Багато води утекло від початку війни на сході України. Треба сказати, не тільки води – державних коштів також. Поряд із укріпленням обороноздатності нашої країни завжди знаходяться ті, хто ухитряється сколотити на ній непоганий фінансовий стан. Та й розгулятися тепер є куди, як ніколи, – витрати на безпеку та оборону проти 2013-го року збільшилися у 8 разів. На сьогодні Україна витрачає на свій захист безпрецедентні 113 млрд грн (90 млрд – у минулому році), або 5% від ВВП. До речі, це перший серед країн Європи показник відсотка розходів, що спрямовується на сектор оборони, – наші західні сусіди витрачають на це 1,5 %, максимум 2 % від ВВП.
«Публічний аудит» вирішив з’ясувати, хто ж на оборонному ринку країни грає першу скрипку та завдяки цьому стрімко накопичує та примножує власні доходи.
Основні гравці
На сьогодні питання «скільки?», «куди?» і «за якою вартістю?» витрачаються державні кошти в рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ) залежить від рішень органу, який іменується як Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Чому «Публічний аудит» вирішив для початку зупинитися на ДОЗ? Тому що в рамках саме цих замовлень закупівля та переоснащення озброєння й військової техніки відбувається цілком таємно, без процедури публічних закупівель, що відкриває широкі можливості до зловживань та неефективного витрачання бюджетних коштів. Між тим, обсяги фінансування цього напряму з початку воєнних дій збільшилися мало не в 10 разів – наразі сюди спрямовується 13,5 млрд грн.
Отже, Голову Міжвідомчої Комісії призначає Президент за поданням Секретаря Ради національної безпеки й оборони України. Її персональний склад (17 осіб) затверджує також Президент відповідним Указом. Наразі Комісію очолює колишній бізнес-партнер гаранта Олег Гладковський.
Закритий реєстр виробників продукції оборонного призначення (тобто, реєстр виконавців ДОЗ) веде куратор оборонного сектору в МЕРТ. Для розуміння, саме від нього залежить, потрапить чи ні конкретне підприємство до цього реєстру. За цікавим збігом обставин, на сьогодні роль такого куратора відіграє колишній колега Порошенка по Міністерству економічного розвитку Ю. Бровченко (у 2012 році Порошенко очолював міністерство, а Бровченко – Департамент економіки оборони та безпеки).
Державний концерн «Укроборонпром»
Саме цей концерн – один із ключових виконавців ДОЗ. Останні показники його діяльності не можуть не наводити на ряд запитань. Наприклад, незважаючи на суттєве збільшення коштів на ДОЗ, «Укроборонпром» у доларовому еквіваленті заробляє на тому ж рівні, що й три роки тому. Порівняйте: державні витрати на оборонний сектор у 2015 році проти 2013 року зросли вдвічі – з $1,9 млрд до $4,1 млрд, але концерн як заробляв близько $ 75 млн, так і заробляє.
Ще трохи статистики. За 9 місяців 2016 року концерн заробив 18,5 млрд грн, а силовим відомствам передав 6209 одиниць військової техніки. За цей же період у 2015 році Мінобороні та Нацгвардії він передав майже 7200 одиниць техніки, і це при тому, що тоді позаторік заробив на 5 млрд грн менше грошей (13,2 млрд грн). Тобто, при значно менших доходах «Укроборонпром» спромігся випустити та відремонтувати більше позицій військової техніки, ніж в 2016 році, коли цей дохід збільшився.
Для розуміння, станом на сьогодні контроль за оборонно-промисловим комплексом сконцентровано в руках осіб із команди Президента — О. Гладковського, Ю. Бровченка та гендиректора «Укроборонпрому» Р. Романова.
До речі, минулого року помінялися й інші тренди – зокрема, підхід до фінансування програм «оборонки». Якщо раніше левова частка була саме державною (доля «Укроборонпрому» у 2015 році — 67 % ринку), то з минулого року на ринку міцно укріпилися приватні компанії (за 9 місяців 2016 року доля концерну зменшилася до 38 %).
Серед таких приватних структур – корпорація «Богдан». Хотілося б бути оригінальними й сказати, що компанія як компанія, і її власник ніяк не пов’язаний із першими особами держави. Проте таки пов’язаний, і ні з ким іншим, як із президентом: власник контрольного пакета акцій, Олег Гладковський, є колишнім бізнес-партнером Президента. Не залишати ж друзів у біді: будучи з року в рік катастрофічно збитковим, за останні три роки «Богдан» скоротив збиток більш ніж утричі. Лише Нацгвардія, починаючи від 2014 р., придбала в корпорації «Багдан» техніки на понад 200 млн грн (це тільки те, що є у відкритому доступі). Десятки мільйонів їй також сплатили різноманітні відомства Міноборони.
«Все більше людей у країні вже розуміє, що для української влади теперішня війна – це бізнес, який дозволяє заробляти колосальні статки. Головне – підтримувати попит на свій “інтерес”. Адже неможливо підрахувати кількість снарядів, підірваної техніки, а якщо це ремонтують твої підприємства або випускають твої заводи – ти опиняєшся в центрі невичерпного клондайку. Додайте також поставки обмундирування, продовольства, ліків. Врахуйте бюджет, який щороку затверджують для Міноборони, а також те, що більшість закупок оминають Prozorroта відбуваються за закритою процедурою. І отримаєте більш ніж чітку картину того, що насправді відбувається», – говорить керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Колода карт із правилами гри на оборонному ринку країни вже давно знаходиться в руках однієї особи, вона й «заряджає» цю колоду так, як у першу чергу вигідно їй. Будь-які умовності, які перешкоджають досягненню мети, – в бік. Наприклад, раніше експорт та імпорт продукції воєнного призначення могла здійснювати виключно держава. Проте пріоритети змістилися – тепер таке безпрецедентне право віддали також комерційному заводу «Ленінська кузня». Між іншим, основним акціонером заводу є ПАТ «Недиверсифіційний корпоративний інвестфонд «Прайм Ессетс Капітал»», раніше відомий як фонд Петра Порошенка.
Із усього вищезазначеного «Публічному аудиту» вдалося окреслити три ключові проблеми, запропонувавши вихід із них.
- Величезна кількість закупівель, ремонт та модернізація військової техніки відбуваються без проведення публічних торгів, що нівелює принцип конкуренції та створює ризики неефективного використання бюджетних коштів. Це має бути зведено до мінімуму.
- На сьогодні фактично все постачання продукції чи надання послуг державним структурам, відповідальним за безпекові та оборонні напрями, відбувається бізнес-структурами, що афільовані з першими особами держави. Таку практику треба заборонити на законодавчому рівні.
- Недержавний громадський контроль за витрачанням бюджетних коштів на потреби оборони країни на сьогодні вкрай слабкий. Його слід посилити також на законодавчому рівні, убезпечивши при цьому витік таємної інформації та збереження державної таємниці.
Матеріал надано «Публічним аудитом»
