Як і прогнозувалося 2019 рік, який добігає до свого завершення, був вельми цікавим та насиченим на всілякого роду події. Це стосується як України, так і міжнародного середовища. Отримання від Вселенського Патріархату новоутвореною Православною церквою України Томосу про автокефалію, закріплення на конституційному рівні європейського та євроатлантичного устремлінь України, демократичне проведення президентських і парламентських виборів в нашій державі (й, відповідно, формування нового уряду); повернення «бранців Кремля» в Україну, серед яких О. Сенцов, О. Кольченко, В. Балух, Р. Сущенко, захоплені у Керченській протоці моряки та ін.; проведення Нормандського саміту в Парижі; відзначення 70-і річниці створення НАТО; політична криза у США й початок процедури імпічменту президента Д. Трампа (зокрема, підтримка Палатою представників Конгресу); запровадження Вашингтоном санкцій проти компаній, причетних до прокладання трубопроводів «Північний потік-2» та «Турецький потік» — ключові віхи суспільно-політичного життя, що мали місце протягом року.

З огляду на зазначене, було б цікаво заглянути у прийдешній рік, а також поміркувати, чи зможе світове співтовариство адекватно реагувати на ті виклики та загрози, які можуть протягом цього часу відбутися. Для кращого сприйняття усі ключові моменти, які мають відбутися у 2020 р., будуть розділені на місяці, де у кожному конкретно будуть міститися ті чи інші очікувані події.

Січень. Враховуючи, що однією з найважливіших, без перебільшення, подій року (навіть цілої епохи) для українського народу і світового православ’я було отримання від Вселенського Патріарха Варфоломія I Томосу про автокефалію, що було актом визнання створення нової незалежної української церкви та приєднання її до всеправославного диптиху церков, перша річниця буде напевне відзначеною урочисто (6 січня). А з огляду на те, що ПЦУ поступово отримує визнання серед інших православних церков, а також перманентно відбуваються переходи під її юрисдикцію нових парафій, не виключено, що протягом року відбудуться нові ключові й позитивні події як для церковного кліру, так і для мирян.

Ключовою подію для економічної співдружності глобального масштабу буде проведення 50-ї щорічної сесії Всесвітнього економічного форуму (21 – 24 січня) у Давосі (Швейцарія), на якому по традиції візьмуть участь велика кількість бізнесменів, інвесторів, політиків та інших впливових осіб з усіх куточків планети. Для України захід цікавий перш за все можливістю, через наявність таких майданчиків як «Український дім» (це вже буде 16-й), для популяризації України у світі та залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

Також початок року має ознаменуватися й подією геополітичного масштабу. Враховуючи той факт, що на виборах до Палати громад парламенту Великої Британії перемогла Консервативна партія на чолі з прем’єр-міністром Б. Джонсоном, одного з головних лобістів виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу (Brexit), останнє вірогідно таки відбудеться (31 січня). А зважуючи на те, що наприкінці року нижня палата у другому читанні більшістю голосів ухвалила законопроєкт, який конкретизує умови виходу країни з Євросоюзу, шансів на це стає дедалі більше.

Чітку відповідь на питання, які наслідки Brexit матиме у майбутньому — наразі важко надати. Проте прецедент такого дезінтеграційного процесу може залишити недобрий відбиток в історії ЄС. Й приклад такої «панацеї» від усіх політичних і економічних негараздів може бути використаним іншими країнами-членами (особливо різноманітними популістськими силами), значною мірою серед тих, які знаходяться у таборі «старої» Європи.

Лютий. Початок другого місяцю року має відзначитись позачерговими виборами до Міллі Меджлісу (парламенту) Азербайджанської Республіки (9 лютого), що, до речі (мається на увазі позачерговість), буде вперше в історії цієї південно-кавказької країни. Однак спокушатися на якісь демократичні зміни в авторитарній республіці не варто, адже ініціатором розпуску парламенту була пропрезидентська політична партія «Новий Азербайджан», депутати-члени якої мотивували це необхідністю підтримки курсу реформ глави держави та необхідністю перетворення законодавчої влади й омолодження складу парламенту. А це, швидше за все, буде завуальованим посиленням вертикалі влади І. Алієва, який є незмінним лідером держави вже більше п’ятнадцяти років.

Також лютий-місяць має відзначитись проведенням 56-ї щорічної конференції з безпеки (14 – 16 лютого) у Мюнхені (Німеччина). Захід, у якому має взяти участь велика кількість представників політичних кіл та експертів, вочевидь буде приділено безпековим питанням сучасності. Зважаючи на те, що глобальне середовище стає все більш крихким, а кількість кризових і «гарячих» точок на планеті лише збільшується, майданчики на кшталт мюнхенської зустрічі залишаються доброю нагодою для спіткань політичних, дипломатичних та експертних кіл для пошуків компромісів між народами.

