12 – 14 вересня 2019 р. у м. Києві відбулася 16-та щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES) «Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі», організованої Фондом Віктора Пінчука. Одразу варто зазначити, що платформа YES є чудовою нагодою як у плані інформування світових політичних, бізнесових та експертних кіл про нашу державу, особливо у розрізі «транзиту» влади в Україні, так і в якості можливості політичної підтримки Києва у непрості часи та залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу. Виходячи з тематики цьогорічної зустрічі, форум був присвячений темі державного управління заради щастя, зокрема аналізу основних проблем сьогодення, пов’язаних з цим. Особливу увагу було приділено ключовим глобальним викликам сьогодення й пошуку шляхів до їхнього вирішення за допомогою державного управління заради щастя.
Варто зазначити, що з огляду на те, що людство опинилося, без перебільшення, на роздоріжжі світової історії (напружена ситуація на Близькому Сході, триваюча збройна агресія Росії проти України, міграційна криза у різних регіонах світу, довготривалий процес Brexit, політична та економічна криза у Венесуелі, вихід США і РФ з ДРСМД, ризик нової світової фінансової кризи тощо) — тематика форуму YES відповідала тим віянням, які є актуальними для планети сьогодні. Саме тому, понад чотирьохсот провідних вітчизняних і світових політиків, дипломатів, бізнесменів, науковців, експертів, а саме: Президент України Володимир Зеленський, Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, Президент Фінляндії Саулі Нііністьо, Президент Естонії Керсті Кальюлайд, Міністр закордонних справ Словаччини Мирослав Лайчак, Спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер, Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко, Київський міський голова Віталій Кличко, Президент Польщі Александр Квасневський (1995 – 2005), Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос Кальдерон (2010 – 2018), Прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер (1997 – 2007), Прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт (1991 – 1994), Прем’єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен (2001 – 2009), Старший науковий співробітник Інституту Гувера Стенфордського університету Ніл Ферґюсон, ведучий на телеканалі CNN Фарід Закарія, український режисер Олег Сенцов, американська актриса та режисерка Робін Райт та інші, — з метою обговорення нагальних питань взяли участь у форумі, який, за усталеним порядком, тривав три дні і який вже ушосте не проходив на території Кримського півострову.
День 1. Перший день, як і зазвичай, був днем відкриття форуму, який традиційно був ознаменованим вечірнім прийомом, а також вітальними виступами третього польського президента і голови наглядової ради YES А. Квасневського, мера Києва В. Кличка та французького філософа і письменника Бернара-Анрі Леві. Усі троє, відповідно до тематики форуму, виклали своє бачення досягнення людьми щасливого життя, однак спікери зійшлися на тому, що держава в особі її політикуму, повинна сприяти тому, щоб зробити життя людей кращим та щасливішим.
День 2. Цього року другий за порядком (перший пленарний) день форуму YES мав свої відмінності. По-перше, захід відкрив український режисер Олег Сенцов, незважаючи на те, що першим спікером мав бути (і це, з огляду на зміну керманича держави, по-друге) новобраний Президент України Володимир Зеленський, який поступився словом спеціальному гостю, — людині-легенді, яка більше п’яти років не була на території вільної України і яка лише тиждень як, разом з іншими тридцяти чотирма нашими громадянами, була звільненою з російського ув’язнення.
Хоча виступ українського митця не був довготривалим, проте О. Сенцов (одразу відчувається, що він є людиною творчою) наглядно показав, як він, будучи у відверто ворожому середовищі, власноруч, у креативний спосіб, вирізав жовту і блакитну стрічки та наклеїв їх на звичайну пластикову банку, на якій написав гасло «Слава Україні» і яку ставив на видному місті, створивши тим самим шматочок рідної йому держави у камері російської в’язниці, де відбував визначене йому Кремлем покарання. Також була цікавою пропозиція Сенцова Зеленському щодо наповнення банки тюремними нагрудними знаками тих українців, які досі знаходиться у полоні на території Росії та в окупованих Донбасі і Криму.
