21 – 24 січня 2020 року у Давосі (Швейцарія) відбулася 50-та щорічна сесія Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) на тему: «Зацікавлені сторони за згуртований і стійкий світ». Виходячи з назви заходу, головною ідеєю форуму була єдність світової громадськості. На тлі загрози нової глобальної кризи, тематика форуму була більш ніж влучною та актуальною. І добре, що учасники ВЕФ, яких було чимало, мали можливість на території альпійського гірськолижного міста обговорити виклики сьогодення, а також проявити різного роду ініціативи задля покращення ситуації на нашій планеті.
Варто підкреслити, що ювілейну сесію ВЕФ відвідав й американський лідер Дональд Трамп, який першого ж дня виступив на форумі. Зазначений факт відрізняв цьогорічний форум від минулорічного заходу, коли Трамп, через довготривале припинення роботи федеральних установ у Сполучених Штатах Америки, не зміг бути присутнім. Однак можна припустити, що не лише відсутність урядового «шатдауну» було причиною прибуття Трампа до Давосу.
Судячи зі змісту промови, яку виголосив Трамп, відчувалося, що США все більше занурюються у вир президентської виборчої кампанії, яка цього разу обіцяє бути насиченою та запеклою (що вже можна спостерігати протягом кількох місяців). Американський керманич, здавалося, те й робив, що звітував про свої досягнення (покращення в США економічного становища, повернення великих підприємств, збільшення робочих місць, приєднання до екологічних проєктів тощо), й адресував свій виступ не стільки до гостей форуму чи до світової громадськості, а до американських громадян. Тобто ВЕФ був використаний американським президентом здебільшого в якості зручного майданчика для самопіару та агітації, а не для якихось інших цілей. І, з огляду на ще чималу кількість міжнародних заходів у поточному році, — це лише початок.
Продовжуючи тематику візиту Трампа до Давосу, варто відзначити зустріч американського керманича з іракським лідером Бархамом Саліхом, що було вперше після ліквідації на території Республіки Ірак збройними силами США генерал-майора і командувача спецпідрозділом «Аль-Кудс» в складі КВІР Касема Сулеймані. Тож не дивно, що зазначена подія так чи інакше кидала тінь на розмову глав держав. Адже головним питанням спілкування обох сторін був процес скорочення іноземних військ в Іраку й важливість дотримання вимог іракського народу щодо збереження його суверенітету. З зазначеного можна зробити висновок, що криза в американо-іракських відносинах продовжує мати місце.
Канцлерка ФРН Ангела Меркель у своїй промові, зі свого боку, виступила у ролі миротворця, сполучної ланки між Заходом та Сходом. Мається на увазі те, що Європа, з точки зору німецької політикині, має віднайти баланс між США і КНР, тобто між політичною та економічною складовими суспільного життя, що вже випробовується, приміром, у відносинах з РФ.
Зважаючи на те, що Берлін є неофіційною столицею об’єднаного континенту, заяви Меркель слід сприймати як своєрідну стратегію «багатовекторності», що не може не турбувати. Адже у випадку, якщо Європейський Союз в особі своїх лідерів буде поступатися своїми принципами заради економічного благополуччя, заглядаючи в руки різноманітним ідеологічним режимам і менше озираючись на офіційний Вашингтон, який після виснажливої Другої світової війни фактично урятував західноєвропейський регіон від комуністичного поневолення, — не дивно, чому в такій проамериканській державі як Велика Британія, громадяни якої добре пам’ятають історію, включно з її повоєнним періодом, було вирішено залишити ЄС.
У форумі взяла участь й українська делегація на чолі з очільником країни Володимиром Зеленським. Не буде перебільшенням твердження того, що щорічна платформа у Давосі є вкрай важливою для України і представники нашої держави завжди знаходять можливість відвідати ВЕФ.
Причин зацікавленості Києва у заході є кілька. Перш за все, це чудова нагода проінформувати світові політичні, економічні та бізнес кола про нашу країну. Друга — це можливість залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу. По-третє, в рамках форуму, офіційно чи кулуарно, можна провести ті чи інші двосторонні або багатосторонні зустрічі, а враховуючи той факт, що гості форуму щорічно прибувають з різних куточків світу, деякі з цих зустрічей можуть мати доволі унікальний характер.
Варто зазначити, що, незважаючи на все ще складну ситуацію в Україні, з огляду на триваючу російську збройну агресію та нестабільну економічну й політичну ситуації, Українська держава була представлена у непоганому світлі. Завдячувати, перш за все, можна тому факту, що в Україні минулого року відбулись досить прозоро та демократично президентська і парламентська виборчі кампанії. А це не стало бути непоміченим у світі.