Березень. Перший місяць весни має відзначитись тим, що на базі Національної академії сухопутних військ України відбудеться виїзне засідання Військового комітету НАТО, що, безперечно, буде важливою подією для нашої держави, яка ще ближче зблизить Київ та Брюссель.

Квітень. По аналогії з попередніми роками, в квітні-місяці у Києві має відбутися 13-й Київський безпековий форум, який є традиційною щорічною платформою для дебатів із найактуальніших питань світової безпеки. Очікується, що захід відвідає велика кількість політичних, наукових та експертних кіл з різних куточків світу, які матимуть змогу обговорити нагальні проблеми, з якими щодня стикається людство, а саме: прагнення до миру, покращення співробітництва між народами, вирішення спірних питань беззбройним шляхом тощо.

Травень. Ще однією надважливою подією весняного сезону пов’язаною з НАТО, буде проведення весняної сесії Парламентської асамблеї Організації Північноатлантичного договору у Києві (22 – 25 травня). Мета проведення — підвищення авторитету України серед євроатлантичних держав як претендента на вступ до Альянсу. У розрізі прозахідного курсу нашої держави, а також триваючої збройної агресії РФ, захід, на якому планують бути присутніми близько шестиста іноземних гостей, буде по праву чи не однією з найвагоміших подій року для України.

Червень. Перший літній місяць буде ознаменовано самітом лідерів країн G7 (10 – 12 червня), який має відбутися у резиденції американського лідера Д. Трампа в Кемп-Девіді (Меріленд, США). Цікавим є саме місце проведення, адже в США у цей період року відбуватиметься передвиборча кампанія, яка однозначно не буде тривіальною. Швидше за все Трамп, як господар зустрічі (у всіх сенсах), намагатиметься використати це на свою користь й захід обіцяє бути вельми цікавим саме у розрізі американського політичного кейсу.

Початок літа буде ознаменовано й важливою подією спортивного життя. Адже у багатьох містах Європейського континенту має початись Чемпіонат Європи з футболу (12 червня), який триватиме один місяць і у якому візьме участь українська національна збірна. Останнє додасть неабиякого престижу нашій державі, особливо, якщо українські футболісти добре відзначаться на спортивних аренах.

Липень. Урочистими заходами в Україні відзначатиметься важлива подія вітчизняної історії — 30-та річниця проголошення Декларації про державний суверенітет України (16 липня) — документу, який оголосив про намір Києва ведення самостійного політико-економічного життя та став підґрунтям для прийнятого Акту проголошення незалежності України.

Кінець місяця має відзначитись ще однією грандіозною спортивною подією року. Так, у Токіо (Японія) має відбутися відкриття XXXII літніх Олімпійських ігор (24 липня), які триватимуть більше двох тижнів. Цікавим є факт того, що за рішенням міжнародного антидопінгового агентства (WADA) російська команда не буде допущена до участі в Олімпіаді і лише деякі спортсмени (ті, що доведуть свою непричетність до російського допінгового скандалу) зможуть брати участь під нейтральним прапором. Зазначене, без перебільшення, буде черговою геополітичною поразкою Кремля, особливо з огляду на те, як останній полюбляє використовувати подібні заходи у розрізі показу «величі» Росії.

Серпень. Для України серпень важливий, перш за все, святкуванням 29-ї річниці незалежності (24 серпня). Не виключено, що, враховуючи факт того, що попереднього разу не обійшлося без біполярного поділу думок і дій у проведенні урочистостей з нагоди головного державного свята, центральна влада свої помилки врахує й віднайде той консенсус, який зможе задовільнити більшість українських громадян щодо святкових заходів головним чином у Києві.

Наприкінці місяця відбудеться політична подія у сусідній з Україною Республіці Білорусь, а саме президентські вибори (30 серпня). Однак, як і у випадку з Азербайджаном, інтриги чекати не варто, адже діючий президент О. Лукашенко вже заявив про свою участь у перегонах, а це, у свою чергу, не дає підстав сподіватися, що лідер країни, який знаходиться біля керма вже більше четверті століття, зможе бути посунутий якимось іншим кандидатом.

Вересень. Перший місяць осіннього сезону відзначиться відкриттям 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (15 – 30 вересня). Урочисте засідання напевне буде приурочене 75-й річниці завершення Другої світової війни, а також важливості недопущенню подібних катастроф у майбутньому. Майданчик головної міжнародної організації традиційно буде непоганою нагодою для виступу представників України та для проведення двосторонніх та багатосторонніх зустрічей з іноземними партнерами.

В Україні планується проведення 17-ї щорічної зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (12 – 14 вересня), на яку, як і попередні рази, буде запрошено велику кількість гостей як з України, так і з багатьох країн світу. Особливу увагу має бути приділено ключовим глобальним викликам сьогодення й пошуку шляхів до їхнього вирішення, особливо на тлі відзначення 75-х роковин завершення Другої світової війни.

