Цінності суспільства визначають його розвиток у вільних (не анархічних) умовах з дотриманням правил цивілізованого соціуму. Культурний та економічний розвиток – це взаємопов’язані категорії. У німецького політеконома, філософа Макса Вебера є праця присвячена важливості культурних впливів, справлюваних релігією на формування капіталізму.
В розумінні М.Вебера капіталізм передбачав особливу автономну субсистему та формування його визначалось неекономічними факторами- політикою та правом.
Богдан Гаврилишин ставив в центрі усієї системи людину з її цінностями та переконаннями. А Карл Маркс прихильник іншого підходу, який за основу взяв взаємодію продуктивних сил та виробничих відносин, їх і визначав базисом, а цінності, культуру та духовність – вторинними елементами. Капіталістична система для Маркса здатна розширяти свою діяльність на неекономічні галузі та сприяти формуванню суспільства, культури. Комуністично-ленінська ідеологія «вдало» перевернула марксиські погляди, заклавши всередину ідеї людини, але залежної і контрольованої.
Яскраво подані роздуми у О.Забужко про моральний гніт – навмисно впроваджувальною політикою в радянські часи насмішок над особистостями, пов’язаними з художнім, музичним, літературним жанрами, які не зображували напряму образи та ідеї комунізму, таким чином пригнічуючи людей, які могли мислити вільно та протиставити себе рабській системі.
Чи можна стверджувати, що капіталізм- це негативне явище. Звісно, ні. Капіталізм – економічна система виробництва та розподілу, яка базується на приватній власності, юридичній рівності та свободі підприємництва.
Суспільний розвиток визначається станом морального здоров’я суспільства, рівнем економічних та політичних свобод і, відповідно стверджує, що розвиток капіталізму не можливий в умовах низької культури. Період 90- х при збагачені бандитськими шляхами- недовговічний, крихкий, корумпований і не побудований на довготривалій стратегії, що історично і доведено.
Конкуренція як основа підприємницької діяльності, передбачає певну форму боротьби як мотивації до кращого, а не знищення опонента. Правильне відношення до конкуренції формується в освіченому суспільстві, розвиток якого відбувається в правовому полі, і не підштовхується загально змушеними умовами до кримінальних дій чи інших порушень. На жаль, корупційна складова породжується самою державою, що абсолютно нівелює старання підприємців та, відповідно і добробут всієі країни.
Культура – це обізнаність в своїй історії, збереження традицій, мови, культури, це ідентичність нації, і пряма функція держави розробляти, запроваджувати політики збереження, надбання національних культурних цінностей, особливо в умовах стрімкої інтеграції міжнародних культурних процесів. Інститут держави має забезпечувати умови, в яких буде комфортно та ефективно розвиватись всім ланкам суспільного життя.
В не сформованому суспільстві державна політика має наголошувати на цінностях та доносити їх важливість, тобто запроваджуватись на високому свідомому рівні, виключаючи маргіналізацію.
Учасники всієї державної системи, державних інституцій несуть титанічну довгострокову відповідальність за свої дії, і їх рівень свідомості має бути майже досконалим(!).
Інструменти регулювання, шляхи реалізації відбуваються за допомогою відповідного законодавства і з використанням фінансових, економічних, адміністративних і політичних механізмів впливу.
Наведемо деяку статистику України, у сфері культури та креативних індустрій в 2019 році працювали 580 тис. людей. Це 3% населення, але по факту таких зайнятих значно більше, при цьому у сфері культури працює 48% жінок і 52% чоловіків, проте різниця у секторах присутня, наприклад, у бібліотеках працюють переважно жінки, а в ІТ сфері в основному чоловіки.
В Україні лише 35% публічних бібліотек мають комп’ютери, а в частині областей, відсоток комп’ютеризованих бібліотек у 2 рази менший, ніж середній по країні (Чернігівська, Тернопільська та Львівська області (по 17%)).
За офіційними даними майже 25% (3 196) сільських бібліотек України мають комп’ютери. Покриття інтернетом і наявність компьютера- це різні речі. Та і, загалом, статистика об’єктів культури ще не показник культури населення. Кількість бібліотек і рівень їх відвідування- також не одне і теж. Загальна кількість користувачів за єдиною реєстраційною картотекою (ЄРК) становила 11 336,2 тис. осіб. Розподіл користувачів за віком: до 7 років – 449 тис. осіб (4,0%), від 7 до 15 років – 2 896 тис. (25,5%), від 15 до 18 років – 969 тис. осіб (8,5%), від 18 до 22 років – 1 024 тис. осіб (9,0%), від 22 до 60 років – 4 696 тис. осіб (41,5%), від 60 років – 1301 тис. осіб (11,5%).
У сільських бібліотеках загальна кількість користувачів за єдиною реєстраційною картотекою становила 5 600,0 тис. осіб (зменшення на 157,7 тис. осіб порівняно з 2017 р.).
Кількість відвідувань у бібліотеках становила 109 787,2 тис.; зокрема, 43 626,1 тис. – відвідування саме сільських бібліотек.
Ефективну залежність культури суспільства та економічного розвитку можна підтвердити наступними можливостями: створення об’єктів з високою доданою вартістю за рахунок використання культурного ресурсу; створення умов для популяризації національних брендів в усіх сферах економіки, формування спеціалізованих ринків в межах України та створенню нових робочих місць. І головне, формування та підтримка ціннісної бази кожного громадянина.
Розповсюдження культури в маси, в усіх її проявах, проходить через відповідні програму та державну політику.
Програма культурного розвитку села- це не просто фінансування, це концепція ідеологічного розвитку жителів (проведення вільного від рутинної роботи часу, відпочинок (не на зростання алкоголізму, а культурно-масового характеру: створення місця для зайнятості сільського населення).
Театри, кіно, виставки, такі напрями реалізації культурного життя в регіонах, селах відсутні. Доступ до газет, які більш популярні саме в регіональній, сільській місцевості, саме через низький рівень доступу до інтернету та технічних засобів, також в слабкому стані. Інформаційні джерела, які друкуються в більшості складаються з рекламної інформації, що направлено на «виживання» видання, але руйнує зміст інформаційного джерела.
З чого ж сформується культурний стан сільської місцевості? Які джерела можуть бути трансформаторами інформації. Наскільки населення може оперувати отриманими даними та робити висновки?!
В умовах децентралізації така відповідальність може трансформуватись на органи місцевого самоврядування, проте загальні принципи мають відбуватись централізовано.
Культурна складова саме і є реалізатором державної політики в питаннях патріотизму, національної ідеї, поваги до своєї території, населення, мови, держави, загалом. Культурна – це фіндамент економічного розвитку країни.
Наталія Грущинська
