Одним із «героїв нашого часу» є депутат Євген Дейдей, колишній сотник 7 сотні Самооборони Майдану, а згодом – «координатор» (цікава посада для «військового» підрозділу) «героїчного» батальйону Київ-1. На виборах до ВР 2014 року він був удостоєний мати 32-ий номер у виборчому списку Народного Фронту.

Євген Дейдей, окрім «активної патріотичної» позиції володіє ще й «якісною» освітою. Щоправда тут є певна розбіжність – він особисто неодноразово говорив про те, що має дві вищі освіти: юридичну ОНЮА та економічну (післядипломну). Однак деякі джерела зараз вказують, що вищу освіту він здобув у КНУ імені Т. Шевченка за спеціальністю політологія, і там же закінчив аспірантуру.

Дейдей

Про рівень освіти даного патріота можна судити через один епізод – заповнюючи певні документи в Штабі Самооборони, він написав «Хрещатик» через «и»… Між іншим, достатньо публічна подія була, багато людей сміялись із цього випадку та з його «освіти», але згодом «випадково забули»…

Можливо, наявність або відсутність освіти у цієї людини ще зможе стати окремим предметом для дослідження, в тому числі і кримінального, проте мова зараз — не про це.

Кланово-олігархічна система, успадкована від СРСР та трохи «модернізована» комуно-азійська радянська система має свої фільтри, встановлені таким чином, що саме дегенерати «найвищої проби» опиняються на верховних щаблях управління. На прикладі Дейдея можна достатно чітко це прослідкувати.

Батько Євгена — Дейдей Сергій Якович, колишній депутат Ренійської міськради ради від «Нашої України», голова виконкому місцевої організації цієї партії, голова постійної комісії міськради по роботі комунальних підприємств і приватизації. За даними ЗМІ, Сергій Дейдей був фігурантом кримінальних справ за фактами розкрадання побуткомбінату, молокозаводу та хлібокомбінату в місті Рені, а також побиття судді Ренійського райсуду і директора хлібокомбінату.

У 2011 році Дейдей був притягнутий до кримінальної відповідальності як співучасник трьох групових розбійних нападів на громадян Одеси і був засуджений Суворовським районним судом м. Одеса. Замість того, щоб бути відправленим до в’язниці, він став слідчим РВ міліції Суворовського району.

Незважаючи на обвинувачення в скоєнні злочинів, Євген Дейдей влаштовується на роботу в слідчі органи. З високою ймовірністю можна стверджувати, що відбувається у т.ч. і завдяки зв’язкам його батька. Однак невдовзі роботу в органах МВС він покинув, перебуваючи в чині капітана (достатньо швидке зростання за час річної служби, це ще навіть, не враховуючи його освіти – або здобуття ще «однієї вищої», або аспірантури).

І от приходить Майдан. Євген Дейдей стає сотником 7 сотні Самооборони. Зверну Вашу увагу на основну функцію 7 сотні – охорона сцени! Той, хто достатньо добре розуміє ситуацію на Майдані, усвідомлює, наскільки для олігархічних груп, котрі на крові Майдану повернулись до влади, була важливою саме сцена! Головний медійний рупор, котрий транслюється не тільки по всій Україні, а й по Світу!

Контроль сцени дав олігархічним ляльководам можливість подавати свою інформацію, піарити свою «лаву запасних», контролювати протестувальників та, по можливості, направляти їх дію у «потрібне» русло. Сцена – один з ключових елементів, з допомогою якого і відбулась тимчасова перемога злочинної Системи над справедливим протестом.

Сцену від самого початку Майдану берегли, як зіницю ока, її увесь час Майдану охороняла платна приватна служба охорони. І допомагали в охороні тільки «свої» самооборонівці. Мова не йде про рядових, я кажу саме про керівників, від яких і залежала вся діяльність.

Враховуючи все вищенаведене, підводжу читачів до, м’яко кажучи, невипадковості призначення Дейдея саме на це місце. Вже тоді він був протеже Авакова і чітко виконував вказівки останнього. Зверну Вашу увагу також і на те, що в «неформальній ієрархії» Парубій, хоч і був керівником Самооборони, але завжди знаходився нижче від Пашинського, Авакова чи, тим більше, Турчинова. Парубій був їм підконтрольним, адже на ключових місцях та посадах не могло бути «випадкових пасажирів», але це вже інша тема.