Жовтень. Десятий місяць року має бути підведенням підсумків усього електорального періоду 2019 – 2020 рр., адже в Україні згідно законодавства повинні пройти чергові вибори до органів місцевого самоврядування (25 жовтня). Саме вони можуть стати індикатором електоральних вподобань українців через більше ніж річний період зміни влади в Україні. Тобто місцеві вибори будуть своєрідною оцінкою вдоволення чи невдоволення громадян політико-економічним життям в країні.

Листопад. Останній місяць осені ознаменується президентськими виборами у США (3 листопада), що, вочевидь, буде кульмінацією як довгої й запеклої передвиборчої кампанії, так і політичної кризи загалом, у яку, волею-неволею, була втягнута Україна. Яким буде результат виборів — час покаже. Однак вірогідність посідання головного крісла у Білому домі республіканцем Д. Трампом вдруге — є досить високою. У будь-якому випадку, з огляду на те, що Вашингтон є основним партнером Києва на міжнародній арені, українському політикуму та вітчизняній дипломатії потрібно продовжувати розвивати і поглиблювати двосторонню співпрацю з цією північноамериканською державою, незалежно від того, хто саме буде в Овальному кабінеті чи інших органах влади у США.

Не менш важливою буде й інша подія місяця — саміт країн G20 в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), який стане першою зустріччю формату, що відбудеться в арабській державі (21 – 22 листопада). Вже на сьогодні існує інформація, що на порядку денному заплановані фінансові, економічні та соціальні теми, зокрема питання енергетики, цифрової економіки, навколишнього середовища, тощо. А враховуючи те, що регіон Близького Сходу є чи не найпотенційнішим полем зіткнення глобальних гравців, доказом чого вже зараз можуть служити все ще небезпечні ситуації у Сирії, Лівії, Палестині (куди перманентно залучається все більша палітра сторін), навколоіранські суперечності, а також те, що БС залишається «донором» масової міграції до різних куточків світу (часто міграція сама стає джерелом небезпеки, наприклад у вигляді прикриття таких явищ, як транскордонний тероризм, наркотрафік чи незаконний обіг зброї), не виключено, що й питання безпеки не обійдуть осторонь.

Грудень. Традиційно грудень-місяць являється підсумковим. З огляду на насиченість на різного роду події, від їхнього результату залежатиме наступний після цього рік. Наразі невідомо, якою через дванадцять місяців буде ситуація в Україні, особливо враховуючи безпековий вимір. Адже російсько-українська війна все ще триває й РФ не надто зацікавлена у її припинені, тримаючи Київ «у тонусі» й відволікаючи від інших нагальних питань політико-економічного життя. І є сумніви, що до грудня 2020 р. Донбас буде деокуповано, не кажучи вже про Кримський півострів.

Однак не лише український напрямок цікавить російське керівництво. Не секрет, що Москва продовжує виношувати плани й щодо повного поглинання Білорусі, матою чого може служити бажання В. Путіна як залишити за собою уявлення серед російських громадян «збирача земель», так і мати більш-менш законну змогу продовжити своє правління після 2024 р. І саме на кінець 2020 р. (можливо це й буде грудень-місяць), після можливої уніфікації законодавства двох країн, заплановано створення єдиної спецслужби Союзної держави (злиття ФСБ і КДБ, а також об’єднаної Служби Зовнішньої розвідки). У цьому розрізі не останньою буде позиція О. Лукашенка, який після президентських виборів (як вже будо зазначено вище, саме він, вірогідно, буде переможцем серпневої кампанії) з новими силами зможе або піти на зближення з РФ, або намагатися вести пронезалежницьку від Кремля гру, чим може завадити злиттю двох держав. У будь-якому випадку, білоруський кейс є важливим для України і не тільки, адже наслідки впливатимуть як на безпекову складову півночі нашої держави, так і на безпеку інших країн регіону (Польща, країни Балтії та ін.), а, можливо, й усього європейського ареалу.

***

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, можна впевнено стверджувати, що 2020 р. буде цікавим та насиченим на всілякого роду події. Звичайно, усі ті ключові віхи, які були зазначені, є лише припущенням та оперуванням тією інформацією, яка є наразі доступною. Лише споглядаючи події та аналізуючи їх, можна буде спрогнозувати наслідки для України і всього людства.

В той же час, автор цих рядків не полишає нагоди  побажати усім читачам гарного святкового настрою, з вірою, що наступний рік буде для всіх максимально позитивним. Є надія на те, що і українське суспільство, і світове співтовариство зможуть подолати ті виклики, які приготувала доля, не залежно від того, якого характеру вони будуть.

Станіслав Желіховський

Print Friendly, PDF & Email