Полігамія і моногамія: причини в природі людини, нав’язаних стереотипах, державній політиці чи викликах часу?
Демографічна проблема – це те, що хвилює Європу і Україну зокрема, уже декілька десятиліть. В світових масштабах відбуваються демографічні хвилі старіння населення Планети, і є фактори, які прискорюють кризу – війна та її наслідки. Статистику і прогнози надають аналітичні, науково- дослідні спеціалізовані установи, з нею можна знайомитись та робити висновки. Демографічні кризи уже відбувались в історичних масштабах та супроводжувались появою або загостренням в різних проявах типів соціальних організацій, і сам процес розвитку людства додає особливостей.
Термін “поліаморія” виник у 1960-ті роки, що в перекладі з латини означає “багато кохань”, та стосується, насамперед, чоловіків. Поряд з цим є «поліандрія»- перебування жінки у шлюбних стосунках з декількома чоловіками. Протилежним типом соціальної організації є «моногамія». Виклики сучасного світу спонукають все більше науковців (психологів, соціологів, культурологів тощо) та громадян розмірковувати і аналізувати про дані категорії, їх ефективність та можливість існування. Спробуємо переглянути періоди розквіту того чи іншого типу, події в суспільстві, які відбувались в певний період і якій політико-економічній системі вигідніше мати який уклад суспільства з точки зору управління та економії.
Спробуємо зазирнути в початок, релігієзнавство оповідає, що Авраам та Яков мали більше ніж по одній дружині і декілька наложниць, що пояснювалось, потребою в розмноженні і неможливістю забезпечити цей процес однією жінкою.
У Стародавній Греції багатоженство дозволялося для поповнення людських втрат у війнах.
Фіксується багатожентсво і в юдаїзмі, за для уникненням голоду, вдівства або у разі жіночого безпліддя, цікаво, що чоловіче безпліддя не згадується. А також у випадку, коли брат повинен одружитися та забезпечувати вдову свого брата.
Однією з головних причин наявності декількох жінок у одного чоловіка були, загалом економічні переваги.
Цікавий факт, що після тридцятирічної війни в Німеччині в 1618-1648 рр., при катастрофічному зменшенні населення майже в три рази, було прийнято рішення про дозвіл кожному чоловіку протягом найближчих 10 років одружитися з двома дружинами, рішення було направлене, в першу чергу на відновлення чоловічого населення. За деякими даними істориків, після Другої світової війни в Німеччині через великі втрати чоловічого населення, активно обговорювалася легалізація багатоженства, значний супротив чинила церква та дана форма шлюбів не була впроваджена.
З кінця 19 століття в США було ухвалено низку законів проти багатоженства, до цього даний уклад був поширений серед мормонів.
Достатньо прикладів полігамії можна знайти в країнах арабського світу, де офіційною причиною є економічна. Як наприклад, в Ірані полігамія засуджується суспільством, проте чинним залишається закон про сім’ю 1974 року, що дозволяє чоловікам за певних умов одружуватися з двома жінками, позиціонуючи багатоженство як “допомогу” для жінок, які перебувають у скруті.
Вчені антропологи в 2021 році провели дослідження в Танзанії, порівнявши полігамні і моногамні відносини з точки зору економічної дохідності для суспільства. Полігамні стосунки обумовлені в Танзанії загрозою голоду і поганим здоров’ям дітей. Разом з тим, полігамні сім’ї виявилися багатшими на худобу і обробляли більше землі за рахунок більшої кількості фізичної праці.
За загальнонаціональним опитуванням, 99 % українців стверджують, що сім’я важлива для них, 86% молодих людей бажають мати в шлюбі дітей. Разом з тим, половина українців і українок у віці до 29 років не мають пари, одружуються втричі рідше, ніж в XX столітті.
Люди все рідше починають стосунки, а подекуди свідомо не хочуть мати постійну пару, що має на увазі, в більшості випадків, наявність не одного партнера юридично закріпленого, а саме полігамність.
Серед молодих американців таких — 15 %; якщо у Данії у 2017 році, так би мовити «одинаків» було 1 мільйон і 15 тисяч, то а у 2020- му їх стало на 62 тисячі більше.
В другій половині XX століття в країнах Західної Європи відбувалось економічне зростання, що призвело до підвищення рівня зайнятості та зниження безробіття. Зокрема активізація зайнятості серед жінок, були запроваджені нові форми скорочення робочого часу, впровадження гнучкого графіку роботи. В цей період відбувається початок відходу від традиційного шлюбу, що пов’язують зокрема з широким розповсюдженням юридично не оформлених форм спільного життя та альтернативних форм сім’ї.
