За останні 40 років Китай вивів із бідності понад 850 мільйонів людей, що становить понад 75% глобального скорочення бідності за той самий період. До 2021 року 98,99 мільйона знедолених сільських жителів Китаю змогли подолати межу бідності. Тобто весь китайський народ, включаючи сільське населення з низькими доходами, зміг здобути фантастичні вигоди зі стрімкого економічного розвитку країни.
У Китаї зазначають, що знаковим моментом розвитку країни став принцип “ніхто не залишився поза увагою”. Центральний комітет КПК на чолі з головою Сі Цзіньпіном досяг історичних успіхів у викоріненні абсолютної бідності – проблеми, яка переслідувала китайців протягом тисяч років.
І це зробило значний внесок у скорочення бідності на Землі.
Як зазначив Сі Цзіньпін, за цей час Китай інвестував у боротьбу за цим напрямком близько 1,6 трлн юанів (близько $246 млрд). За його словами з 1978 року, коли країна розпочала політику реформ та відкритості, зі злиднів було виведено сотні мільйонів жителів КНР.
Як Китаю вдалося створити таке диво і увійти в історію?
Важкий шлях
Уряд Китаю веде боротьбу з бідністю вже кілька десятиліть: ідею побудови суспільства “сяокан” (“суспільства середньої заможності”) вперше було озвучено в 1979 році “архітектором китайських реформ” Ден Сяопіном. Саме побудова суспільства середньої заможності ставилася кінцевою метою модернізації Китаю.
У 2002 році XVI з’їзд КПК поставив за мету завершити “всебічне будівництво товариства середньої заможності” до 2020 року.
Вже після приходу до влади у 2012–2013 роках голова КНР Сі Цзіньпін за своїми попередниками проголосив боротьбу з бідністю одним із пріоритетів національної політики. З 2012 року він особисто здійснив понад 50 інспекційних поїздок у найбідніші регіони та села країни.
Аналізуючи довгий шлях Китаю, експерти зазначають, що національний уряд розробив системний план, який включав велику кількість новаторських підходів, які ніколи не застосовувалися в такій великій країні на комплексній основі.
Програми ліквідації бідності включали багато аспектів. Це прокладання сучасних доріг, ліній електропередачі та зв’язку в найбільш віддалені райони країни для підвищення їхньої транспортної доступності та рівня життя мешканців. Це переселення мільйонів людей із важкодоступних районів, субсидії, залучення бізнесу до сільської місцевості для створення робочих місць. А також спеціальні курси навчання та перепідготовки фермерів для ведення сучасного господарства та залучення до торговельної діяльності.
Величезні кошти були вкладені в модернізацію освіти: було збудовано школи, технікуми та інші навчальні заклади в незаможних районах з безкоштовним доступом дітей та молоді до середньої та технічної освіти.
Відродження села
Голова КНР Сі Цзіньпін раніше зауважив, що розвиток бізнесу – це ґрунтовний підхід до сталого викорінення бідності, а також довгостроковий метод зміцнення можливостей бідних регіонів для самостійного розвитку та працевлаштування незаможного населення на місцях.
Загальна модель перетворення села служить для 128 000 бідних сіл Китаю прикладом того, як вибратися з бідності шляхом розвитку місцевого бізнесу.
У кожному з цих сіл держава підтримала розвиток економічної діяльності, що відповідає географічному положенню, доступним ресурсам та перевагам. Наприклад, садівництво, скотарство, сільський туризм, встановлення сонячних батарей, виробництво одягу.
За словами Лю Юнфу, колишнього керівника Ведучої групи Держради КНР по боротьбі з бідністю та розвитку, з 98,99 млн китайців, що живуть у злиднях, 92% взяли участь у програмах економічного розвитку в останні роки, понад 60% незаможних сімей отримали вигоду від тісної взаємодії з новими типами ділових підприємств. Більш ніж мільярдні інвестиції урядів на всіх рівнях у різні галузі дозволили багатьом селам зробити разючий стрибок від відсутності індустрії до процвітання.
