Гендерна рівність визначається рівними правами, обов’язками та можливостями чоловіків і жінок. Рівність можливостей — це фактична можливість користування правами й свободами людини незалежно від статі.

Наскільки проблематика гендерної рівності торкається чоловіка?

Статистику та особливості порушення гендерної рівності в різних формах по відношенню до жінок, можна простежувати на міжнародних, вітчизняних сайтах, публікаціях наукового та художнього характеру.

Гендерна нерівність по відношенню до жінок є кричущою, коротко проявляється в наступних напрямах: 1)жінки- жертви домашнього насильства (щороку жертвами насилля стають близько 600 українок); 2) оплата праці, жінки, для прикладу, в Україні заробляють у середньому на 28% менше, ніж чоловіки; 3) обмеженість у кар’єрі, розподіл між чоловічими і жіночими професіями; 4) сексизм та стереотипність мислення, які глибоко сидять в українському суспільстві.
І, безумовно, це свідчить, що в патріархальному суспільстві гендерна нерівність характерна, загалом, для жінок, хоча чоловіки також стикаються з проблемами, заявити про які, в більшості випадків, їм набагато складніше. Гендерна нерівність до чоловіків в 90% — це психологічне насилля. Орієнтуватися в статистиці досить складно, якщо в Україні приблизно 70% жінок старше 15 років стикалися з абсолютно різними формами фізичного, психічного, сексуального насильства, то статистика щодо чоловіків, на жаль, у відкритих джерелах відсутня.

За даними за 2019 рік, у Німеччині 81% жертв домашнього насильства — жінки, 19% — чоловіки. Чоловіки в 99% стають жертвами морального насилля, як обов’язок сприймаючи необхідність фінансової допомоги, виконання всіх прохань, а з часом наказів. Іще частіше чоловіки розповідають про психологічний тиск, коли їм забороняють соціальні контакти через ревнощі, повністю контролюють їхні дії, принижують та ображають.

В Німеччині з 2019 року функціонує телефон довіри для чоловіків, які страждають від побутового насильства.
Статистика Великобританії свідчить, що протягом 2020 року приблизно два мільйони дорослих віком від 16 до 59 рокі стали жертвами домашнього насильства. І більш ніж третина з них — чоловіки.

В Україні, крім держави, соцслужб є інші організації, що «відстоюють» права чоловіків, проте направлені вони, загалом на вирішення питань батьківства, що не зовсім можна навести як приклад організації, яка переслідує реалізацію принципів гендерної рівності.

Трохи інформації. В Україні чоловіків, які скоюють суїцид, у п’ять разів більше, ніж жінок. Детальний аналіз статистики самогубств можна переглянути в попередній статті «Запах самогубства». Найпоширеніша статистика самогубств фіксується серед хворих на алкоголізм, наркоманію, інвалідів, недавніх пенсіонерів, що, дозволяє стверджувати, що соціальна незахищеність — причина зростання суїциду.

Разом з тим, безумовно, кількість суїцидів збільшується при загальних суспільних катаклізмах: економічних кризах, військових подіях.

В період пандемії, по світу зросла статистика звернення за психологічною допомогою та згідно опитувань- думок про суїцид. Наприклад, загальна кількість самогубств у Японії в серпні склала 1,849, що на 15,3% більше, ніж за аналогічний період рік тому. В Таїланді майже дев’ять із ста тисяч тайців ризикують стати жертвами суїциду. В США за даними Центру з контролю та профілактики захворювань, серед молодих людей у віці від 18 до 24 років: кожен четвертий замислювався про суїцид, і 70% з них чоловіки. В період кризи 2008-2009 років також було зафіксовано зростання самогубств по країнам Європи, причиною зазначалося безробіття і, в першу чергу, серед чоловіків. Також цікавий матеріал представлений в інформаційному полі Гендер в деталях про феміністичний чоловічий рух в Іспанії.

Якщо у всьому світі тривалість життя становить 72 роки, то ВООЗ оцінює очікувану тривалість здорового життя в Україні на рівні 64 років (60,3 року в чоловіків та 67,6 року в жінок).

За даними швейцарського бюро співробітництва в Україні, середня тривалість життя українських чоловіків — 66 років, що на 11 років менше, ніж у країнах Західної Європи.

Також, за даними міжнародних експертів, майже 30% чоловіків, які померли у 2019 році внаслідок неінфекційних хвороб, належали до працездатної вікової групи 30-65 років. Імовірність померти у віці від 30 до 70 років в Україні значно вища, ніж в інших європейських країнах, і майже вдвічі вища для чоловіків, ніж для жінок. Неінфекційні хвороби — діабет, серцево-судинні захворювання, психічні розлади та хронічні обструктивні захворювання легень і таким хворобам можна запобігти дотримуючись здорового способу життя, зокрема, правильного харчування, активних фізичних навантажень. Проте проблема, на думку психологів закрадається набагато глибше. В основі всіх дій людини (чоловіка чи жінки) лежить бажання. Коли людина не бачить сенсу, не відчуває потреби до дій- про бажання зберігати здоров’я, жити в задоволення мова не йде.

Проблема ранньої смертності та хворобливості чоловіків впливає і на оточення, зокрема на жінок.
Стереотип проживання «за спиною чоловіка» робить жінок залежними та нещасними, призводячи до розпачу в результаті смерті чоловіка. А у разі бажання чоловіка змінити життя, розірвати стосунки- викликає гноблення з боку суспільства, засудження та аморальний образ, при цьому не зважаючи на бажання самого чоловіка.

За даними ПРООН, в період пандемії, якщо жінки зазнали негативного впливу в соціальному розрізі, то чоловіки виявилися більш вразливими фізично. Дані з різних країн демонструють, що коронавірус більше смертельний саме для чоловіків. Вчені вважають, що така вразливість чоловіків пов’язана з нездоровим способом життя, який в стереотипних суспільствах вважається притаманним «справжнім чоловікам» та спричиняється таким явищем, як маскулінність.
Як зазначає, Тамара Марценюк – кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціологіі Національного університету Києво-Могилянської академії, авторка курсу «Маскулінність і чоловічі студії», «чоловічність і мужність — це певні суспільні уявлення про те, що означає бути чоловіком, і ці уявлення формуються в процесі соціалізації чи виховання».

Тут і можна зіштовхнутись з гендерними стереотипами. Чоловік має бути орієнтований на успіх, володіти певними ресурсами, владою, часом, грошима. Він має бути агресивним, жорстким, не проявляти емоції, що більшість з чоловіків і робить та, як результат страждає. Але ж згідно правил гендерної рівності, чоловік нікому не винен!

Вирішення гендерної проблематики в Україні потребує системного структурного підходу. Ратифікація Стамбульської конвенції не приймається церковною ієрархією. Відсутність в Україні системи збору статистики диференційованої за різною статтю на різних рівнях та відсутність, загалом досліджень даного питання створює умови вакууму, заскарублості, непорозуміння та, як результат, нещасливості суспільства.

Наскільки правильним є те, що жінки висувають вимоги до чоловіків і навпаки? Невиконання вимог викликають злість, роздратування, образи. З цим складно змиритись в стереотипному суспільстві, але якщо ми говоримо про гендерну рівність, то маємо бути чесними і справедливими по відношенню до обох сторін. Не можна бути щасливим за рахунок страждань іншого. Не дарма всім відома істина, коли кохають, то недоліків не помічають і не виправляють. Тому кохання всім і розуміння!

Наталія Грущинська

Print Friendly, PDF & Email