Часи змінилися. Змінилися і відносини між дітьми, батьками та педагогами. В який бік? Питання з категорії риторичних, так як у кожної сторони буде своя відповідь. Ми пропонуємо дізнатися думку педагога — Марини Бельфер.

Батьки краще знають, як вчити

Сьогодні батьки змінилися, вони стали частіше і більше ходити в школу. Вони можуть дзвонити вчителю в будь-який час і постійно листуватися з ним в електронному журналі. Та й журнал передбачає можливість такого листування. Але з урахуванням того, що і як учитель зайнятий протягом дня, таке листування, звичайно, повинна відбуватися у виняткових випадках.

У вчителя, крім його уроків, серйозної, продуманої позакласної роботи з дітьми, самоосвіти і своє особисте життя, — безліч обов’язків: він перевіряє роботи дітей, готується до уроків, факультативів, гуртків, їздить на екскурсії, готує семінари та виїзні табори, і він не може займатися листуванням з батьками.

Якщо у мене є проблема, то я повинна побачити маму, познайомитися з нею, подивитися їй в очі, поговорити. Для спілкування з мамами і татами є батьківські збори або індивідуальні зустрічі.

Батьки вважають, що школа «повинна»

Багато батьків вважають, що школа повинна робити безліч речей, а що повинні вони — не знають. Вони знають, що повинен учитель, як він повинен, чому він повинен, навіщо. Звичайно, це не про всіх батьків, але приблизно третина готова до доброзичливого взаємодії зі школою, особливо в середній ланці, тому що у старших класах вони заспокоюються, починають багато розуміти, прислухаються і дивляться в одну сторону з нами.

Сучасні батьки, як платники податків, вважають, що школа їм повинна надати набір освітніх послуг, і держава їх в цьому підтримує. А що повинні вони? Чи розуміють вони, наскільки дитина підготовлений до життя в середній школі? Чи вміє вона дотримуватися правил загального розпорядку, чути голос старшого, самостійно працювати? Чи може вона взагалі робити щось самостійно чи її сім’я схильна до гіперопіки? А головне — це проблема мотивації, з якою вчителі зараз насилу справляються, якщо немає підготовленої в родині грунту.

Батьки хочуть керувати школою

Багато з них прагнуть вникати в усі шкільні справи і неодмінно брати в них участь — це ще одна особливість сучасних батьків, особливо непрацюючих мам.

Я переконана в тому, що допомога батьків потрібна тоді, коли школа чи вчитель за нею звертаються.

Робота батьків у керуючій і опікунській радах може і повинна бути плідною, але зараз поширене наполегливе бажання батьків керувати школою, вказувати їй, що вона повинна робити — в тому числі і поза діяльністю керуючої ради.

Батьки транслюють дитині своє ставлення до школи

Бувають випадки, коли батьки чимось незадоволені і можуть сказати при дитині про її вчительку «ну і дурепа». Не можу собі уявити, щоб так могли сказати мої батьки і батьки моїх друзів. Не треба абсолютизувати місце і роль вчителя в житті дитини — хоча воно нерідко дуже важливе, але якщо ти вибрав школу, хотів в неї потрапити, то, напевно, неможливо йти в неї без поваги до тих, хто її створив і хто в ній працює.

Батьки скаржаться

У сучасних батьків раптом відкрився канал зв’язку з високими інстанціями. Тепер як тільки хтось із батьків не задоволений школою, відразу звучать грізні слова. І доноси стають нормою, ми прийшли до цього. Це остання точка в історії контролю над школою.

Батьки виховують споживачів

Ще один аспект сучасного батьківства: багато з них досить часто намагаються забезпечити дітям максимальний рівень комфорту, найкращі умови у всьому. Батьки виховують примхливих споживачів, абсолютно не пристосованих до реального життя, які не вміють подбати не тільки про інших, а й про себе. Але це не тема взаємин батьків і школи — мені здається, це загальна проблема.

Проте є батьки, які стають друзями

Але є у нас і приголомшливі батьки, які стають друзями на все життя. Люди, які з півслова розуміють нас, беруть сердечну участь у всьому, що ми робимо, з ними можна порадитися, обговорити щось, вони можуть подивитися на це дружнім поглядом, можуть сказати правду, вказати на помилку, але при цьому намагаються зрозуміти та вміють встати на наше місце.

Print Friendly, PDF & Email