У 2023 році виповнюється 10 років ініціативи «Один пояс, один шлях», висунутої лідером КНР Сі Цзіньпіном на початку його роботи на вищий керівній посаді країни. Розглядаючи революцію глобального проекту Китаю, міжнародні експерти зазначають, що Пекін точково змінив свій підхід, надавши реалізації нову, набагато складнішу ті ефективну стратегію розвитку.
План Пекіна став менш реактивним, але не менш амбітним.
За десять років, що минули відколи Сі оголосив про ініціативу «Один пояс, один шлях» (Belt and Road Initiative (BRI)), величезна інфраструктурна та інвестиційна програма Пекіна стала визначальною частиною його зовнішньої політики.
Пропозиція була вперше висунута головою КНР під час візитів до Казахстану та Індонезії восени 2013 року, об’єднуючи проекти «Економічного поясу Шовкового шляху» та «Морського Шовкового шляху XXI століття».
До 2022 року в розгалужену трансконтинентальну інфраструктурну мережу ініціативи по всьому світу було вкладено понад 1 трильйон доларів.
Імпульс відновлення світової економіки
За минулий рік співпраця у рамках «Одного поясу, одного шляху» досягла сталого прогресу, надавши нового імпульсу відновленню світової економіки.
Протягом року залізничний експрес Китай – Європа здійснив 16 000 рейсів та перевіз 1,6 млн TEU вантажів, що більше торішніх даних на 9% та 10% відповідно. Поїзди Нового сухопутного та морського коридору на заході перевезли 756 000 TEU вантажів, що на 18,5% більше, ніж торік.
Залізниця Китай – Лаос обслужила понад 9 мільйонів пасажирів. Швидкісною автомагістралі Пномпень-Сіануквіль, першою автомагістралі в Камбоджі, з моменту її відкриття для руху три місяці тому проїхало понад мільйон автомобілів. Високошвидкісна залізниця Джакарта-Бандунг, перша свого роду в Південно-Східній Азії, успішно пройшла експлуатаційні випробування.
Минулого року ще 5 країн підписали з Китаєм документи про співпрацю у рамках «Одного поясу, одного шляху».
Нещодавно Китай та Філіппіни підписали оновлений Меморандум про взаєморозуміння з ініціативи “Один пояс, один шлях”.
Все це свідчить про те, що співробітництво в рамках «Одного поясу, одного шляху» відповідає потребам розвитку у всьому світі, а також прагненням міжнародного співтовариства та зберігає високу стійкість та життєздатність. Сім’я «Одного поясу, одного шляху» стає дедалі більше, забезпечуючи якіснішу співпрацю та світліші перспективи для своїх членів.
Цього року ініціатива святкую свою першу значну річницю і надалі Китай готовий продовжувати дотримуватися принципу широких консультацій, спільного внеску та спільних вигод, працювати разом з усіма зацікавленими сторонами з метою спільного розвитку та переконатися, що цей «пояс розвитку» та «дорога на щастя» для всього людства забезпечить більше процвітання для більшої кількості людей.
Зміна стратегії
У перші роки існування “Поясу” десятки країн з економікою, що розвивається в Африці, Азії та Латинській Америці, прийняли програму, значною мірою завдяки підходу Пекіна до активного кредитування мегапроектів, таких як контейнерні порти, залізничні мережі та великомасштабні проекти гребель на тлі безмежної фінансової потужності КНР.
Але хвиля “шквального кредитування” “Поясу” відступила, змінившись більш витонченою та тонкою стратегією. Закордонне кредитування інфраструктури Китаю нині становить лише невелику частину того, що було п’ять років тому, що зумовлено перебудовою Пекіном свого регулювання зарубіжних інвестицій.
Пекін не відмовився від «Поясу та шляху», а лише змінив акценти розвитку. Але сьогодні “Пояс” у народній уяві — домінуючий глобальний проект кредитування інфраструктури, спрямований на зміцнення сили Китаю, змінив свій підхід.
На місце колишнього активного інвестування прийшла менш дорога, але більш ефективніша модель взаємодії, заснована на органічнішому розвитку зв’язків у таких галузях, таких як торгівля, телекомунікації, екологічно чиста енергетика та наукові кола.
Політики як у розвинених, так і в країнах з економікою, що розвивається, повинні прийняти це до уваги, зазначають експерти.
Нова парадигма китайського впливу відходить від інфраструктурних мегапроектів у бік більш розосередженої та стійкішої взаємодії.
Зіткнувшись із перешкодами та різними проблемами, Китай швидко навчається на своїх помилках. Модернізований “Шлях” ставить перед китайським керівництвом нові завдання.
Величезні інвестиції та нова модель розвитку
Коли ініціативу «Один пояс, один шлях» було вперше запущено, аналітики всього світу вітали її як перетворюючу та потенційно змінюючу правила гри. Перші дані про китайське міжнародне кредитування підтверджують цю думку.
За даними дослідницької лабораторії AidData протягом перших п’яти років існування “Шляху” витрати Китаю на розвиток зарубіжних країн у середньому більш ніж удвічі перевищували еквівалентні витрати США, досягнувши піку у неймовірних 120 млрд доларів у 2016 році. Країни по всьому світу активно потребують великомасштабної транспортної та енергетичної інфраструктури, але їх стримують цінники, які зазвичай обчислюються кількома трильйонами доларів.
Крім того, традиційні кредитори розвитку, такі як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, часто надають позики країнам, що розвиваються, на умовах, які позичальники описують як обтяжливі. Навпаки, кредити Пекіна без будь-яких умов були схвалені лідерами, які шукають гнучкіші форми фінансування.
На першому етапі розвитку ініціативи такий підхід був виправданий та ефективний, проте разом із зміною глобального порядку денного змінюються і підходи Китаю.
Адаптація моделі до сучасного світу
Експерти наголошують, що в процесі реалізації Китай прагне створення більш стійкої моделі розвитку ініціативи “Пояс і шлях”.
У міру того, як Пекін відходить від інфраструктурних мегапроектів, він вибирає менш капіталомісткі і органічніші форми економічного співробітництва з країнами, що розвиваються. Як показали дослідження IRI та інших організацій, проект «Один пояс, один шлях» в даний час виходить далеко за рамки інфраструктури та охоплює менш яскраві та дорогі ініціативи в таких галузях, як наука, телекомунікації та зелена енергетика.
Пекін трансформує модель розвитку ініціативи, і робить це обережно та навмисно. Ні загальне скорочення кредитування Китаєм, ні поширення BRI за межі інфраструктури не є цілком випадковими. Навіть коли кредитування BRI досягло свого піку в 2016 і 2017 роках, політики та дослідники в Китаї вже почали закликати до того, щоб проект краще відповідав потребам країни, що приймає, був більш екологічно безпечним і менш сконцентрований на великих інфраструктурних проектах.
Пекін змінив проект відповідно.
Це збільшило участь Китаю в аналітичних центрах та академічних колах, працюючи над тим, щоб отримати перші вигоди від структурування галузі вивчення Китаю в країнах з новими програмами китаєзнавства, як-от Південна Африка, за допомогою академічних обмінів, програм грантів та інститутів Конфуція.
Пекін не відмовився від свого прагнення глобального впливу за допомогою економічного розвитку. Він скоригував свою стратегію — у деяких випадках за потребою — у більш гнучкому, цілеспрямованому та органічному напрямі.
Партійна держава Китаю продовжує завойовувати політичну та економічну підтримку країн по всьому світу, і вона знайшла для цього біль ефективний та потужний спосіб.
