Більшість світових аналітиків передбачають глобальну економічну рецесію, викликану пандемією COVID-19. Vienna Institute for International Economic Studies (WIIW) підготував новий прогноз щодо економік країн Східної Європи, в якому попереджає про найбільшу кризу з часів глобальної фінансової кризи 2008 р. Україна – у «червоній» зоні ризику, адже падіння ВВП може сягнути 10-30%, що залежить від тривалості карантинних заходів. У цей час влада за лаштунками карантину займається не стратегічним зміцненням ключових державних інституцій, а банальними кадровими ротаціями. Зокрема, доцільність звільнення голови Державної податкової служби Сергія Верланова та очільника Державної митної служби Максима Нефьодова викликає багато питань.

Прогноз WIIW: Східна Європа у пастці економічної кризи

Прогнози WIIW для 23 країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи включають набір із чотирьох сценаріїв економічного впливу пандемії коронавірусу. За найгіршим сценарієм зростання економік цих країн становитиме лише 1,1% цього року. Більшість країн відчують суттєвий економічний спад. Прогноз WIIW передбачає, що обмежувальні заходи для боротьби з вірусом будуть продовжуватись максимум до середини 2020 року і що скоординовані політичні рішення будуть вчасно прийняті найбільшими економіками світу. Якщо одна чи обидві ці умови не будуть дотримані, економічні наслідки будуть ще більш негативними та тривалішими. Але, навіть за цих умов, пострадянські країни, а також Туреччина зазнають найбільших втрат у порівнянні з країнами-членами ЄС. У звіті зазначено, що найбільш вразливими будуть країни, що покладаються на експорт енергоресурсів (Росія та Казахстан), а також туризм (Хорватія, Словенія, Албанія та Чорногорія). Вони відчують істотний відтік капіталу та суттєві валютні коливання, адже їх економіки залежать від долара. Загалом, пострадянські країни (зокрема і Україна), країни Західних Балкан та Туреччина матимуть мало можливостей для маневру. Відсутність макрофінансової стабільності, обмаль можливостей для запровадження нової фіскальної та грошово-кредитної політики для компенсації спаду зроблять свою справу: економіки переживатимуть довготривалу рецесію. В свою чергу, слабкі системи охорони здоров’я змусять уряди продовжувати обмежувальні та карантинні заходи на більший термін.

А Україна витримає?

У 2021-2022 рр. очікується, що економічне зростання в країнах ЄС Центральної та Східної Європі буде нижче 3%. Для великих країн поза межами ЄС, зокрема Росії, Туреччини та України зниження темпів економічного росту очікується ще масштабнішим у порівнянні з докризовим прогнозом. Відсутність структурних реформ, особливо в фіскальній та монетарній політиці призведуть до дестабілізації і неможливості сталого розвитку. До того ж, не треба забувати й про інші проблемні питання для Східної Європи: низький рівень оплати праці та дефіцит робочої сили, міграція населення, корупція, технологічна відсталість та багато інших вже сталих проблем, які після пандемії тільки загостряться. Прогноз аналітиків WIIW, м’яко кажучи ‒ песимістичний. Нас очікує тяжка економічна рецесія в найближчі 2-3 років.

Поділяють песимістичні очікування західних колег щодо України і вітчизняні аналітики. Володимир Сіденко, аналітик Центра Разумкова, стверджує, що затягнення карантинних заходів може стати фатальним для економіки, підприємств (особливо малих та середніх), а також для життєзабезпечення великої частини громадян. Посилаючись на колег, він припускає, що  навіть карантин до 24 квітня (який вже було подовжено до 11 травня) може стати наслідком падіння ВВП України на 10-20%. При продовженні карантинних заходів ‒ можливе падіння до 30%, що призведе до руйнації економічної системи.

Дії уряду за лаштунками карантину: сумнівні кадрові ротації

Більше двох тижнів назад Кабмін розповсюдив «Стратегію виходу з карантину», в якій дуже туманно окреслив «Нові соціальні стандарти життя», проте жодного реального економічного плану ніхто не бачив. Більше того, жоден представник уряду офіційно не стверджував, що такий план дійсно існує. Розповідають тільки про роботу над цим питанням. Замість цього нас відволікають інфоприводом про повернення Саакашвілі, а з дійсно важливих питань ‒ тільки кадрові ротації.

За останні тижні звільнення голови Державної податкової служби Сергія Верланова та очільника Державної митної служби Максима Нефьодова є єдиними рішеннями влади, що безпосередньо стосуються подальших подій в економіці країни. Та чи дійсно таке рішення було потрібне та на часі? Зверніть увагу на те, що і Нефьодов, і тим більше Верланов, втратили посади без жодного скандалу чи гучних заяв, з усіма виплатами, без жодних підозр чи кримінальних переслідувань. То які до них претензії має уряд? Чи просто йде «зачистка», щоб призначити на ці «хлібні» посади нових людей, що влаштовують олігархів? Якщо до роботи митниці за останні півроку виникали питання в медіа просторі, то до роботи податківців таких питань не було. Більш того, за останній рік податкова під керівництвом Верланова перевиконала план надходжень до бюджету та доволі успішно впроваджувала реформу самої служби. Реальних претензій немає, лише нещодавній скандал з ПДФ, який активно лобіюється звільненим міністром фінансів Ігорем Уманським. Самого екс-міністра чітко пов’язують з Андрієм Єрмаком, головою офісу Президента. Взагалі з приходом на Банкову Єрмака кадрові ротації викликають величезну низку питань: новопризначених людей пов’язують чи з певними олігархічними групами, чи взагалі з «екс-регіоналами».

То що ж ми маємо? Замість ефективних економічних планів — нові кадрові ротації, боротьбу за «потоки», згортання реформ та нову хвилю впливу олігархату. І в цьому немає нічого нового для України. Новим є глобальна економічна криза, пандемія, тотальний карантин та колапс економіки. Зараз зовсім не на часі займатися політиканством та боротьбою за посади. І якщо на Банковій та на Грушевського цього не зрозуміють якнайшвидше ‒ це може фатально закінчитися для країни.

Людмила Зубрицька

Print Friendly, PDF & Email