Ми стоїмо на порозі дострокових виборів до Парламенту. Це відчуття загострилось минулого тижня після демаршу фракції БПП в залі Парламенту та відмови голосувати за законопроекти. Інші депутати не розгубились і створили ситуативну одноразову коаліцію.
Таким чином депутати показали, що президент Петро Порошенко не може контролювати більшість у Раді, контроль якої йому приписували раніше. «Демарш був швидше продемонстрований не через електоральні мотивації, а виключно від втоми від кидків президента та невиконання ним обіцянок перед своїми політичними партнерами”, – каже політолог Микола Давидюк.
Проблеми в існуючій коаліції були й раніше. Те, що закони раніше набирали підтримку, свідчить лише про ситуативний характер коаліції, і то, до неї часто долучались депутати фракції, які не входили до коаліції.
Якщо ще згадати дисципліну депутатів, то тут взагалі хочеться плакати. Часто важливі закони переголосовували по кілька разів через банальну відсутність депутатів коаліції в залі на робочому місці.
То «бути чи не бути» достроковим виборам? Кому вони вигідні і якою може скластись конфігурація політичних сил після можливого офіційного розпаду коаліцій?
Експерти розділились в оцінках ситуації. Так політолог Євген Магда не бачить підстав для дострокових виборів. «Дострокових парламентських виборів не буде. Для їх проведення нема ані юридичних підстав, ані економічних основ, ані політичної волі. Українські парламентарії не спроможні відмовитися від канікул, а політично консолідуючі ідеї для депутатського корпусу наразі відсутні».
Соціологія ж показує зневіру людей до Парламенту. Законотворча інституція очолює рейтинг антипатій українців.
Кому вигідні дострокові вибори?
Вибори не вигідні «Народному фронту», якщо він йде самостійно. Однак експертне середовище жваво обговорює те, що йдуть переговори «фронтовиків» та Леді Ю, але Тимошенко не коментує ці слухи та уникає розмов про них.
Натомість, хто не цурався компанії головних «фронтовиків» Олександра Турчинова, Арсенія Яценюка та Арсена Авакова – Володимир Гройсман. На з’їзд партії «Народний фронт» 11 листопада 2017 року прийшов саме Гройсман, при цьому проігнорував з’їзд БПП. Хоча раніше главу Уряду вважали людиною Порошенка. Тому цілком можливо, що Гройсман стане партнером «фронтівців», можливо й наважиться на створення своєї політичної сили.
Дострокові вибори можуть бути вигідні БПП, оскільки гарантій немає, що після президентських виборів у травні наступного року, Порошенко стане президентом і його партія матиме шанс знову пройти у Раду. Тому політтехнологи на Банковій прораховують різні сценарії для свого шефа.
Дострокові чи планові вибори вигідні БЮТ. Це показує соціологія. Тимошенко лідирує як кандидат в Президенти, так і на виборах до Ради. На її електоральному полі пастимуться різні політичні сили, однак тим, хто може відібрати шматок електорального пирога, буде Олег Ляшко та його «Радикальна партія». Ляшко не втомлюється критикувати Тимошенко, однак остання не звертає на це увагу.
Принагідно варто зазначити, що поки тільки Тимошенко інтенсивно включилась в роботу по підготовці поля для майбутніх виборів. Так званий «Новий курс» реалізовується зараз в конференціях та форумах, де Тимошенко намагається залучити експертів та лідерів думок з різних галузей для обговорення цього «нового курсу». Цілком прийнятна робота для політика національного масштабу. Хочеться подібну активність бачити й від інших. Суспільство слід наповнювати альтернативними програмами національного масштабу, щоб люди мали вибір.
Чого ще слід очікувати, так це зливу компроматів та війну адмінресурсу проти альтернативних джерел комунікації. До цього слід згадати ще більшу активізацію радикально налаштованих організацій проти, так би мовити, «агентів Кремля». Під цей термін можуть потрапляти як опозиційні політики, молоді партії, так і ті, хто критикує владу.
Політичний плюралізм та свобода слова – основна цінність демократії. Вона повинна зберігатись й під час передвиборчих перегонів.
Вибори вигідні «Опозиційному блоку», Рабіновичу та його партії «За життя». Згідно даних соціологів, вони впевнено долають бар’єр у 5%. Перші взагалі котируються в трійці лідерів. Натомість «Самопоміч» стоїть на грані і може не потрапити до влади. На даний момент в партії відсутня динаміка, яка була 4 роки тому.
Серед нових гравців, проходить 5% Громадянська платформа Анатолія Гриценка, союзником якого став «Народний контроль» Дмитра Добродомова.
В будь-якому випадку не всі партії готові до дострокових виборів – це і питання грошей, доступу до ЗМІ та партійна робота на місцях.
Що ж до фінального рішення про перевибори, то його, на думку політолога Миколи Давидюка, прийматимуть не у стінах Парламенту, а на Банковій.
«Фінального рішення немає у самого президента, адже переможність стратегії технологи так і не продемонстрували. В силу егоїзму та віри в себе, Порошенко думає, що зможе переламати падаючий тренд, команда ж навпаки пропонує зафіксувати наявний рейтинг, який зрозуміло, що не влаштовує самого президента. Тому розпуск ради, один із сценаріїв, який розглядається паралельно із пошуком рішень, котрі зможуть підняти рейтинг, такі як Автокефальна Церква, тактичні перемоги в напрямку НАТО та підвищеня соцвиплат», – каже Давидюк.
Навіть якщо перевиборів не буде, реальні перегони розпочнуться з осені з прицілом на президентські вибори. Слід готуватись до обіцянок, однак, що б мало переважати, так це дискурс про розвиток країни на основі реальних показників, а не цифр взятих з неба. Таким чином, побачимо чи український політикум готовий до ідеологічних змін в напрямку до більшої відповідальності перед суспільством, бо саме примноження та розвиток суспільного блага є основою здорового та заможного суспільства. Популізм все ще є проблемою українського політикуму. Прості рішення на складні питання можуть привести до влади тих, хто не в стані буде реалізувати поставлені цілі.
Тарас Семенюк
