи концепція, яка виражає критичне ставлення до утопій або зображує негативні наслідки певного суспільного устрою. Наприклад: Антиутопізм критикує ідею ідеального суспільства як небезпечну і нереальну.
Антиутопія – це літературний, кінематографічний чи мистецький жанр, у якому зображується суспільство майбутнього, де ідеї про ідеальний порядок призводять до гнітючого і тоталітарного устрою. У таких творах показується, як прагнення до контролю, рівності або щастя обертається катастрофою для людяності, свободи та індивідуальності. Які ж економічні стани в суспільстві стали поштовхом до формування даного направлення в той чи інший період часу?
Жанр антиутопії сформувався у кінці XIX — на початку XX століття як відповідь на розвиток ідеї утопій та настроїв розчарування у прогресі, науці і суспільних ідеалах, які пропонували «ідеальне» майбутнє.
У 1872 році англійський письменник Семюель Батлер в творі «Еревон» підійшов до теми антиутопії, розглядаючи технологічно розвинене суспільство з несподівано абсурдними і жорсткими правилами. У 1920 році Євген Замятін в романі «Ми» критикує тоталітаризм, регламентоване життя та прагнення до абсолютного порядку. У 1908 році Джек Лондон у романі «Залізна пʼята» описує капіталістичну диктатуру майбутнього, яка контролює всі сфери життя та знищує будь-який опір. Період кінця XIX – початку XX століття окреслюється розвитком техніки (винаходами машин, телеграфу, радіо, які як захоплювали так і лякали людей), поряд з політичними революціями, війнами і тоталітаризмом. Антиутопія стала популярною у XX столітті, зокрема після появи творів: «Прекрасний новий світ» (1932) Олдоса Гакслі, «1984» (1949) Джорджа Орвелла, «451 градус за Фаренгейтом» (1953) Рея Бредбері.
Євген Замятін з романом «Ми», який був відомий читачам Чехословаччини, США, Франції, і лише значно згодом в СРСР.
У оповіданні Рея Бредбері описується суспільство споживання, в якому матеріалізм та комерціалізація грають важливу роль, а мас-медіа замінюють глибоку культуру, суспільство підпорядковується споживчим стандартам. Часто можна зустріти порівняння його з творами Джорджа Оруела («Колгосп тварин», «1984»). Проте
Джордж Орвелл і Рей Бредбері жили в різні періоди та географічно були розділені, хоча проблематика питань і фактори впливу на суспільство були схожими.
Для довідки, Джорж Орвелл помер у 1950 році, коли Р. Бредбері тільки починав свою письменницьку кар’єру. До того часу Орвелл уже завершив свої головні твори, як-от «1984»(1949р.) і «Колгосп тварин» (1945 р.).
Обидва романи Джорджа Орвелла і Рея Бредбері мають спільну тематику: критику тоталітаризму, цензури та пригнічення свободи. Але, Орвелл фокусується на політичному та соціальному устрої (тоталітарні режими, як-от СРСР чи нацизм), тоді як Бредбері акцентує увагу на технологіях і їхньому впливі на суспільство.
Коли Джордж Орвелл (1903–1950) жив у Великобританії, економічна ситуація країни була досить нестабільною через післявоєнну депресію(1918-1920-ті роки), в наслідок Першої світової війни (1914–1918 рр.) економіка Великобританії мала великі борги, інфляцію, рівень безробіття (17%). Військова промисловість повільно адаптувалася до мирного часу. Особливо страждали традиційні галузі – вугільна, важка промисловість.
Подальший період Великої депресії (1929-1930 рр.) вдарила по Великобританії так само сильно як в США: експорт британських товарів різко скоротився через зниження світового попиту. Найбільше постраждали індустріальні райони на півночі Англії, в Уельсі та Шотландії. Рівень безробіття в цих регіонах іноді досягав 70%. Уряд прийняв низку заходів для скорочення витрат, включаючи зменшення соціальних виплат, що викликало протести, такі як Джерроуський марш (Jarrow March) у 1936 році. Далі ситуація не покращилась, тому як Друга світова війна (1939-1945 рр.) спонукала Британську економіку знову перевзуватися для військових потреб, була введена система нормування продуктів (rationing), яка тривала навіть після війни. Період післявоєнної економічної кризи (1945-1950 рр.), коли Великобританія була змушена відновлювати економіку, але ресурси були обмежені. Країна залишалася сильно залежною від фінансової допомоги США. Відповідно стан Великобританії часів Джорджа Орвела відображається і в його творах.
Рей Бредбері (1920–2012) жив у важливий період американської історії, охоплюючи ключові етапи економічного розвитку країни. Економічний бум в США в 1920 роках після Першої світової війни окреслювався розвитком автомобільної, нафтохімічної, будівельної промисловість, сферою послуг; появою масової культури (радіо, кіно) і зростанням міського населення. Проте економічний бум завершився крахом фондового ринку 1929 року, а велика депресія (1930-1939 рр.) призвела до масового безробіття, бідності, банкрутства підприємств. Період 1940-1945 років, коли США вийшли з економічної кризи завдяки військовому виробництву, відбулось різке зростання зайнятості в промисловості, особливо у виробництві зброї, літаків, танків. А післявоєнний економічний бум (1945-1960 рр.), коли США стали найбільшою економікою світу, зросла середня заробітна плата, розвивалася автомобільна промисловість і субурбанізація (масове будівництво передмість), атомна енергетика, космічні технології, електроніка. Це стало важливим контекстом для науково-фантастичних творів Бредбері.
Його твір, про якій уже згадувалось «451 за Фаренгейтом» відображає страхи, пов’язані з технологізацією суспільства, комерціалізацією культури та тоталітаризмом. Велика депресія, Друга світова війна, «холодна війна» та споживацька культура вплинули на тематику його творчості, зокрема на критику матеріалізму та відчуження людей у технологічному світі. Економічні зміни США за життя Бредбері, від бідності до глобального домінування, сформували як його погляди, так і ідеї, які він розвивав у своїх творах.
Користуючись нагодою, виокремимо декілька сучасних авторів , які пишуть у жанрі антиутопії: Маргарет Етвуд «Оповідь служниці» (1985 р.), та «Заповіти» (2019 р.). Американський письменник Хью Хауї «Бункер» , серія романів про постапокаліптичний світ, де люди живуть у підземному бункері, перебуваючи під суворим контролем і в ізоляції.
Сюзанна Коллінз «Голодні ігри» (2008–2010 рр.) розкриває світ, де тоталітарний уряд використовує жорстокі «гри на виживання» для контролю над населенням. Японський письменник Кадзуо Ісігуро «Не відпускай мене» (2005)- роман про клонів, створених для донорства органів, що досліджує моральність і людську природу в антиутопічному світі. Фінської авторки Пії Лейно «Небеса», роман виданий у 2024 році, зображує майбутнє, де віртуальна реальність стала основним способом життя, а реальний світ занепадає.
Погляди антиутопізму залишаються актуальним, особливо на тлі сучасних викликів: війни, екологічних катастроф, технологічного прогресу, соціальної нерівності, політичного контролю.