Приміром зазначеного може служити те, що згідно рейтингу країн світу за рівнем демократії (Democracy Index), який щорічно складає британський дослідницький центр The Economist Intelligence Unit, Україна піднялася на шість позицій. І хоча наша держава все ще зберігає за собою статус «гібридної демократії», Україна, згідно самого дослідження, зробила істотні кроки на шляху до демократії у 2019 році (на чому було окремо наголошено). А це є доволі непоганим сигналом того, що Україна зберігає тенденції руху до вільного суспільства. А там де існує свобода як така, є передумови для існування інших «свобод», в тому числі для ведення бізнесу та залучення іноземних інвестицій.
Ще одним важливим аргументом привабливості України як такої, є процес відкриття земельного фонду. І хоча законопроєкт з цього питання поки що не передбачає продажу земельних ділянок іноземцям, проте для світу, в разі втілення усіх задумів, це буде своєрідним показником того, що наша держава воліє реформуватися, а рудименти, що залишились від радянських часів, поступово відходять у небуття.
Під час робочого візиту української сторони, варто зазначити той факт, що глава Української держави Зеленський провів зустріч із директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою, з якою обговорив перебіг в Україні судової реформи, зміцнення верховенства права та впровадження структурних реформ, а також реалізацію програми розширеного фінансування в обсязі 5,5 млрд. дол. А це, з огляду на потребу України у співпраці з міжнародними кредитними установами, є чи найважливішою причиною відвідання ВЕФ.
Також було проведено зустріч з головою правління і генеральним директором компанії Cargill Inc. Девідом Макленнаном, з яким було обговорено співпрацю у питаннях кредитування фермерів та реформу АТ «Укрзалізниця», що також не було другорядним питанням.
Окремо варто виділити зустріч українського керманича з нідерландським прем’єром Марком Рютте. На жаль, цьогоріч інтереси обох держав зійшлися не стільки на торговельно-економічної співпраці, хоча й про неї йшла мова, скільки на трагедії, яка на початку січня 2020 року мала місце у повітряному просторі Ірану, а саме збиття українського літака неподалік від іранської столиці. Враховуючи факт подібної трагедії над Донбасом малайзійського літака (2014 рік), де більшість загиблих були громадянами Нідерландів, досвід цієї країни з розслідування авіакатастроф є вельми цінним для України. Тож не дивно, що сторони під час зустрічі в більшій мірі обговорювали саме питання, пов’язані з безпекою цивільної авіації.
Окрім двосторонніх зустрічей, Зеленський мав виступ в рамах форуму. Так, під час своєї промови, український лідер нагадав учасниками ВЕФ про агресію РФ проти України, про те, що наша держава має усі наявні можливості для власного розвитку, про необхідність залучення у вітчизняну економіку іноземних інвестицій, про євроінтеграційний поступ України, тощо.
Щодо інформування світової громадськості про Україну як таку, включно з її політичним та економічним контекстом, чудовою нагодою для цього було проведення щорічного «Українського сніданку» в рамках ВЕФ. У заході взяли участь як представники від України (прем’єр-міністр О. Гончарук, члени уряду, ділові й громадські кола), так і іноземні гості (Р. Шиллер, Б. Форд, Дж. Коен, Д. Рубенштейн), а також інші особи.
Слід підкреслити присутність на «сніданку» українського кінорежисера та колишнього бранця Кремля Олега Сенцова, де він мав нагоду виступити перед гостями заходу. В своїй промові Сенцов приділив особливу увагу агресивній політиці Росії по відношенню до України, про незламність українського народу та про незворотність шляху України до членства в Євросоюзі. Адже звільнений минулого року з російського полону митець на власному гіркому досвіді розуміє, з яким небезпечним ворогом має справу наша країна. І що лише за допомогою відстоювання національного суверенітету, продовження руху на зближення із західними союзами та втілення всіх необхідних для трансформації реформ — можна не лише вирватися з лап путінського режиму, а й стати Україні успішною державою, яку українці так довго прагнуть побудувати.
Загалом «Український сніданок» вкотре став майданчиком як для додаткового представлення України за її межами, так і можливістю для висловлення різних точок зору на ті чи інші питання різних сфер суспільного життя як України, так і світу. Й кожного року захід збирає чимало відомих та впливових гостей, які цікавляться політико-економічним життям Української держави.
Підсумовуючи усе вище викладене, можна зробити висновок, що незважаючи на буремні події, які відбуваються в світі у наші дні, політичні, економічні і бізнес кола з багатьох держав, включаючи Україну, мали можливість зібратися на полях Всесвітнього економічного форуму, щоб мати змогу обговорити питання розвитку міжнародної співпраці. А це, є сподівання, матиме свої плоди, які стануть причиною поліпшенням всіх сфер суспільного життя в усіх куточках планети.
Станіслав Желіховський
