Цими днями рух в урядовому кварталі Києва заблокували активісти руху «АвтоЄвроСила», відомі в народі як «рух за «євробляхи». Водії автомобілів на єврономерах оголосили безстрокову акцію протесту, пообіцявши у разі невиконання їхніх вимог заблокувати увесь центр столиці і великі автомагістралі, включно з дорогами до аеропортів.
Таким чином активісти намагаються привернути увагу влади і громадян до своєї головної вимоги – доступне розмитнення недорогих вживаних автомобілів з Європи. В самому таборі «євробляхерів» вкладають різне значення у слово «доступність». Хтось готовий платити за розмитнення символічні 300-500 євро, інші вважають, що можуть сплатити у державну казну й суму у 1000-1500 євро.
Це не перша акція протесту водіїв на єврономерах. Щоправда, після останніх спроб блокувати урядовий квартал пройшло вже майже 1,5 роки – тоді активісти домовилися з представниками влади, що підуть один одному назустріч. Точкою компромісу стала робота над законопроектами про зниження акцизу й митних ставок на розмитнення вживаних авто.
За останній рік представники влади, як в стінах парламенту, так і уряду, начебто намагалися піти на поступки «євробляхерам». Втім, компромісні законопроекти все ніяк не могли з’явитися у порядку денному пленарних засідань Верховної Ради.
Тим часом, проблема авто на єврономерах нікуди не зникла, і лише набирала обертів. Ситуація погіршується ще й фактором наближення президентських та парламентських виборів, які відбудуться у 2019 році.
До того ж в самому українському суспільстві відсутнє однозначне ставлення до протестного руху «євробляхерів». Вкотре маємо розкол. Частина громадян цілком підтримує вимоги активістів, які об’єдналися у рух «АвтоЄвроСила», інші – вважають водіїв на авто з європейськими номерами хитрунами, які ухиляються від сплати податків. Ще частина автомобілістів небезпідставно називає «євробляхерів» ледь не головною причиною хаосу на дорогах та такими собі пропагандистами «махновщини», яким не писані правила дорожнього руху.
Якось непомітно, всього за два неповні роки, рух прихильників авто на єврономерах набрав такої ваги, що не залишає байдужими жодного українця. А там, де є суспільний інтерес, з’являється поле для політичних маневрів та маніпуляцій. Те, що рух «євробляхерів» вже зараз впливає на зростання рейтингів одних політиків, і втрату довіри до інших – не викликає сумнівів. Маємо новий політичний феномен, співставний із виникненням добровольчих батальйонів та волонтерського руху у 2014 році. Щоправда, в даному випадку, причиною об’єднання громадян стала боротьба за суто економічні права та свободи. На даному етапі держава не справилася із своєю регулюючою функцією і тепер поставила під ризик інтереси усіх громадян на поталу вимогам окремої найактивнішої групи зацікавлених осіб.
Пристрасті за контрабандою?
Цього разу головним приводом для протестів «євробляхерів» стали не лише вимоги винести на голосування законопроекти про зниження акцизу та спрощення правил розмитнення вживаних авто. Мітингувальники вимагають скасування постанови Кабінету міністрів №475, завдяки якій віднедавна Нацполіція отримала доступ до баз даних митниці й має можливість перевіряти, чи сплив термін тимчасового перебування ввезеного авто на єврономерах. Якщо термін прострочений (а в більшості випадків, саме так і є), порушнику на перший раз виписують штраф у 275 гривень, тоді як за повторне нехтування закону, поліція може вилучати авто на штрафмайданчик.
На думку активістів, такі дії влади до голосування законопроектів про зниження акцизу та полегшення митних процедур – є нічим іншим, як спробою скористатися ситуацією та нажитися на хабарях. Штрафмайданчики можуть стати такими собі напівлегальними комерційними установами, завдяки яким хтось матиме свій корупційний зиск.
З боку провладних політиків і більшості народних депутатів в бік активістів пролунали закиди, буцімто «євробляхери» насправді протестують не за спрощення розмитнення вживаних авто, а бажають захистити контрабандні потоки. Мовляв, постанова Кабміну була спрямована саме на те, аби навести лад із контрабандою на митницях, і нічого спільного із наступом на права власників авто на єврономерах не має.
