Законом № 540-ІХ передбачено внесення змін до певних нормативно-правових актів в період дії карантинних заходів.

В даній публікації приділена увага деяким аспектам, які були озвучені, як такі, що повинні допомогти малому та середньому бізнесу в період дії карантину.

І) Щодо платників податків на спрощеній системі оподаткування.  З 02 квітня 2020 року таким платникам збільшено граничний обсяг доходу. Хочу звернути увагу на правильність обчислення, з метою уникнення негативних наслідків. (Інформаційний лист Державної податкової служби України № 9 від 08.04.2020 року).

Таким чином, залишок за рік не повинен перевищувати наведеного у таблиці ліміту для відповідної групи.

Законом також надано можливість органам місцевого самоврядування у 2020 році прийняти рішення про внесення змін до встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку. На сьогоднішній день, таким правом скористалась лише Житомирська міська рада  шляхом встановлення нульової ставки з 1  до 30 квітня  для платників єдиного податку  першої та другої груп, яким наразі заборонено здійснювати діяльність. Тобто з усіх тільки одна область…

Наразі єдиний законний шлях, яким можуть скористатись вищезазначені платники, це передбачені ст. 295.5 Податкового кодексу, податкові канікули (відпустка), на які вони мають право раз на рік протягом календарного місяця, або в разі хвороби, на період хвороби, що підтверджується відповідним листком непрацездатності.

Статтю 84 Кодексу законів про працю України доповнено частиною четвертою такого змісту: «У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті». Тобто, фактично відправляти в безоплатну відпустку дозволили безстроково, проте за згодою працівника.

ІІ) Щодо права роботодавця на допомогу по частковому безробіттю.

Відповідно до ст. 47-1 ЗУ «Про зайнятість  населення» для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець має право звернутися до Центру зайнятості за місцем реєстрації та подати такі документи:

1) заяву у довільній формі. Подання такої заяви та документів відповідно до Закону мають право тільки роботодавці, які займаються виробництвом продукції. Хоча, логічно було б розширити перелік, зокрема включити до нього, кому взагалі заборонено здійснювати діяльність.

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. Тобто, чи це встановлений перелік заходів відповідно до Постанови № 211, чи це повинен бути інший перелік, наразі є незрозумілим.

3) відомості про працівників у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цією статтею. Підпадають тільки ті працівники, які працювали понад шість місяців та за яких були сплачені внески у повному обсязі, на сумісників це не розповсюджується.

4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення (скорочення) виробництва.

Крім того, зазначено, що порядок надання допомоги по частковому безробіттю встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Проте, такого порядку й досі не має, що може позбавити роботодавців скористатись наданою Законом можливістю.

ІІІ) Суб’єкти господарювання, зокрема малий та середній бізнес очікували на прийняття додаткових пільг на час карантину. Зокрема ВРУ голосувала за звільнення від сплати оренди, проте в опублікованому Законі вже зазначена така можливість на розсуд орендодавця. Звільнення від сплати ЄСВ та інших податків за найманих працівників також не встановлено, штрафи за несвоєчасну виплату заробітної плати не скасовані, натомість заборонено здійснювати господарську діяльність та звільняти найманих працівників.

Тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 травня 2020 року:

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності.

Проте, законодавцю мабуть невідомо, що перш ніж виплатити заробітну плату необхідно сплатити податки та ЄСВ, тобто необхідно або платити повністю або ні, що потягне додаткові штрафи.

Відповідно до п. 9-11.2  зазначено, що з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Тобто законодавець залишив можливість нарахування пені за цей період. Я впевнена, що податкова й буде її нараховувати, а потім посилатись на податковий кодекс в якому не затверджено порядку списання такої пені, тому як ст. 101 ПК України передбачено лише порядок списання безнадійного податкового боргу.

Шість років тому вже вносились зміни в діюче законодавство, зокрема до п.п. 9-3, 9-4, ст. 11 Перехідних положень Закону № 2464-VI щодо звільнення від сплати ЄСВ категорії осіб, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, проте, це не зупинило податківців нараховувати штрафи та пеню. Наразі мною оскаржується нарахована податківцями пеня, справа триває більше ніж півтора роки. Тому, впевнена, що в даному випадку ситуація повториться і всі будуть змушені звертатись до суду за захистом своїх прав.

ІV)  Щодо звільнення від відповідальності у зв’язку із внесенням карантину до форс-мажорних обставин.

Відповідно до міжнародної практики обставина форс-мажору, в тому числі карантин, автоматично не звільняє від відповідальності. Необхідно довести, яким чином карантин, обмежує виконання певного зобов’язання. Як завжди зазначали у ТПП, відсутність грошей не вважається форс-мажором, тому як законодавчо це не визначено.

Не можна визнати форс-мажором призупинення діяльності підприємства у зв’язку з неможливістю працівників виходити на роботу в умовах карантину або через те що, заборонено здійснювати певні види господарської діяльності.

Таким чином, саме існування карантину не є форс-мажором. Така обставина стане форс-мажорною лише тоді, коли буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між зобов’язанням, які неможливо виконати, та обставинами, на які сторона посилається як форс-мажорні. Засвідченням форс-мажорних обставин займається Торгово-промислова палата, яка за результатами розгляду наданих заявником документів видає відповідний сертифікат.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що жодна норма на практиці, так би мовити «автоматично» працювати не зможе, наслідки зрозумілі.

Галина Папазова

Print Friendly, PDF & Email