Комуністична партія Китаю проводить свій 20-й національний з’їзд, виводячи КНР на якісно новий етап розвитку. Історичний з’їзд проводиться після того, як Китай досяг своєї першої столітньої мети з побудови сяокан — середньозаможного в усіх відношеннях суспільства до 2021 року, розпочавши реалізацію другої столітньої мети щодо побудови сучасної соціалістичної країни — процвітаючої, сильної, демократичної та культурно розвиненої.
Горизонт виконання другого амбітного завдання окреслено 2049 роком.
Сяокан (середньозаможне суспільство) – китайський термін, що спочатку використовувався в конфуціанстві. Він описує суспільство, що складається з функціонального середнього класу. Цей термін найбільш відомий в останні роки завдяки його використанню Генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю Ху Цзіньтао в період з 2002 по 2012 рік, коли йшлося про економічну політику, спрямовану на більш рівномірний розподіл багатства.
У використанні нинішнього генсека Сі Цзіньпіна термін «Китайська мрія» набув досить великої популярності. Ще у 2015 році Сі Цзіньпін оприлюднив низку політичних гасел під назвою «Чотири всебічні аспекти», які включають «всебічну побудову середньозаможного суспільства».
Початок шляху
Після початку реформ і відкритості Китаю в 1978 завдяки постійним зусиллям китайського народу КНР перетворилася з величезної, бідної та відсталої країни в процвітаючу наддержаву з другою економікою у світі.
Сьогодні, після захоплення здобутками Китаю за останні 40 років, міжнародне співтовариство намагається зрозуміти, як КПК призвела китайський народ до досягнення цієї амбітної мети так швидко.
Заснування КПК сто років тому стало поворотною подією в історії Китаю. З самого початку партія та її члени зробили благополуччя китайського народу та відродження китайської нації своєю непорушною метою.
1 липня 2021 року на церемонії, присвяченій сторіччю з дня заснування КПК, Сі як генеральний секретар ЦК КПК та голова КНР заявив, що Китай реалізував свою Першу сторічну мету побудови середньозаможного суспільства в усіх відношеннях. Це означає, що Китай покінчив із абсолютними злиднями і тепер упевненими кроками йде до Цілі другого сторіччя — побудови великої сучасної соціалістичної країни.
Чотири модернізації
Сяокан, термін, що означає помірне процвітання, ніс у собі прагнення китайців до кращого життя і з давніх-давен був постійним прагненням китайської нації. Проте протягом тисячоліть помірне процвітання залишалося мрією, а сучасна історія Китаю була сповнена гіркотою економічних труднощів і проблем.
Китайські експерти зазначають, що КПК з моменту свого заснування в 1921 році об’єднувала китайський народ у досягненні одного успіху за іншим. Саме партія стояла біля джерел заснування Китайської Народної республіки (КНР) в 1949 році та почала соціалістичне будівництво.
Накопичуючи невеликі досягнення в різних галузях у різних містах, Китай зрештою побудував стійку промислову систему, заклавши основу для майбутнього економічного стрибка. Зміцнення стратегічного планування та розробки політики, формулювання поетапних цілей, аналіз досвіду та узагальнення результатів на практиці —уроки, які КПК та китайський народ здобули з перших років існування КНР.
Наприклад, у розвиток сучасної промисловості, сільського господарства, транспорту та оборони з 1953 по 1957 рік Китай почав реалізацію свого плану першої п’ятирічки. У 1960-х роках КПК також поставила за мету досягнення чотирьох модернізацій – модернізації промисловості, сільського господарства, національної оборони та науки й техніки – до кінця 20-го століття та розробила для цього двоетапний план розвитку.
Наполеглива праця принесла досягнення. ВВП Китаю 1952 року становив 67,9 млрд юанів, ВВП на душу населення становив 119 юанів, тоді як 1978 року ВВП збільшився до 367,9 млрд юанів, а ВВП душу населення становив 385 юанів, згідно з Білою книгою про китайський сяокан, випущеною в 2021 році.
Але незважаючи на фундаментальні зміни, які зробив Китай, він ще має пройти довгий шлях до загального добробуту.
Китайське економічне диво
1978-й був яскравим роком в історії боротьби китайського народу за побудову більш благополучного суспільства за допомогою реформ і відкритості. У перші роки реформ Ден Сяопін вперше використав термін сяокан, щоб представити своє бачення модернізації Китаю. Вищий китайський лідер також поставив за мету забезпечити гідне життя китайського народу та побудувати суспільство сяокан до кінця 20-го століття.
З 1978 року китайське диво виявилося в більшій кількості міст країни, і серед них виділяється Шеньчжень, що межує з Гонконгом.
У серпні 1980 року Китай затвердив створення особливих економічних зон у Шеньчжені, Чжухаї та Шаньтоу в провінції Гуандун на півдні Китаю та у Сямені в провінції Фуцзянь на сході Китаю.
