Олег Ліванчук військовий комендант Красногорівки, яка знаходиться у підконтрольній Україні частині Донбасу, вважає що жителів регіону слід силою перековувати в українство. Про це у своєму інтерв’ю виданню online.ua розповів комендант прифронтового міста, що розташоване в 30 кілометрах від Донецька.Також він розказав що через негативне ставлення до української влади вимушений жити прямо в будівлі адміністрації і не розстаючись зі зброєю, оскільки Красногорівка – це «повністю сепарське місто»:
«У мене колектив – 80% сепаратистів замаскованих. Але я з ними працюю, мені подітися нікуди. Потихеньку перебудовую їх на український лад. Виганяю на флешмоби: «Я люблю Україну», «Україна у мене в серці», даю їм плакати. І фотозвіти викладаю в Фейсбук. Нехай вони потім перед сепаратистами відзвітують, чому вони так люблять Україну. І нашим і вашим не вийде », – похвалився представник київського режиму. – Директорів шкіл збирав, видав їм папірці, кажу, пишіть твори на тему «Як ми любимо Україну». Число і підпис. Вони тут всі сепари, їх переламувати треба».
Причину цього ставлення Ліванчук бачить в «поганій генетиці» місцевих мешканців:
«Тут великий відсоток тупого населення. Ти подивися заради інтересу статистику, хто з великих письменників, артистів, акторів – донецькі. Їх дуже мало…. А гени ж не поміняєш. У генах багато зароджується. Ось тобі й генофонд. Його виводити треба, його розмішувати треба. Хоч це жорстоко, але треба реально на речі дивитися».
Напевно, військовому комендантові не обов’язково знати хто такі Анатолій Солов’яненко, Або Вадим Писарев, можна навіть забути хто такий Йосип Кобзон, але так чи інакше пошуки поганої генетики військовим командуванням не зовсім відповідає європейському іміджу України. Також проблеми «переламування» місцевого населення він бачить в асиміляції вихідців з західної України, що приїхали на Донбас у радянські часи у «маргінальному» плавильному котлі «генетично неповноцінних мешканців»:
«Хоча половина шахтарів тут – з Західної України. Масово сюди приїжджали в 1960-х роках. Мій тато в кінці 1950-х працював тут на шахті Засядька. Сам він – з Волині. Роботи там не було, ось всю молодь і висилали на Донбас відновлювати. Він тут працював на шахті. І таких багато було. Багато так і залишилися тут. Але з роками забули, хто вони та звідки»…
Незадоволений військовий комендант і позицією ОБСЄ та окремо голови моніторингової місії Олександром Хугом:
«Йому український національний канал задає питання: хто починає обстріл? А він каже: починає українська сторона. Розумієш? Захарченко він називає “пан Захарченко”. Плотницького – “пан Плотницький”. Це нормально?». «Від ОБСЄ є шкода. Тому що у них працюють російські розвідники. Однозначно, проїхав – позиції побачив. Однозначно побачив, який у нас тил, що у нас не працює».
