Хоча основним завданням парламентарі визначили закладення обґрунтованої системи критеріїв для визначення кола осіб, до яких застосовується амністія, а також обмежень щодо її застосування, ці критерії виявилися не повністю обґрунтованими і норми Закону містять цілу низку юридичних нонсенсів.
«Не можна застосовувати амністію, і, сподіваюся, президент не підпише закон в його нинішній редакції, там, де від відповідальності звільняються люди, які зі зброєю в руках вчиняли корисливі тяжкі або особливо тяжкі злочини. Припустімо, розбій, який відбувся з застосуванням вогнепальної зброї, підпадає під амністію. Тобто, законодавець вважає цілком нормальним явищем епізод, коли людина у формі, з автоматом забрала в цивільної сім’ї певне майно, а потім «добросовісно» надіслала його як подарунок своїй родині», – говорить керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Так, цим законом Рада амністувала учасників бойових дій, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими, злочинами проти життя та здоров‘я особи. Треба сказати, що цим самим учасники АТО отримали певне привілойоване становище, адже значна частина інших норм закону вказує на те, що не підлягають амністії особи, які вчинили як особливо тяжкі, так і тяжкі злочини.
За словами Гольдарба, те, що законодавець обмежив «прапорцями» злочини проти людини, її життя та здоров’я, – правильно. Адже ні вбивства, ні тяжкі тілесні, що спричинили смерть, ні зґвалтування, ні торгівля людьми не повинні зійти з рук – вони не можуть підпадати під жодну амністію, в якій би формі злочинець не скоював злочин, навіть зважаючи на військовий конфлікт.
На переконання фахівця, потрібно і важливо розрізняти: вилучення транспортних засобів та інших матеріальних цінностей для проведення бойових операцій і захисту цілісності держави – це одна справа; та відбирання цінних речей, як-от: телефонів, дорогоцінних прикрас, грошей – для подальшої реалізації на чорному ринку або використання в особистих цілях – це зовсім інша річ, яку не можна попускати.
Безкарність, як акцентує юрист, породжує вседозволеність. Тому, коли злочинець під дулом автомата забирає в мирних людей їхнє майно, знаючи, що буде звільнений від відповідальності та уникне правосуддя, – це створює серйозний ризик того, що він вчинятиме так і надалі.
«У кримінальному праві є важливий постулат – невідворотності покарання. Це важливий фактор утримання від злочину – в іншому випадку злочинець розумітиме, що в нього розв’язані руки. Усім відомо, що там, де є вседозволеність, розпочинається беззаконня. Непотрібно далеко ходити – достатньо оцінити, що відбулося, як тільки спрацювала норма права під назвою «закон Савченко». Буквально за незначний проміжок часу після того, як на свободу випустили засуджених, які скоїли тяжкі та особливо тяжкі злочини, величезна частина серед них вчинила рецидиви. Відтак ці ж люди були знову виявлені поліцейськими та відправлені на лаву підсудних. Зараз дуже важливо зробити все, аби не розвинувся подібний цикл, а він уже зароджується», – коментує спеціаліст.
Вищевказане підтверджує й остання «епідеміологічна» статистика щодо росту злочинності: кількість тяжких злочинів і злочинів середньої тяжкості збільшилася на чверть у першому півріччі 2016 року проти аналогічного періоду в минулому році. Побиття, замах на власність, зокрема крадіжки та грабежі, – ключові індикатори росту рівня злочинності.
На сьогодні, за словами керівника «Публічного аудиту», одна з основних цілей закону про амністію – замирити ситуацію з військовими. «Влада намагається загравати з тим броунівським рухом, який вона не контролює, а вона фактично втратила контроль, зокрема над добровольчими батальйонами. Більше того, думаю, вона не контролює війська на лінії розмежування. Тому й намагається показати свою лояльність до багатьох речей, незважаючи на те, що це не завжди виправдано та безпечно для суспільства», – резюмує Максим Гольдарб.
Нагадаємо, за Закон № 4255 про амністію в 2016 році проголосувало 247 народних депутатів.
Законом передбачено оголосити амністію в першу чергу для найбільш незахищених та соціально вразливих категорій засуджених: на неповнолітніх і жінок, а також чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів; інвалідів першої, другої та третьої груп, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання, осіб, які досягли пенсійного віку.
Крім того, передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО, отримали статус учасника бойових дій, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими, злочинами проти життя та здоров‘я особи.
Матеріал надано «Публічним аудитом»