Дейдей-1

18 лютого 2014 року бійня в Маріїнському парку розпочалась вже після того, коли «свої» покинули решту. Серед своїх (не-)випадково був і Дейдей.

Але особливо цікаві процеси, пов’язані з Дейдеєм, розпочались вже після втечі Януковича і їм чомусь не була надана належна увага. 4 доби міліції на вулицях Києва практично не було, а потім ще кілька тижнів пересування відбувалось виключно спільно із Самооборонівцями. Так от, в ці дні «привілейовані» Самооборонівці «вміло охороняли та захищали» Конча-Заспу, різні елітні маєтки, квартири тощо. А потім йшли повідомлення (в рідкісних випадках, бо переважно в той час або боялись говорити про пограбування, або відкуповувались). Найбільше в таких поїздках засвітились 7 сотня Євгена Дейдея, 11 сотня Анатолія Жернового, більше відомого з позивним «Медвідь», та 17 сотня.

Відзначилась 7 сотня також і грабунком магазину одягу «Юнкер», серед претензій якого окрім розграбування товару була і крадіжка виручки. Проте після втручання вищого керівництва Самооборони скандал вдалось загасити, сторони домовились.

А далі наступає період прислужництва частини Самооборони міліції і не тільки. Розпочалось це все у публічній площині тоді, коли відбулась спроба провести незаконний з’їзд суддів для призначення на посади «своїх». Деякі сотні Самооборони, включаючи 4 та 26, Правий Сектор, частина Автомайдану та ще велика кількість активістів прийшли блокувати цей з’їзд. І саме тоді, «свої» самооборонівці почали обманними шляхами заводити делегатів. Однак провести з’їзд не вдалось. Як Ви думаєте, активісти яких сотень заводили делегатів?!

Далі, на основі 7 та 17 сотень формується «активна» охорона Верховної Ради від колишніх майданівців. За «чесну» службу протягом доби охоронці отримують від 250 до 500 гривень. Саме ці люди стають кордоном між ВР і майданівцями, в той час, коли ми вимагаємо виконання вимог Майдану, покарання вбивць, проведення суддівської, прокурорської люстрації тощо.

І саме на основі цього, на той момент вже міцно спаяного колективу, формується перша частина батальйону Київ-1, котру щедро розбавлять колишніми міліціонерами, а згодом періодично доповнюватимуть «статусними синочками» з розряду сина Авакова, створюючи таким чином своїм синочкам відповідну «бойову біографію».

І допустити до керівництва такою важливою роботою можна тільки свого, «аваківського», із свити. А далі, після творення відповідної біографії – вибори у ВР, куди потрапляє Євген Дейдей. Під 32-им номером у списку, до речі. Вище від Величковича, заступника Парубія на Майдані, а згодом – заступника міністра внутрішніх вправ Авакова із Самоборони, вище від Семерака, Княжицького і ще багатьох інших відомих персон.

У час війни діяльність Дейдея та ще значної частини Народного Фронту звелась до закріплення влади та багатства олігархічних груп свої власників, особистого збагачення та узаконення раніше вкраденого. І зараз весь НФ буде ставати на його захист, підписувати все, що завгодно (як у випадку із Мартиненком – гаманцем Яценюка і не тільки), висловлювати розумні думки в різних ефірах, говорити про недостатність чи невідповідність.

Але є речі достатньо прості та очевидні,наприклад, стенограма розмови між фігурантами у провадженні стосовно народного депутата Є. Дейдея на офіційній сторінці ГПУ в ютубі.

Після ознайомлення з нею стає зрозумілим, що ніхто Євгену Дейдею не позичав 3,5 мільйони гривень, адже «позичальник» Лінчевський І. В. прямо говорить про узгодження деталей: коли, де та в який спосіб надавалась позика; окрім цього, в розмові із «своєю» людиною говорить про бонуси (можливо відсотки) від наданого прикриття.

Окремо хотів би відзначити, що судячи із поведінки Дейдея, можна дійти висновку про те, що вказана сума є явно не усім його майном, а реальні суми — значно вищі. Так само, як суми в заповнених е-деклараціях наших чиновників шокували звичайних громадян, але, насправді, в окремих випадках не наближались навіть до десятої частини реальних.

Але рука руку миє, ворон ворону око не виклює, ну, хіба, коли йтиме міжкланова олігархічна війна.

Назар Мухачов

Матеріал надано «Резонансом»

Print Friendly, PDF & Email