Проблема подвійного громадянства далеко не нова. Останнім часом вона актуалізувалася через недружні дії Угорщини. Втім, залишаються і інші фактори, не менш актуальні для сучасної України.

Одразу відзначу, що ефективної методології виявлення подвійного громадянства на сьогодні не існує.  Задекларований принцип пріоритету українського громадянства цілком може відійти на другий план за межами нашої Батьківщини, що часто демонструють не лише власники угорських паспортів у Закарпатті, але сильні світу цього, що хизуються кількома громадянствами. Погодьтеся, виглядає дивною ситуація, коли державні або муніципальні службовці мають у кишені паспорт іншої держави.

Поширеним у світі випадком подвійного громадянства є «особливі відносини» між колишніми метрополією та колоніями. Проте в Україні навряд чи йдеться про те, щоб забезпечити подібний формат співпраці з Росією. Кремль протягом доволі тривалого часу просуває ідею «захисту співвітчизників», і давати йому додаткові важелі впливу в умовах конфлікту не варто.

Не ідеально підходить для України досвід балтійських країн, де є перелік держав, з якими допускається подвійне громадянство, серед яких немає Росії. За рахунок цього маневру балтійські держави зуміли залучити представників власної діаспори, але у Естонії та Латвії є фактор негромадян, які не мають намірів змінювати свій підхід до сприйняття ситуації. В разі якщо Україна дозволятиме подвійне громадянство, але дискримінуватиме Росію, та цілком може зосередитися на протидії у європейських судах.

Очевидно, що Україні доцільно проаналізувати ситуацію у середовищі діаспори, адже вона є достатньо чисельною та впливовою у масштабах не лише Європи, але і світу в цілому. Проте доцільно на старті позбавитися ілюзій щодо того, що всі закордонні українці живуть виключно надією повернутися на історичну батьківщину. Ефективність співпраці представників української діаспори з Україною часто є зворотньо протилежною віддаленості від території нашої держави.

За великим рахунком, дискусії про можливість подвійного громадянства має передувати ефективна консолідація української політичної нації. Цей процес з 2014 року суттєво прискорився, проте говорити про його завершення наразі не випадає.  Разом з тим перебування мільйонів громадян України в умовах російської окупації гальмує цей процес та породжує дискусії щодо «правильних» та «неправильних» громадян.

Замість висновку хочу наголосити на наступному: в сучасних умовах ми не можемо відкидати подвійне громадянство як фактор впливу на ситуацію в країні, проте говорити про нього як про панацею наразі не випадає. Формування українського підходу до цієї проблеми потребує холодної голови та суспільного консенсусу.

Євген Магда

Print Friendly, PDF & Email