На які норми законодавства посилатися, якщо батьки відмовляються приходити до навчального закладу та не відвідують батьківські збори або відправляють замість себе інших родичів, як-от сестер чи братів учня.
Право повнолітніх осіб брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер незаперечне (ч. 4 ст. 259 Сімейного кодексу України). Однак є ще й інші норми, як-от:
- представниками малолітніх або неповнолітніх дітей є їхні батьки (ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України);
- батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти (ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України).
І цього вже достатньо, щоб відповісти на запитання. Та все ж якщо заглибитися…
Від часу зарахування дитини до школи між батьками й закладом освіти виникають цивільно-правові відносини.
Звичайний порядок їх розвитку:
- батьки пишуть заяву про зарахування їхньої дитини до школи, надають інші документи відповідно до законодавства
- директор закладу освіти видає наказ про зарахування учнів;
- батьки та учень ознайомлюються зі статутом закладу освіти, з правилами внутрішнього розпорядку, іншими документами і приймають їх як такі.
Батьки та їхня дитина — здобувач освіти — набувають статусу учасників освітнього процесу.
Кожна категорія учасників освітнього процесу має свої права та обов’язки відповідно до Закону України «Про освіту». Так, і здобувачі освіти, і їхні батьки зобов’язані дотримувати (частини треті ст. 53 і 55):
– установчих документів
– правил внутрішнього розпорядку закладу освіти
– умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).
Крім того, батьки зобов’язані сприяти:
– виконанню дитиною освітньої програми
– досягненню дитиною результатів навчання, передбачених освітньою програмою.
Як бачимо, у цивільно-правових відносинах дитину перед шкільною адміністрацією представляють батьки. А якщо ще взяти до уваги зміст статуту й правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, то знайдемо достатньо правових підстав, на які батьки «підписалися» ще зі свята Першого дзвоника.
Джерело: Педрада