Цікаво те, що часу на внесення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради двох законопроектів – №8487 і № 8488, на яких наполягають активісти «АвтоЄвроСила», майже не залишилося. Весь наступний тиждень, згідно із графіком роботи парламенту, народні депутати будуть працювати в комітетах, після чого підуть на канікули до осені. Якщо ж парламентарі таки проігнорують вимоги протестувальників – ситуація може вийти з-під контролю.
Окрім зняття тиску на водіїв «євроблях», протестувальники передусім вимагають зниження акцизу на розмитнення авто. Про це йдеться в законопроекті №8487. Документ пропонує застосовувати нову формулу при розмитненні авто.
З точки зору головного ідеолога законопроекту, голови парламентського комітету з податкової та митної політики, нардепа від «БПП» Ніни Южаніної, консенсус має враховувати дві складові. По-перше, реальне зниження акцизу на ввезені автівки – як основна вимога протестувальників. По-друге, врахування екологічних стандартів. Тобто, бажаючих придбати вживані авто стимулюватимуть купувати не надто старі транспортні засоби.
Як рахуватиметься акциз? Формула така: базова ставка акцизу (для авто з бензиновим двигуном – 50 євро, з дизельним – 75 євро) множиться на коефіцієнт (об’єм двигуна, що ділиться на 1000) та на коефіцієнт віку авто (тобто, кількість повних років транспортного засобу).
Наприклад, якщо це авто 2008 року із бензиновим двигуном потужністю 2,2 літра, то за нього доведеться заплатити 1100 євро. Чим новіше авто, тим акциз менший. І навпаки.
Втім, є одне «але»: новіші вживані авто в Європі також коштують більше. А значить, що в повному масштабі законопроект проблему із доступністю цін на автомобілі з Європи не вирішить. У разі прийняття закону, українці й надалі будуть платити дорого за розмитнення старого вживаного авто, навіть якщо воно у гарному стані. Незважаючи на нову формулу розрахунку акцизу, нікуди не зникає і низка інших податкових зборів, які доведеться викласти для розмитнення – ПДВ (20%) та ввізне мито (10%). Таким чином, розмитнення 10-річного вживаного авто з Європи в середньому обійдеться власникові 2,5-3 тисячі євро. Навряд чи більшість з протестувальників будуть задоволені такими вимогами.
Інтереси держави? Ні, не чули…
Подейкують, що рух «євробляхерів» активно підтримують народні депутати з фракції «Самопоміч». Вони активно долучилися до вимог протестувальників – вочевидь, розуміючи усі політичні можливості від резонансу даної теми у майбутньому.
Ще одне припущення політологів – мовляв, за кризою у ситуації з розмитненням авто стоять інтереси одразу кількох зацікавлених груп. Парламентський комітет і його очільниця Ніна Южаніна начебто представляють інтереси українських автовиробників, серед яких є й заводи, які раніше належали до бізнес-імперії чинного президента Петра Порошенка. Постанова Кабміну начебто з’явилася через перерозподіл ринку контрабанди – мовляв, в такому сценарії зацікавлена політична сила «Народний фронт», яка має своє представництво в Кабміні. Нарешті самих «євробляхерів», які публічно боряться за економічну свободу всіх громадян України, буцімто підтримує близький соратник глави держави та нардеп від «БПП». Тобто нинішня акція відбувається штучно, аби не дати можливості й справді перенаправити контрабандні потоки, які до цього часу були під контролем близьких до президентської вертикалі впливових політиків.
Звісно, у кожному з цих припущень можна віднайти елементи логічного ланцюжка. Але головне, що непокоїть пересічного громадянина – чому й досі в бідній країні ми змушені купувати вживані й нові імпортні авто за завищеними цінами? Де власний автопром, і чому він нерентабельний в той час, коли в Україні є всі можливості для його розвитку?
Чому ми не можемо вирішити проблему із доступними автомобілями на користь усіх громадян, а не лише частини протестувальників чи ще меншої групи олігархів при владі?
Адже коли, як не зараз, маючи залишки потужностей вітчизняного автопрому та найдешевшу й найосвіченішу робочу силу у Європі, уряд мав би винести на порядок денний питання докорінного оновлення автомобільної галузі. Де технопарки й зони пільгового оподаткування для інвесторів? Де заводи, які могли б дати сотням тисяч українців роботу й нарешті вирішити питання із доступним і якісним авто?
На жаль, усе, що нині відбувається в контексті проблеми авто на європейських номерах, зовсім не враховує стратегічні інтереси держави. Й ставить хрест на розумних підходах до цивілізаційного розвитку України.
Олександр Радчук