Міністерство освіти дало класним керівникам шкіл ще одне завдання – заповнювати соціальний паспорт класу. Для його виконання педагог має отримати персональні дані щодо сімей учнів та їхньої позашкільної діяльності, – пише EtCetera.
У зв’язку з чим виникає питання: а чи не порушуються права дітей та як трактувати збір такої інформації, адже приватне життя поки що ніхто не скасовував?
Своєю думкою щодо цього з нами поділився юрист Олексій Бебель.
На його думку, загалом у веденні соціального паспорту класу немає особливих порушень закону, адже він не містить запитань щодо політичних чи релігійних поглядів. Головна мета цієї ініціативи – вияснити, в яких умовах росте дитина та чим вона цікавиться.
«Та практика, яка була колись – дитяча кімната міліції, безліч гуртків, педагоги завжди знали, в яких умовах живуть діти, чи їх ніхто не ображає, чи всього їм вистачає, – я вважаю її правильною. Тому що дивлячись на приклади, які ми бачимо, наприклад, коли дитина росте біля собаки або взагалі голодує, виникає запитання: а що краще? Коли прийдуть і про це дізнаються чи дотримуватися якихось формальних правил анонімності?», – ставить риторичне запитання пан Бебель.
Питання в іншому: наскільки це буде виконуватися і чи не буде усе це робитися «для галочки».
Чи є грань між турботою про дітей та втручанням в особисте життя?
«Я не великий прихильник ультралібералізму по одній простій причині: якщо є вибір між тим, що дитина може померти з голоду, або її ображають п’яні батьки та якщо додому прийдуть педагоги і все це побачать та заберуть її звідти, я буду на боці здорового глузду. Право та обов’язок суспільства й держави на захист дітей є набагато важливішим, ніж абстрактні поняття», – переконаний Олексій Бебель.
Інша точка зору
Володимир Онацький, заступник директора з навчально-виховної роботи, зауважив:
«Знаєте, друзі, коли я прочитав те, що Міністерство зобов’язує робити класних керівників, мені здалося, що автори цього документу дуже ностальгують за комуністичним минулим, коли втручання в чуже приватне життя було нормою. Але ж зараз не 37 рік минулого століття. Ну на якій підставі школа має з’ясовувати та інформувати про громадянство батьків чи про їхні наміри розлучитись? А як має з’ясувати класний керівник, чи мала мама учня намір відмовитися від немовляти чи ні? Збір інформації по кожному з цих пунктів не входить до компетенції класного керівника чи класовода».
Серед інших риторичних запитань: «Невже таємницю всиновлення скасували?», «Як можна обговорювати зі сторонніми людьми такі питання, як насильство, чи зізнатися, що ти був жертвою торгівлі людьми?». Після такого люди зазвичай хочуть почати усе спочатку і нерідко змінюють навіть місце проживання, а не прагнуть розповісти про це і пережити цей жах повторно.
Дізнатися про те, які саме дані потрібні для заповнення соціального паспорту класу, можна за посиланням.
Ульяна Лисак
