«Українське ФБР» народжувалося набагато довше всіх інших новостворених органів, хоча його поява, на відміну від сімейства антикорупційних структур, була запланована в Кримінально-процесуальному кодексі ще в далекому 2012 році. Та й то, «народилася» поки що тільки «голова» — комісія нарешті відібрала, а президент призначив керівника Державного бюро розслідувань України. На створення повноцінної структури піде ще до року.

Очевидно, що влада максимально відтягувала момент появи Бюро, яке єдине тепер матиме повноваження проводити розслідування щодо владної верхівки. При цьому процес відбору керівництва ДБР відбувався для наших реалій якось дуже вже тихо, так що якби не скандал, вчинений «єврооптимістами», то можна було б пожартувати, мовляв, «мент народився». Зате тепер, у зв’язку з обуренням великих друзів керівництва НАБУ результатами конкурсу, так і хочеться відповісти словами секретарки Вірочки зі «Службового роману»: «значить хороші чоботи, треба брати».

Компромат

Фейковий компромат на новопризначеного директора Державного бюро розслідувань Романа Трубу (про кумівство з нардепом Сергієм Пашинським) був з ентузіазмом прийнятий «зрадофілами» — ще б пак! Але прожив він у соцмережах навіть менше відведеної на подібні інформаційні хвилі доби. Виявилося, що кумом нардепа є колишній шеф Труби — Щербина. Ну подумаєш — помилочка вийшла.

Потім хтось відкопав районну газету 4-річної давнини, де в одній із заміток скромний прокурор району зі Львівщини Труба шанобливо говорить про тогочасного генпрокурора Пшонку. Теж так собі компромат: за такою «статтею» варто було б звільнити весь особовий склад прокуратури України.

Переслідувань майданівців (в чому також намагалися звинуватити Трубу) на Львівщині теж не було, а була лише справа про перекриття міжнародної траси Київ-Чоп. Але, по-перше, справу порушити за таким фактом прокуратура була зобов’язана, інакше було б звинувачення в бездіяльності вже відповідальних співробітників прокуратури. А по-друге, нікого зрештою не покарали, в СІЗО не кидали і не били, як це було часто-густо в Києві й інших областях. Трасу розблокували, з активістів взяли «особисте зобов’язання» (в якості запобіжного заходу) і всі охочі спокійно поїхали на Майдан до Києва. Ретельний моніторинг місцевої преси не залишає каменя на камені від претензій до Труби з приводу «респессій», але ми шукали й інші.

Найбільше намагалися скомпрометувати результати конкурсу і його переможця видання, близькі до єврооптимістичної групи «друзів НАБУ». Журналісти без посилань на джерела та будь-яких аргументів заявили, що «(конкурсна — ред.) комісія повністю контролювалася оточенням Порошенка і Народним фронтом, і підбором кадрів займалися вони ж»; «Кандидатуру Романа Труби від НФ запропонував секретар Радбезу Олександр Турчинов, який нібито і переконав Порошенка, що ця фігура буде компромісною, паритетною та повністю лояльною»; «Звертає на себе увагу поведінка конкурсної комісії. Адже її члени слухняно виконали роль маріонеток (!!! — ред.)». І на підставі цих «вагомих» аргументів робиться висновок: «Формування ДБР вже на першому етапі ставить під сумнів і незаангажованість керівництва, і подальшу ефективність всього органу». Без коментарів.

Особистість директора

І ще один «аргумент» критиків процедури створення ДБР дозволимо собі процитувати: «Що ж стосується персони директора ДБР Труби, то й у нього репутація є далеко не прекрасною». Вступати в полеміку з приводу стандартів журналістики, зокрема, нагадувати про неприпустимість оціночних суджень і бездоказових тверджень ми не будемо, адже тоді довелося б обговорювати чи не кожен рядок подібних публікацій. Ми ж спробуємо безоціночно викласти факти.

Труба працював у різних районних прокуратурах Львівської області довгі роки, поки не став прокурором Пустомитівського району.

Після Революції Гідності разом з в.о. генпрокурора Олегом Махніцьким прийшов до ГПУ й очолив управління з розслідування особливо важливих справ. Тих самих, які почали гальмуватися за генпрокурора Яреми й остаточно затихли за Шокіна (коли Труба вже працював у приватній юридичній компанії). Зате зараз втікачі з оточення Януковича спокійно повертають активи, «червоні картки» Інтерполу з приводу них давно скасовані і навіть особисто самі вони вже збираються повертатися до України. Тому ось перше питання, яке я поставив би директору ДБР: чи реанімує Роман Труба справи щодо Арбузова, Клименка, Курченка й інших, які він починав у ГПУ, і яка їхня судова перспектива.

Але найцікавіше в історії з відбором керівництва ДБР: саме «єврооптимісти» фактично «злили» Олексія Горащенкова, який вважався фаворитом на посаду директора Бюро. Народний депутат від БПП Мустафа Найєм заявив напередодні фінального засідання конкурсної комісії, що «куратором» Національного агентства з протидії корупції від Адміністрації президента був ніхто інший як перший заступник керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення Адміністрації президента України Олексій Горащенко. Тобто виходить, що дорогу до посади директора ДБР Трубі «розчистив» Мустафа з товаришами? Якщо ж тепер він оскаржить результати конкурсу, то лише максимально відсуне термін запуску повноцінної роботи ДБР — ближче до президентських виборів 2019 року. За що йому напевно будуть дуже вдячні і на Банковій, і на Грушевського. До речі, 12 грудня 2016 року народний депутат України Мустафа Найєм вже обіцяв, що звернеться до суду з позовом про зміну конкурсної комісії, яка обирає керівника ДБР. І що ж?

