Вийшли самі на себе та піар переміг закон. Так можна охарактеризувати перманентний конфлікт між двома молодими антикорупційними органами НАБУ та САП.
Все розпочалось з викриття жучка в кабінеті спеціального антикорупційного прокурора Назара Холодницького. Із записів стали відомі деталі деяких розслідувань, які вели антикорупційні інституції. Згодом на цьому ж погорів голова НАБУ Артем Ситник, де в розмові з журналістами зачитав деталі, які стосувались справи прокурора сил АТО Констянтина Кулика.
Згодом була історія із затриманням детективів НАБУ, які начебто проводили і застосовували незаконні засоби прослуховування. Конфлікт в правоохоронних органах розкручувався не на жарт.
Ситник та Холодницький демонстрували мир і спокій. Навіть літали до США на конференції.
«Бондіана» антикорупціонерів 19 вересня, де знову НАБУ звинуватили в начебто незаконному встановленні прослуховуючих засобів в будівлі САП, показала, що між інституціями давно не все гаразд. Вони не співпрацюють задля єдиної мети, вся діяльність полягає в змаганні один проти одного.
Конфлікт між двома антикорупційними органами не продукуватиме якісних результатів. Тому і маємо те, що справи НАБУ розвалюються в суді і не витримують критики в експертів. 5 вересня Ситник навіть припустив, що проти нього та його детективів ближче до виборів можуть відкрити справи. Так буде чи ні, однак градус недовіри до НАБУ зростає і буде зростати далі.
Суспільство очікує реальних результатів від антикорупційних органів, однак їх немає. Є лише 90% піару та 10% роботи – так оцінюють діяльність нових антикорупційних органів, експерти хоча має бути з точністю до навпаки.
Експерти жартують, що діяльність НАБУ подібна до «спортивної рибалки». Впіймав рибку, поцілував і випустив. Недопрацювання, натомість, перекриваються гучним піаром та скандалами з іншими інституціями. Ситуацію могла б врятувати робота Антикорупційного суду, однак поки його немає, антикорупційні справи розглядають в судах загальної юрисдикції.
Що може вплинути на вирішення конфлікту між САП та НАБУ?
Одним з варіантів може бути відставка обох керівників, однак це тимчасове рішення, яке не вирішить проблеми загалом. Політичний вплив на антикорупційні органи присутній, про це ми чули з аудіозаписів Холодницького, які були оприлюднені раніше. Як подолати це? Мабуть тим, щоб підвищувати політично-правову культуру в самих політиків та правоохоронців, та чи готові вони до цього?
Далі. Президент Порошенко бере ініціативу в свої руки. Збирає обох та спробує помирити задля єдиної мети – дві інституції мають співпрацювати, а не знищувати одна одну. Президент міг би стати гарантом налагодження спільної роботи, бо від синхронності дій САП та НАБУ залежить динаміка та якість розслідувань і підготовка доказової бази в суді, щоб кількість нарешті перетворилась в якість. Чи готовий президент?
Третій варіант найбільш деструктивний. Конфлікт можуть дотягти до виборів, де Холодницький та Ситник пристануть до партій, де і говоритимуть про те, як їм не допомогли боротись з корупцією. Нові вибори в Парламент можуть змінити конфігурацію фракцій таким чином, що вони взагалі піднімуть питання доцільності роботи САП та НАБУ. До речі, такі заяви з вуст політиків лунали неодноразово. Чи буде готове суспільство до цього?
Тарас Семенюк