Порошенко схвалив закон про фінансову реструктуризацію підприємств-боржників. Як стверджують у Нацбанку, цей закон сприятиме відновленню платоспроможності підприємств, збереження робочих місць і сплаті податків до бюджету. Він має обмежену дію, і за три роки втратить свою чинність.
Треба сказати, ця законодавча норма давно на часі, адже понад два роки економіка України перебуває в рецесії, а обсяг кредитної заборгованості сягає 200 млрд грн. Цей обсяг перевищує операційний прибуток для підприємств усіх секторів, крім сільського господарства та видобувної промисловості, в 20 разів, тоді як має бути — 2–3 рази.
Величезна маса підприємств перебуває «на межі виживання», і без реструктуризації заборгованості великі підприємства з рентабельним бізнесом – агрохолдинги, металургійні підприємства – кануть в небуття, а разом з ними і тисячі робочих місць, можливість нарощення внутрішнього виробництва й торгівлі, а отже, й зростання реального ВВП.
Тож, «Публічний аудит» вирішив з’ясувати, на яких умовах відбуватиметься реструктуризація, хто на неї може розраховувати, а також, які недоліки містить схвалений закон.
За розрахунками Мінфіну, створений механізм дозволить реструктуризувати 25 % від загального обсягу кредитної заборгованості, тобто 50 млрд грн. Суть у тому, що відповідно до механізму реструктуризацією зможе скористатись не кожен боржник, а тільки той, який перебуває в критичному фінансовому стані. Однак під цей критерій сьогодні потрапляє абсолютна більшість компаній.
Відсікаємо «зайвих»
Втім, законодавці передбаченими умовами заздалегідь усунули певне коло учасників. Адже для участі в реструктуризації потрібно зібрати пакет документів, серед яких – звіт про проведення огляду господарської діяльності незалежним аудитором. Послуги такого експерта боржник повинен оплатити самостійно (якщо інше не погоджено сторонами), тож для декого подібні витрати можуть виявитися непосильними. Фактично, це знижує ймовірність участі в реструктуризації підприємств, які мають незначний валовий дохід та перебувають на межі рентабельності чи навіть банкрутства. Навіть якщо кредитор, який бере участь у реструктуризації, погодиться надати додатковий обсяг кредитування, що необхідний для активізації діяльності боржника, поточна відсоткова ставка за кредитами не зменшить навантаження на підприємство, а навпаки погіршить його.
«Було б більш доречно, якби оплата праці аудитора відбувалася за рахунок кредитора, бо саме вони в першу чергу зацікавлені в об’єктивності даних про перспективність подальшої діяльності боржника. Якщо ж саме останній платитиме винагороду незалежному експертові, це дещо нівелює мету та кінцевий результат залучення», – вважає заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.
На сьогодні, фактично, складність процедури та високі вимоги роблять цей механізм недоступним для значної кількості дрібних та середніх підприємств. Проте загалом інакше бути б не могло, бо відносини боржника і кредитора є приватними, а не публічними, і зобов’язати кредитора, навіть на рівні нормативного акта, робити щось собі в збиток, зате на користь боржника, законодавці не мають права.
«Тому основна мета процедури — це насамперед створити фундамент для досягнення порозуміння на основі узгодження позицій кількох кредиторів відносно одного боржника, щоб вони всі володіли однаковою повнотою інформації про його підприємницьку діяльність, її перспективність і, виходячи з наданих відомостей в аудиторських висновках та фінансовій звітності, вирішували: дати підприємству шанс на виживання, списавши його борг, чи ні», — акцентує спеціаліст.
Висновок про перспективність господарської діяльності боржника
Боржник своєчасно має надавати кредиторам та інвесторам доступ до інформації про свій фінансовий стан, активи, капітал, зобов’язання, комерційну діяльність та її перспективи, інформацію про бенефіціарного власника та пов’язаних осіб. Також компанія подає фінансову звітність, яка повинна відповідає вимогам міжнародних стандартів або українським національним стандартам бухгалтерського обліку, за останні три фінансові роки, а також висновок незалежного аудитора, про який згадувалося вище.
Хто координуватиме процес реструктуризації?
Для цього буде створено спеціальну спостережну раду з представників НБУ, Мінфіну, Мінекономрозвитку та Мінюсту, яка сформує секретаріат, арбітражний комітет, перелік арбітрів тощо. Основну організаційну та аналітичну роботу виконуватиме саме секретаріат.