Президент В. Зеленський, зі свого боку, під час власного спічу, заявив, що буде докладати максимальних зусиль для звільнення інших бранців, а також закликав міжнародних партнерів, що є вкрай важливим, зберегти санкційну політику щодо Росії до відновлення миру в Україні та порівняв санкції із жорсткими податками, які є необхідними задля світового порядку. Окрім цього глава Української держави, відповідаючи на питання тематики форуму, що потрібно країні для щастя, зазначив, що потрібно подолати бідність, корупцію і заздрість, а для того, аби розумні та працьовиті люди поверталися до України, потрібне стабільне економічне зростання та встановлення верховенства закону.
Не залишились непоміченим вислови Володимира Зеленського щодо миротворчої місії на Донбасі, а саме у діаметрально протилежній позиції від тієї, яку протягом кількох років відстоював п’ятий Президент України Петро Порошенко і інші представники попередньої влади, щодо введення миротворців на лінію розмежування. Дана позиція може мати дві сторони медалі. З одного боку — це може призвести до нанесення шкоди тим дипломатичним напрацюванням, які Україна здійснювала на полях міжнародного співтовариства щодо введення миротворчої місії, яка могла б не допустити подальших бойових дій зі сторони окупованих Росією територій, з іншого — відсутність миротворчої місії на лінії розмежування може виступати гарантією неучасті у її складі (вже на легальній основі) представників від Росії, які, імовірно, могли б мати усі необхідні важелі для перетворення лінії розмежування на фактичний українсько-російський кордон. Тобто, питання щодо миротворців є доволі дискусійним і гострий біполярний характер поглядів на нього тієї чи іншої української влади, а саме чи потрібна місія на Донбасі, чи ні, — є контпродуктивним.
Заслуговує уваги виступ і публічна лекція на полях форуму Президента Естонії Керсті Кальюлайд, яка важливою передумовою для щасливого життя людини та суспільства загалом вбачає у верховенстві права. Цікаво, що про це, окрім іншого, зазначав, як було сказано вище, й український лідер, з чим насправді важко не погодитися. Адже саме повага до Закону, дотримання усталених процедур та існування правової рівності усіх громадян, — є запорукою щастя в будь-якій окремо взятій державі.
Це, до речі, можна екстраполювати й на міжнародний рівень і Естонська Республіка є наявним цьому приміром. Так, добре відомо, як після здобуття у 1918 – 1920 рр. незалежності (визнаної на міжнародно-правовому рівні країнами-членами Ліги Націй) Естонія через два десятиліття стала жертвою агресії з боку Радянського Союзу й вимушена була, через попрання останнім міжнародно-правових норм, опинитися під окупацією комуністичної Москви, в наслідок чого естонський народ, як і інші нації, які опинилися зі східного боку Берлінського муру, не знав щасливого і вільного життя довгі роки.
Тому, К. Кальюлайд — людина, яка народилася в окупованому СРСР м. Тарту і яка не з чуток знає про всі «принади» радянського життя, — вже з висоти сучасної суверенної, демократичної та євроінтегрованої Естонської Республіки, де існує верховенство права та соціальна справедливість, — знає про що говорить. А факт того, що Естонія є однією з найуспішніших країн на пострадянському просторі — яскравий доказ того, що лише у правовому середовищі можна зробити країну успішною. І Українській державі, беззаперечно, також варто прагнути до такого стану речей, адже саме життя в істинно правовій державі зробить українців справді щасливою нацією.
