За оцінками експертів, до кінця 2018 року Україну можуть залишити у пошуках роботи від 500 тисяч до мільйону українців. Українські політики, постійно вирішуючи глобальні проблеми світового значення, чомусь незмінно забувають про конкретному пересічного українця. А от у Німеччині, приміром, все навпаки, там влада ще в 2015 році оголосила, що згідно з їхнім планом, країна до 2020 року повністю позбавиться від безробіття. Тому уряд Ангели Меркель прагне максимально підвищити реальні доходи своїх громадян і, відповідно, внутрішній споживчий попит. Влада Німеччини робить все для того, щоб дійсно кожен німець відчув ці зміни на краще на ринку праці. А як у нас?
Все йде до того, що темпи масової трудової міграції будуть і далі зростати, насамперед, люди будуть емігрувати в Польщу. На підтвердження цього факту на початку цього тижня віце-міністр закордонних справ Польщі Бартош Цихоцьки заявив про те, що українські заробітчани перерахували в 2017 році з Польщі додому суму, відповідну 3-4% ВВП України. Також польський дипломат підкреслив: «Щоб зрозуміти масштаб цього феномена, ви повинні зрозуміти, що в 2016 році, за підрахунками, українці, які працюють у Польщі, прислали в Україну близько 8 млрд злотих. У 2017 році – понад 12 млрд злотих».
Відверто кажучи, це вже загрозливі темпи відтоку людського капіталу. Тому наші місцеві роботодавці стали бити на сполох, мовляв, де їм брати кваліфікованих працівників і в цілому трудові ресурси? І якщо Кабмін і Верховна Рада не можуть оцінити ризики, то тоді зовсім неможливо проводити економічні реформи, зокрема, реформування ринку праці. Більше того, в Україні продовжують створювати завідомо збиткові інститути. Цього ми набралися вдосталь, однак, дивовижний і невиправний український народ. Пройшло більше 4-х років, навіть західні спонсори та рейтингові агентства у відкриту заявляють, що ці міністри і законодавці тільки множать системні проблеми, не дозволяючи динамічно розвиватися економіці і ще більше ускладнюючи проведення реформ в майбутньому.
Але що найдивовижніше, так це те, що ми з вами добре знаємо ситуацію, розуміємо і з завидним терпінням продовжуємо чекати від цих політиків змін на краще на ринку праці. Адже за останні кілька років в реальному секторі української економіки вже пішли у великий мінус хімічна промисловість (на 61,6%), металургія (на 42,3%), машинобудування (на 38,6%). Судячи з того, як швидко наростають потоки негативних новин, краще на українських ринках не буде, але і драматично гіршого, мабуть, теж не доводиться очікувати. Словом, шановні громадяни, продовжуйте ходити в аптеку і магазини, як вчора: не беріть зайвого, більше не витрачайте, сподівайтеся на чергове підвищення заробітної плати.
Але й в очікуванні гідної оплати праці не все так просто і лінійно відбувається в економіці, так як різке підвищення мінімальної зарплати буде стимулювати інфляцію, а також призводити до формування дисбалансів на місцевому ринку праці. І як показує життя, мало хто у владі враховує ці ключові фактори, можливості української економіки та основні тренди трудової міграції. Тому в ході недавньої прес-конференції колишній заступник голови правління НБУ Олександр Савченко не приховував засмучення: «Я скептично дивлюся на можливість Національного банку виконати ту інфляційну директиву, яку вони визначили: спочатку 7%, потім 8%». За твердженням експерта, середній показник інфляції зараз коливається в межах між 14-15%.
Найгірше те, що невідомо хто і коли зможе зупинити цей маховик інфляції, що загрожує обвалити наш український ринок. Не випадково адже фінансова влада стала готувати рішення для того, щоб всі розрахунки округлити до 10 копійок, а дрібні монети і зовсім вивести з обороту. До кінця 2018 року випустять монети в одну і дві гривні на загальну суму 145 мільйонів. Ну, а в 2020 році почнуть карбувати гривневі червінці. І паралельно з підготовкою цих нововведень, Верховна Рада в першому читанні прийняла проект нового Кодексу Законів про працю, де пропонується збільшити тривалість робочого дня до 12 годин і ввести поняття «ненормована робота». Правда, також передбачається збільшення відпустки на 4 дня і окрема плата за кожну додаткову годину роботи.
І все ж, треба чесно визнати, що за останні 4 роки ці політики так і не змогли створити достатню кількість нових робочих місць та зупинити масовий виїзд працівників за кордон, а також розробити і впровадити комплексну програму бізнесу і влади щодо реформування колишньої економічної моделі та розвитку трудових ресурсів. А раз так, то нас неминуче чекає дефолт, про що заявили аналітики фінансової служби Bloomberg. Слідом за ними, міжнародне рейтингове агентство Moodys очікувано знизить рейтинг України до позиції «високо спекулятивний», наступна щабель – «дефолт». Що робити? Потрібні довгостроковий план Кабінету Міністрів щодо виходу з кризи і «дорожня карта» реформування українського ринку праці, які підтримають і Верховна Рада.