Медичний захист
Останнім десятиліттям Китай удосконалив систему медичного страхування для сільського населення, включивши до неї базове страхування, страхування на випадок тяжких захворювань та медичне обслуговування для охорони здоров’я сільських жителів. 2015 року Національна комісія з охорони здоров’я запустила Програму медичного обслуговування для боротьби з бідністю. Держава взяла на себе субсидування власних витрат, що не покриваються базовим медичним страхуванням для пацієнтів із незаможних сімей, дані про які внесені до національної інформаційної системи боротьби з бідністю.
Встановивши переможний прапор у боротьбі з абсолютною бідністю у 2021 році, китайський уряд оголосив наступні 5 років періодом закріплення результатів у викоріненні бідності та їх прив’язці до відродження сіл. Було дано обіцянку створити найбільшу у світі систему сільської охорони здоров’я та забезпечити всіх китайців належним доступом до медичної допомоги.
За останні десять років кількість власників полісів базового медичного страхування в масштабах країни зросла з 540 млн. до 1,36 млрд. осіб, причому до кінця 2021 року страхування отримали 1,01 млрд. сільських жителів, а рівень відшкодування витрат продовжує зростати. Число учасників базового пенсійного страхування збільшилося з 790 млн. до 1,03 млрд. осіб, з них, за даними на кінець 2021 року, 550 млн. – це сільське населення.
Життя людей стає все більш захищеним, зазначають експерти.
Проблеми та шлях вперед
Подолання крайньої бідності в Китаї – це досягнення такого розміру та масштабу, якого ще ніколи не було в історії людства.
Але, як зазначають місцеві урядовці, це не кінцевий пункт, а один із етапів будівництва соціалізму, який, на думку влади КНР, необхідно поглиблювати та розширювати. Щоб забезпечити процвітання у сільській місцевості, китайський уряд висунув програму відродження, щоб закріпити та розширити досягнення у боротьбі з бідністю. Модернізація сільськогосподарського виробництва, захист національної продовольчої безпеки, розробка високоякісних орних земель та скорочення розриву між містом та селом є ключовими серед цілей відродження сільських районів.
Китай перебуває на шляху до того, щоб стати країною з високим рівнем доходу до 2025 року наприкінці періоду чотирнадцятої п’ятирічки (країна з високим рівнем доходу визначається Світовим банком як країна з валовим національним доходом на душу населення понад 12 696 доларів США). ВВП на душу населення в Китаї вперше перевищив поріг 10 000 доларів у 2019 році, який він зберіг у 2020 році, незважаючи на пандемію. У контексті це десятикратне збільшення за останні двадцять років, коли ВВП на душу населення країни був меншим за 1000 доларів.
У міру того, як Китай досягає статусу країни з високим доходом і будує помірковано заможне суспільство (сяокан), він зіткнувся з новою епохою викликів. Перед країною стоїть завдання не лише забезпечити, щоб люди, які вирвалися з бідності, залишалися поза бідністю. Він також прагне вийти за рамки простого виживання (іншими словами, вийти за межі крайньої бідності) та перейти до створення кращого рівня життя для всіх.
Загальне процвітання, за яке виступає Китай, у жодному разі не є пограбуванням багатих заради допомоги бідним.
За 70 років від дня заснування КНР боротьба з бідністю пройшла три етапи – інституційні реформи, що заклали фундамент для боротьби, скорочення бідності шляхом масштабного економічного розвитку та цілеспрямоване викорінення бідності. Зусилля Китаю у цій боротьби заклали міцну основу задля досягнення загального процвітання.
За останні 10 років влада країни досягла історичних та всеосяжних успіхів у створенні засобів для існування для народу.
Це досягнення – справжнє диво в усіх відношеннях.
Для китайської нації це означає, що проблема крайньої бідності, яка існувала протягом тисячоліть, вирішена. Для всього світу це означає, що п’ята частина людства вирвалася з бідності.
Протягом усієї історії людства жодна інша країна не вивела стільки людей з бідності за такий короткий період часу. За останні вісім років Китай щорічно витягував із крайньої бідності близько 10 мільйонів людей — приблизно стільки ж, скільки все населення Швеції.
Такого в історії ще не було ніколи, і, судячи з планів влади КНР, на досягнутому зупинятися вони не мають наміру.