День 3. Останній пленарний день цьогорічного форуму, через формування після позачергових парламентських виборів нового українського уряду, було відкрито новим його очільником, а саме Прем’єр-міністром України Олексієм Гончаруком, до якого інтерес вітчизняної і світової громадськості був особливо прикутий, з огляду на те, що саме від Кабміну залежить стратегія бачення подальшого реформування усіх сфер суспільно життя в Україні. Під час свого виступу очільник уряду підтвердив амбітну на сьогоднішній день мету, а саме зростання економіки України на 40%, рушієм чого він вбачає у відкритті ринку землі, лібералізації трудових відносин, наведенні ладу з монополіями тощо.
Також О. Гончарук проявив зацікавленість у поєднанні Балтійського і Чорного морів водним шляхом, що може охарактеризувати Прем’єра Гончарука як прибічника відродження водної торгової артерії, яка тисячу років тому сполучала регіон Скандинавії через порти країн Балтії і річкову систему Білорусі та України з Чорним і Середземним морями (так званий шлях із варягів у греки), так і підтвердження зацікавленості Президента Зеленського в участі у регіональному проекті «Тримор’я». Варто зазначити, що і перший, і другий задуми мають у свої основі бачення залученості України до політичного, економічного та енергетичного контролю над Балто-Чорноморською віссю (з відділенням Європейського півострову від Росії та решти Євразії), що, у перспективі, дало б змогу надати нашій державі ролі регіонального транспортного хабу. Якщо такі плани втіляться в життя у практичній площині, без нанесення шкоди відносинам офіційного Києва із західними партнерами, то це може надати великі зиски для України, з підвищенням політико-економічного статусу в Європі.
Привернув до себе увагу на полях конференції й глава словацького зовнішньополітичного відомства Мирослав Лайчак, який, приймаючи участь (а також: Т. Блер, К. Волкер, Х. Кальдерон, В. Пристайко, Р. Хаас) у сесії «Спочатку безпека, потім щастя: стратегічна ситуація України», заявив, що хорошою основою для повного виконання Мінських угод — є «план Штайнмаєра» (формула, де однією із суперечливих умов є проведення виборів в ОРДЛО без роззброєння бойовиків і відведення російських військ). Враховуючи факт того, що напередодні форуму В. Зеленський, під час спілкування з фінським колегою С. Нііністьо, анонсував обговорення «формули Штайнмаєра» на майбутній зустрічі лідерів держав «нормандської четвірки» та те, що Словацька Республіка наразі є головуючою в ОБСЄ країною, а отже добре усвідомленою в українському кейсі, не виключено, що певні кроки до примушення України до миру на умовах Кремля, з непередбачуваними ризиками для української державності, можуть мати місце.
Висновок. Підсумовуючи усе вище викладене, можна констатувати, що 16-та щорічна зустріч YES пройшла доволі плідно, яка дала усебічне уявлення про Україну після цьогорічних президентських і парламентських виборів. Хоча захід традиційно відбувся за наявності великої кількості запрошених гостей, все ж одним чи найпривілейованим з них був колишній бранець Кремля український режисер Олег Сенцов, який точно став символом боротьби не лише окремої людини за власну свободу і гідність, а й віддзеркалював цілу Українську державу.
Однак на тлі патріотичної і незламної позиції О. Сенцова, різко контрастує позиція, якої дотримується глава словацького МЗС М. Лайчак, а саме прибічність «формулі Штайнмаєра», яка давно є відкинутою українським суспільство через її проросійський характер. Як воно буде насправді — побачимо, проте той факт, що намір про втілення такого плану було озвучено на полях зустрічі YES, у присутності великої кількості гостей, може бути не пустими словами.
Як би там не було, дуже тішить, що Україна має змогу приймати на своїй території подібні заходи, з можливістю в один час і в одному місці зібрати цілу плеяду видатних політичних, бізнесових та громадських діячів, більшість з яких точно є зацікавленими як в існуванні щасливої Української держави, так і в існуванні щасливого людства взагалі. Є сподівання, що цьогорічна зустріч YES в Києві зробила свій внесок для досягнення цієї мети, а наступний захід, як і в роки до окупації, відбудеться вже у м. Ялті.
Станіслав Желіховський