У середу, 30 листопада, помер колишній китайський лідер Цзян Цземінь, який очолював країну протягом десятиліття бурхливого економічного зростання. Йому було 96 років. Його називали великим. Китай попрощався з Цзян Цземінем, коли завили сирени на знак поваги, коли люди по всій країні вшанували пам’ять колишнього президента трьома хвилинами мовчання. Фондові ринки в Шанхаї та Шеньчжені також призупинили торги на три хвилини, як і Китайська біржа золота та срібла в Гонконгу.
Прапори по всій країні та в урядових будівлях Китаю за кордоном були приспущені. Інформаційні агенції країни на знак жалоби замінили всі зображення на чорно-білі.
За повідомленнями державних ЗМІ, Цзян помер від лейкемії та поліорганної недостатності.
Публічна панахида за лідером проходила у Великій залі народних зборів у Пекіні за участю президента Сі Цзіньпіна й інших вищих керівників. Захід транслювався у прямому ефірі на всю країну.
Виступаючи на поминальній службі, Сі віддав належне Цзяну за те, що він забезпечив виживання Комуністичної партії після «політичних буревій», заявивши, що покійний лідер узяв на себе керівництво в той час, коли партія, військові та країна перебували у «серйозному моменті зовнішніх потрясінь, тиску та внутрішніх труднощах».
Ким була людина, якій надано такі почесті? Наскільки він був видатною особистістю і що важливого зробив для Китаю?
Шлях реформатора
Цзян Цземінь прийшов до влади як компромісний кандидат після подій на площі Тяньаньмень у 1989 році, коли він замінив Чжао Цзіяна на посаді генерального секретаря КПК.
На той час Цзян Цземінь був мером Шанхаю.
Політик зміцнив свою владу й у 1990-х роках став верховним лідером Китаю. Згодом він офіційно представив термін “соціалістична ринкова економіка” у своїй промові на XIV з’їзді КПК.
Під керівництвом Цзяна Цземіня Китай пережив значне економічне зростання при продовженні ринкових реформ, передачу Китаю британського Гонконгу в 1997 році, передачу португальського Макао в 1999 році, вступ до Світової організації торгівлі в 2001. Китай також став свідком значного покращення відносин із зовнішнім світом, тоді як КПК зберігала повний контроль над державою.
Його внесок у партійну доктрину, відому як «Потрійне представництво», було включено до конституції партії у 2002 році.
Зміцнення могутності Китаю
Цзян керував Китаєм протягом 1990-х і на початку 2000-х років, залишивши незабутній вплив на політику та міжнародні відносини країни. Серед іншого, його пам’ятатимуть як лідера, який проклав шлях до перетворення Китаю на глобальну світову наддержаву.
Якщо ми озирнемося на 1990-ті та початок 2000-х років, то виділимо кілька досягнень. По-перше, Цзян зберіг імпульс реформ і відкритості після короткої невдачі наприкінці 1980-х років. По-друге, він і прем’єр-міністр Чжу Жунцзі наполягали на вступі Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) через реформу державних підприємств і налагодження відносин зі Сполученими Штатами. По-третє, його теорія трьох представників розширила членство в Комуністичній партії Китаю (КПК) і докорінно змінила партійну структуру, сприяючи розвитку підприємництва в Китаї.
Цзян зберігав імпульс реформ і відкритості протягом 1990-х років. З лідером у Пекіні, який цінував відносини з Заходом, іноземні інвестиції хлинули в Китай, перетворивши його на світову фабрику. За час перебування Цзяна на посаді генерального секретаря КПК з 1989 по 2002 рік економіка Китаю збільшилася втричі, зрештою обігнавши Японію і ставши другою за величиною економікою світу в 2010 році.
Цзян зайняв жорстку позицію щодо статусу Тайваню, що сприяло його популярності серед китайських військових.
Він обіймав посаду генерального секретаря Комуністичної партії Китаю (КПК) з 1989 до 2002 року та голови КНР з 1993 по 2003 рік. Цзян Цземінь був одним із найбільш шанованих політиків у китайській компартії, куди вступив ще у квітні 1946 року. Він пішов шляхом батька-підпільника, який загинув у бою з японцями в 1939 році. У сорокові під час навчання в престижному Шанхайському університеті транспорту та зв’язку Цзян Цземінь долучився до підпільної роботи.
Від помічника інженера до лідера КПК
Після приходу до влади в Китаї він пройшов шлях від помічника інженера на заводі харчових продуктів до секретаря його парткому. У 1955 році проходив чотиримісячну практику в СРСР, непогано знав російську мову, понад тридцять років працював у сфері виробництва, у тому числі керуючи великим миловарним заводом.
