Часи змінилися. Змінилися і відносини між дітьми, батьками та педагогами. В який бік? Питання з категорії риторичних, так як у кожної сторони буде своя відповідь. Ми пропонуємо дізнатися думку педагога – Марини Бельфер.
Батьки краще знають, як вчити
Сьогодні батьки змінилися, вони стали частіше і більше ходити в школу. Вони можуть дзвонити вчителю в будь-який час і постійно листуватися з ним в електронному журналі. Та й журнал передбачає можливість такого листування. Але з урахуванням того, що і як учитель зайнятий протягом дня, таке листування, звичайно, повинна відбуватися у виняткових випадках.
У вчителя, крім його уроків, серйозної, продуманої позакласної роботи з дітьми, самоосвіти і своє особисте життя, – безліч обов’язків: він перевіряє роботи дітей, готується до уроків, факультативів, гуртків, їздить на екскурсії, готує семінари та виїзні табори, і він не може займатися листуванням з батьками.
Якщо у мене є проблема, то я повинна побачити маму, познайомитися з нею, подивитися їй в очі, поговорити. Для спілкування з мамами і татами є батьківські збори або індивідуальні зустрічі.
Батьки вважають, що школа «повинна»
Багато батьків вважають, що школа повинна робити безліч речей, а що повинні вони – не знають. Вони знають, що повинен учитель, як він повинен, чому він повинен, навіщо. Звичайно, це не про всіх батьків, але приблизно третина готова до доброзичливого взаємодії зі школою, особливо в середній ланці, тому що у старших класах вони заспокоюються, починають багато розуміти, прислухаються і дивляться в одну сторону з нами.
Сучасні батьки, як платники податків, вважають, що школа їм повинна надати набір освітніх послуг, і держава їх в цьому підтримує. А що повинні вони? Чи розуміють вони, наскільки дитина підготовлений до життя в середній школі? Чи вміє вона дотримуватися правил загального розпорядку, чути голос старшого, самостійно працювати? Чи може вона взагалі робити щось самостійно чи її сім’я схильна до гіперопіки? А головне – це проблема мотивації, з якою вчителі зараз насилу справляються, якщо немає підготовленої в родині грунту.
Батьки хочуть керувати школою
Багато з них прагнуть вникати в усі шкільні справи і неодмінно брати в них участь – це ще одна особливість сучасних батьків, особливо непрацюючих мам.
Я переконана в тому, що допомога батьків потрібна тоді, коли школа чи вчитель за нею звертаються.
Робота батьків у керуючій і опікунській радах може і повинна бути плідною, але зараз поширене наполегливе бажання батьків керувати школою, вказувати їй, що вона повинна робити – в тому числі і поза діяльністю керуючої ради.
Батьки транслюють дитині своє ставлення до школи
Бувають випадки, коли батьки чимось незадоволені і можуть сказати при дитині про її вчительку «ну і дурепа». Не можу собі уявити, щоб так могли сказати мої батьки і батьки моїх друзів. Не треба абсолютизувати місце і роль вчителя в житті дитини – хоча воно нерідко дуже важливе, але якщо ти вибрав школу, хотів в неї потрапити, то, напевно, неможливо йти в неї без поваги до тих, хто її створив і хто в ній працює.
Батьки скаржаться
У сучасних батьків раптом відкрився канал зв’язку з високими інстанціями. Тепер як тільки хтось із батьків не задоволений школою, відразу звучать грізні слова. І доноси стають нормою, ми прийшли до цього. Це остання точка в історії контролю над школою.
Батьки виховують споживачів
Ще один аспект сучасного батьківства: багато з них досить часто намагаються забезпечити дітям максимальний рівень комфорту, найкращі умови у всьому. Батьки виховують примхливих споживачів, абсолютно не пристосованих до реального життя, які не вміють подбати не тільки про інших, а й про себе. Але це не тема взаємин батьків і школи – мені здається, це загальна проблема.
Проте є батьки, які стають друзями
Але є у нас і приголомшливі батьки, які стають друзями на все життя. Люди, які з півслова розуміють нас, беруть сердечну участь у всьому, що ми робимо, з ними можна порадитися, обговорити щось, вони можуть подивитися на це дружнім поглядом, можуть сказати правду, вказати на помилку, але при цьому намагаються зрозуміти та вміють встати на наше місце.