60-70-ті роки позначені в історії як період «сексуальної революції», що сприяла загостренню і перегляду великого пласту соціальних, економічних, гендерних питань, збільшенню кількості жінок на традиційно чоловічих посадах. Це призвело до зростання економічної рівності чоловіка та жінки та зміну погляду до формування відносин. Економічні зміни XX століття збіглися з поширенням контрацепції, розвитком медицини та лібералізацією законодавства у сфері шлюбу і розлучень.
В останнє десятиліття відбувається значне зниження загального коефіцієнта шлюбності в Україні та країнах Європи загалом. У 2013р. середній рівень загального коефіцієнта шлюбності в Україні (6,7 на 1 000 наявного населення) перевищував коефіцієнт шлюбності для країн Євросоюзу майже у 2 рази, станом на 2021 рік в Україні показник розлучень складає 5,3. Найнижчий показник розлучень (0,9) – у країнах з досить сильним впливом католицької церкви: Польщі, Італії, Боснії і Герцеговині, Македонії і Чорногорії.
В XX столітті у Радянському Союзі «важелі шлюбу»були значними, адже шлюб давав те, чого не можна було отримати поза ним, наприклад, одинаку було неможливо отримати квартиру, могли виникнути проблеми при працевлаштуванні, не можливим був виїзду за кордон одному/одній, в готелях незареєстровані пари не селили в один номер, а вагітна незаміжня жінка не сприймалась в соціумі. Крім усього перерахованого вище – неодружені, самотні і малосімейні громадяни (чоловіки віком від 20 до 50 років та бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років) сплачували «пода́ток на бездітність»— 6% своєї заробітної плати державі. З 1 січня 1992 року податок на бездітність було скасовано у зв’язку з розпадом СРСР.
Відповідно, умови були створені таким чином, що виживати в зареєстрованому шлюбі було набагато простіше.
В Україні дві третини людей досі вважають, що чоловік має забезпечувати сім’ю, і далеко не всі готові виконувати роль так званого «годувальника». Поряд з цим, все більше жінок отримують можливість для самореалізації, при наявності дітей, і без шлюбу. Суспільство стає вільнішим від релігійних норм, гендерних стереотипів.
Державна політика в більшості направлена на збереження шлюбу, тому як це дає можливість контролю людей, їх доходів, потреб. Крім того, доведено, що жінки в зареєстрованому шлюбі частіше орієнтовані на народження дітей, та загалом беруть на себе навантаження, пов’язане з неоплачувальною роботою, що важливо з точки зору державної демографічної політики та спрощує участь держави. Можна допустити, що ідея про міцну сім’ю, організовану навколо любовної пари, вигідна державам.
Моногамія, вигідна з точки зору управління та контролю в певних політичних режимах, згадаймо вислови в радянському союзі про сім’ю як «ячєйку» суспільства, ідеалізацію шлюбу та відповідно багато психологічних проблем в наслідках. В плановій економіці зручно керувати і контролювати визначених суб’єктів, не говорячи уже про керування «головами» і свідомістю. До речі, у Північній Кореї
багатоженство було заборонено в 1946 році.
В сучасному світі створюється все більше можливостей для чоловіків і жінок продовжувати свій рід, незалежно один від одного. Медицина крокує вперед, репродуктивна в тому числі. Спрощується питання розмноження, та стирається розуміння полігамії і моногамії в класичних трактуваннях.
Трансформація полів стає відзеркаленням процесів сучасності, і трансгендерність шириться світом.
За статистикою американського інституту права, в США кількість трансгендерної спільноти становить 0,6% дорослого населення країни, а ще в 2018 році цей відсоток був 0,3. Більш схильними називати себе транссексуалами є молоді люди у віці від 18 до 24 років. Не можна не погодитись, що також має і матиме вплив на демографічну складову. Державні соціальні політики набувають необхідності зовсім іншого підходу до соціуму.
Демографічні проблеми в Україні в найближчі роки не зникнуть, крім того суспільство змінюється і набуває нових форм взаємовідносин і поглядів на розширення популяції населення. В сучасному вільному суспільстві загнати в «зручні» рамки неможливо, тому важливим є питання свідомості, розуміння себе та перспектив нації.
Наталія Грущинська