Як і багато чиновників-технократів, Цзян Цземінь провів частину Культурної революції 1966-76 років як сільськогосподарський робітник. Його кар’єрне зростання відновилося після її закінчення, і в 1983 році він був призначений міністром електронної промисловості – тодішнього ключового, але відсталого сектора, який уряд сподівався відродити, залучаючи іноземні інвестиції. У 1985-1989 роках був головою адміністрації Шанхаю, а з 1987 року – і головою міського комітету Компартії Китаю.
Будучи мером Шанхаю у 1985-1989 роках, Цзян, зазначає Daily Мail, справляв враження на іноземних гостей як представник нової плеяди китайських лідерів, орієнтованих на зовнішні інвестиції та припинення ізоляції.
Коли Цзян змінив Ден Сяопіна на посаді лідера 1989 року, Китай все ще перебував на ранніх стадіях економічної модернізації. Він продовжив реформи, започатковані Ден Сяопіном, вивів економіку КНР на сьоме місце у світі. Цзян Цземінь розглядав майбутнє Китаю через історичні зміни, включаючи відродження ринкових реформ, повернення Гонконгу з-під британського правління та вихід Пекіна на світовий ринок шляхом стимулювання економічного зростання країни.
При ньому Китай значно зміцнив свій економічний і військовий потенціал, вступив до Світової організації торгівлі в 2001 році. Не менш знаковим за правління Цзян Цземіня, зазначають аналітики, було те, що він вивів країну з її дипломатичної ізоляції, налагодивши відносини зі Сполученими Штатами. Повернення Гонконгу 1 липня 1997 символізувало кінець 150-річного європейського колоніалізму. Сусідню португальську територію Макао повернули Китаю в 1999 році. Гонконгу було обіцяно автономію, і він став плацдармом для виходу материкових компаній за кордон.
На той час, коли Цзян Цземінь пішов з посади голови КНР у 2003 році, Китай уже був членом Світової організації торгівлі, Пекін здійснив давню мрію та виграв історичне право провести Олімпійські ігри 2008 року, а країна впевнено перебувала на шляху до статусу наддержави.
Цзян продовжував впливати на державну політику ще довгий час після того, як він залишив вищу посаду.
У нього залишилися дружина Ван Епін та двоє синів, які працювали в урядових установах та відповідали за державну промисловість. Цзян був енергійним за вдачею людиною, грав на піаніно і любив співати.
Він знав англійську, російську, японську, французьку, німецьку та румунську мови, любив літературу та музику. Під час візиту до Британії він намагався умовити королеву Єлизавету ІІ заспівати караоке.
Цзян Цземінь востаннє публічно з’являвся разом із нинішніми та колишніми лідерами на площі Тяньаньмень на військовому параді 2019 року, присвяченому 70-річчю перебування компартії при владі у КНР. Минулого місяця через важку хворобу він був відсутній на з’їзді КПК, де колишнім лідерам виділяють місця на знак визнання їхніх заслуг.
Спадщина лідера
Починаючи з кінця 2002 року, Цзян передав лідерські титули своєму наступнику Ху Цзіньтао, спочатку як партійному босу, а потім як президенту в 2003 році, завершивши першу впорядковану передачу влади в КНР. Однак він зберігав за собою посаду голови Центральної військової ради до 2005 року і навіть після свого офіційного виходу на пенсію продовжував політичний вплив за лаштунками, у тому числі на вибір нинішнього лідера Сі Цзіньпіна.
Інші помітні досягнення Китаю під час правління Цзяна вже згадувались вище і назавжди увійшли до славетних сторінок історії КНР – це перш за все відновлення суверенітету над Гонконгом і Макао, подолання азіатської фінансової кризи 1997-1998 років, перемогу в тендері на проведення Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні і, можливо, найголовніше, вступ до СОТ.
Хоча вони можуть не погоджуватися з його політикою, багато світових лідерів із любов’ю згадують Цзяна. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав Цзяна «стійким прихильником міжнародної участі» та нагадав про його «особисту теплоту та відкритість». Білл Клінтон у своїх мемуарах сказав, що Цзян був «інтригуючим, кумедним і дуже гордим».
Ще важливішими були прощальні слова нинішнього лідера КНР Сі Цзіньпіна, який нагадав про мужність, рішучість та тверді переконання Цзяна.
“Деякі західні країни ввели так звані “санкції” проти Китаю”, – сказав Сі, але Цзян виступив уперед, наполягаючи на реформах і відкритості, а також на зміцненні зв’язків партії з народом.
Цзян, який мав тверді переконання і був рішучим, обстоював незалежність, гідність, безпеку та стабільність Китаю, сказав Сі. “У нього була надзвичайна мужність, щоб приймати сміливі рішення, і велика мужність, щоб проводити інновації в критичні моменти життя КНР”, – додав він.