На арбітражний комітет покладатиметься роль судді у вирішенні спорів між кредитором та боржником, за умови наявності відповідного застереження в рамковому договорі або у погодженому сторонами плані реструктуризації.
Процедура добровільної фінансової реструктуризації проводитиметься без звернення до суду, шляхом переговорів. Для цього боржник подає письмову заяву до секретаріату, в якій він дає згоду на передачу спорів до арбітражу, а також інформацію про наявність згоди кредиторів на участь у процедурі, пропозиції щодо дати, часу та місця проведення перших зборів кредиторів, додає переліки фінустанов, забезпечених кредиторів, пов’язаних осіб боржника, власників істотної участі, перелік наявних судових проваджень тощо.
Секретаріат реєструє отриману від боржника заяву про реструктуризацію та розсилає кредиторам повідомлення про проведення перших зборів, під час яких вони приймають рішення про участь у процедурі добровільної фінансової реструктуризації та підписують згоду на неї. Також він перевіряє згоду та ухвалює рішення про початок проведення добровільної фінансової реструктуризації не пізніше наступного робочого дня після її отримання. Якщо на дату початку процедури до господарського суду подано заяву про порушення провадження в справі про банкрутство боржника, кредитори мають право подати клопотання про зупинення процедури банкрутства.
Після того, як секретаріат «дасть добро» на початок проведення процедури, ствоюється координаційний комітет фінансових установ – комітет кредиторів. Укладається договір про відстрочку, формується порядок співпраці та проведення переговорів щодо підготовки плану реструктуризації. Цей план розробляється за участі і боржника, і кредиторів.
Мораторій на виплату боргів та податковий борг
Від дати старту процесу реструктуризації вводиться мораторій на виконання вимог кредиторів, який діятиме протягом найближчих 120 днів. У цей час забороняється стягувати майно боржника, укладати угоду про заставу чи іпотеку його майна; вимагати повернення боргу чи відсотків за ним. Також протягом дії мораторію не нараховуються штрафи, пеня або інші фінансові санкції та зупиняється перебіг позовної давності.
Не менш важливім є питання оподаткування. Так, передбачено особливий податковий режим (зміни до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Зокрема, якщо план санації передбачає розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів, податкові зобов’язання виконуватимуться на умовах плану санації без узгодження з органом стягнення.
Податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується. Той податковий борг, що виник пізніше, відстрочується чи списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, що голосували за його схвалення.
«У Мінфіні ці пільги вважають критичними, без яких закон не запрацював би. Логіка зрозуміла – у позичальника у випадку прощення боргу або його частини виникають податкові зобов’язання, а також може бути податковий борг. Якщо позичальник йде на списання боргу перед кредитором, то йде і на пропорційне списання податкового боргу. Банки ж, отримавши в якості погашення боргу майно боржника, сплатять ПДВ тільки на суму, яка перевищує балансову вартість боргу», – коментує норму Вігірінський.
Як «примирятимуть» боржника та кредитора?
Інструментарій насправді різноманітний:
- внесення змін до кредитних договорів, в тому числі погашення заборгованості окремими траншами (розстрочки), перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов, пов’язаних з кредитним договором або забезпеченням за ним;
- надання нового фінансування боржнику;
- продаж майна боржника зі збереженням або без збереження іпотеки, застави або інших видів забезпечення щодо такого майна; або передача права власності на таке майно в рахунок повного задоволення вимог;
- прощення частини боргу;
- звернення стягнення на предмет забезпечення чи добровільної відмови від забезпечення; — випуск цінних паперів;
- реорганізація (злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення) боржника;
- переведення зобов’язань боржника в капітал, що передбачає можливість входження в статутний капітал підприємства його кредитора.
Тут, як акцентують у «Публічному аудиті», вимальовуються хороші перспективи для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який отримав у спадок від банків, визнаних неплатоспроможними, солідний кредитний портфель.
«Входження Фонду до статутного капіталу підприємства, яке з часом може відновити прибуткову діяльність, можна розглядати як один із інструментів вигідного інвестування. Допомігши підприємству сьогодні, в середньо- та довгостроковій перспективі Фонд зможе розраховувати на відрахування дивідендів, що в майбутньому перетворить його на потужного інвестиційного гравця та учасника макроекономічних процесів», – переконаний керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Тому, за його словами, Фонду варто дуже ґрунтовно підходити до питання інструментарію реструктуризації, в кожному конкретному випадку зважуючи на ситуативні та довгострокові можливості повернення позик.
Матеріал надано «Публічним аудитом»