Тяжкі пологи

Далі відкладати було просто нікуди — з 20 листопада слідчі прокуратури не мають більше права порушувати нові кримінальні провадження. По хорошому, вже наявні провадження (по-старому — справи) прокуратура має передати за підслідністю — до ДБР і НАБУ. Ось вам і дві великі проблеми одразу, тому що, по-перше, НАБУ в нинішньому вигляді, з їхніми темпами та якістю роботи, з їхнім кадровим складом потягне одразу 15 тисяч справ, якими їх лякає генпрокурор Юрій Луценко? А по-друге, ДБР ще тільки буде створюватися, а до того часу хто порушуватиме нові провадження? Незрозуміло, тому що прокуратура вже такого права не має, а ДБР поки існує лише на папері й у вигляді вищого керівництва, але без штату, бюджету й навіть офісу.

Це одна з головних правових колізій, адже якщо провадження розслідувано не за підслідністю (не тим органом, який уповноважений на це КПК), то всі зібрані докази у справі в суді перетворюються в ніщо. Ми ще побачимо парад справ, що лопаються саме з цієї причини, і серед них обов’язково будуть ті, за якими суспільство довго вимагало й очікувало справедливості.

Напевно ризики такого колапсу чудово розуміли відповідальні за створення ДБР, серед яких профільні комітети парламенту та виконавча влада, але вони продемонстрували рідкісну солідарність у саботажі своєчасної появи «кийка» проти них же самих у вигляді Бюро.

Ключовий слідчий орган у правоохоронній системі України, Державне бюро розслідувань, створювався весь максимально відведений на це в КПК термін — 5 років. Як і належить поганим студентам, влада все робила буквально останньої ночі. А попереду ж не тільки створити повноцінну структуру ДБР, а й привести до ладу закони, адже і КПК в частині про ДБР, і сам закон про Бюро нашвидку «перешивалися», тож у підсумку «загубилася» частина повноважень ДБР — наприклад, у частині розслідувань злочинів посадовців не тільки вищої категорії «А», а й інших посадових осіб. Крім того, закон сильно обмежує кількість професіоналів (людей з досвідом, зі старої системи), яких можна буде набрати у штат — не більше 30%! Є ідея включити НАБУ до складу ДБР як окремого департаменту — це дозволить уникнути конфліктів з приводу підслідності в майбутньому, адже «клієнти» у них одні й ті ж, різняться лише склади злочинів, за якими вони мають повноваження вести розслідування щодо них. А якщо один посадовець порушив одразу кілька статей КК, то як «розчленувати» кримінальне провадження за фактом одного багатоскладового злочину між детективами різних відомств, щоб потім не було проблем у суді? Відповіді на це питання поки немає.

На старт, увага…

З приводу долі слідства як такого на найближчі місяці правознавці в шоці: належний орган (ДБР) поки що так і не створено, а функції слідства у прокуратури вже немає. Цю колізію потрібно максимально терміново вирішити на законодавчому рівні, інакше в Україні настає ера повної безкарності (де-юре, правда, тому що де-факто для вищого посадового складу вона і не закінчувалася).

Ось що пише в блозі для видання Резонанс екс-заступник генерального прокурора Олексій Баганець: «Висловлені Юрієм Луценком наміри продовжувати проведення досудового розслідування у справах, підслідних ДБР після закінчення названого терміну силами процесуальних керівників (тобто прокуратур — ред.) суперечать вимогам ст. 36 КПК України, в т.ч. і п.4 ч.2, яким надано право прокурорам в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії (тобто, без виконання негласних слідчих (розшукових) дій), але і це можливо здійснити тільки в порядку, визначеному цим кодексом. Тому, нагадую, що згідно з ч.7 ст. 214 КПК України, якщо відомості про кримінальне правопорушення в ЄРДР внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу попереднього розслідування і доручити проведення досудового слідства. І все. Не можу також не спростувати поширювану сьогодні неправдиву інформацію про те, що слідчі прокуратури нібито мають право продовжувати досудове розслідування за вже розпочатими до вищевказаної дати кримінальними провадженнями. Це не відповідає п.2 ч.1 Перехідних положень у КПК України, де чітко сказано, що такі повноваження слідчі прокуратури виконують тільки до того, як буде введена в дію ч.4 ст. 2016 КПК України, тобто до того дня, коли почне діяти ДБР».

Виконавчий директор Центру протидії корупції Дарина Каленюк, як не дивно, так прокоментувала в соцмережах призначення директора ДБР: «у мене жевріє надія, що Роман Труба все ж має намір створити реально незалежний орган і зможе дати відсіч спробам підпорядкувати його владі. Така ж надія у мене була і щодо Назара Холодницького, який в ті далекі часи працював помічником у (першого заступника генпрокурора — ред.) Миколи Голомші».

Сам Голомша схвалює вибір комісії: «вважаю, що обрання Романа Труби є вдалим, тому що він має хороший досвід слідчої роботи. Людина незаангажована жодною політичною силою».

Ну звісно виключно позитивно про Романа Трубу відгукується його колишній шеф Олег Махницький. Тож негативу на адресу Труби (крім жартів дотепників з приводу його прізвища, байок про кумівство з Пашинським) загалом немає. У жодних політичних зв’язках його теж ніхто поки не викрив як не старався.

Мустафа Найєм не забув зауважити, що новоспечений директор ДБР у 30-денний термін зобов’язаний представити стратегію на найближчі 5 років. Ми також хотіли б її уважно вивчити, але вже готові поставити низку важливих питань керівнику потенційно суперсилової структури.

Максим Кречетов

Матеріал надано «Резонансом»

241 просмотров всего, 4 просмотров сегодня

Print Friendly, PDF & Email