У травні 1984 року Китай відкрив ще 14 прибережних портових міст, включаючи Тяньцзінь, Далянь у провінції Ляонін.
КПК та китайський народ скористалися історичними можливостями та належним чином здійснили величезні перетворення. Зберігаючи відданість більш глибоким реформам і ширшій відкритості до світу, Китай здійснив найбільші економічні та соціальні перетворення в сучасній історії.
1987 року ВВП Шеньчженя вже зріс у 30 разів у порівнянні з показником 1979 року. Уряд міста також узяв на себе ініціативу щодо запровадження перших у країні тимчасових правил, що заохочують науково-технічний персонал інвестувати в технологічні патенти, управління та інші види діяльності та створити приватні технологічні підприємства.
Того ж року 43-річний колишній військовий Жень Чженфей заснував компанію Huawei. Саме тоді 111-річна компанія Ericsson вперше вийшла на ринок Китаю та взяла участь у будівництві найпершої в Китаї базової станції мобільного зв’язку.
Через двадцять два роки, у 2009 році, компанія Ericsson назвала Huawei «найсерйознішим конкурентом» у галузі мобільних систем. Китайський високотехнологічний гігант у даний час став світовим лідером у галузі телекомунікаційних технологій п’ятого покоління, лідируючи з часткою ринку 31% з точки зору світового доходу від телекомунікаційного обладнання в 2020 році, за ним слідує Ericsson з часткою 15%.
За 40 років Шеньчжень виріс із маленького рибальського села з населенням лише 30 000 осіб у міжнародний мегаполіс із населенням понад 10 мільйонів осіб. Його площа збільшилася з 3 квадратних кілометрів до більш ніж 2000 квадратних кілометрів, а обсяг ВВП збільшився в 10 000 разів.
Історія Шеньчженя розглядається як дзеркало економічного дива Китаю.
До 2021 року ВВП Шеньчженя в поточних цінах перевищив 3 трлн юанів (475 млрд доларів), наблизившись до ВВП Норвегії і набагато перевищивши Сінгапур (396,99 млрд).
Ще однією важливою віхою стало те, що третій пленум ЦК КПК 14-го скликання в листопаді 1993 р. схвалив рішення про створення соціалістичної ринкової економічної системи. Надалі активний розвиток приватного сектора зайняв чільне місце.
Список торгових партнерів Китаю, який у 1978 році налічував 40 країн, у 2017 році зріс до 231 країни.
Загальна вартість імпорту та експорту товарів країни зростала в середньому на 18,6% на рік з 1978 до 2017 року та досягла 27,8 трлн юанів, що становить 11,5% від загальносвітового обсягу. За той же період китайський експорт зріс до 15,3 трлн юанів з 16,8 млрд юанів, збільшившись у середньому на 19,1% у річному обчисленні.
У липні 2021 року місцевий Чжецзян отримав нову місію в розвитку Китаю — він запустив документ із детальним викладом конкретних планів щодо перетворення себе на пілотну зону загального процвітання — невід’ємну частину мети другого століття Китаю, вступивши на шлях, який стане прикладом у країні про те, як зменшити нерівність між регіонами, міськими та сільськими районами та доходами.
Чудеса в Шеньчжені є втіленням швидкого розвитку Китаю.
Прямо зараз китайці насолоджуються великими будинками, мають більш швидкий і зручний транспорт та повний доступ до предметів першої потреби. Особисті доходи неухильно зростали, при цьому середній доход на душу населення збільшився з 171 юаня в 1978 році до 12 520 юанів в 2010 році. У свою чергу, покращилась і якість життя.
2010 року — того ж року, коли Китай виконав свій 11-й п’ятирічний план — Китай обігнав Японію та став другою за величиною економікою світу, одразу після США, з погляду ВВП, вираженого в доларовому вираженні. Разом усі аспекти китайського суспільства зазнали фундаментальних змін, і китайський народ зробив ще один крок до сяокан.
Наполегливість поколінь
На своєму 18-му з’їзді КПК у 2012 році КПК оголосила, що до 2021 року Китай реалізує Першу столітню мету побудови помірно заможного суспільства в усіх відношеннях.
Наявний дохід на душу населення сільських жителів у бідних районах досяг 12 588 юанів у 2020 році. Колишні бідні домогосподарства тепер мають достатньо їжі, одягу та постільних речей для будь-якої пори року та будь-яких погодних умов.
2020 року ВВП Китаю становив уже 102,6 трлн юанів, а ВВП на душу населення — 72 000 юанів.
У лютому 2021 року Сі урочисто проголосив «повну перемогу» у викоріненні бідності в Китаї. Через кілька місяців, на церемонії 1 липня 2021 р., присвяченій сторіччю з дня заснування КПК, китайський лідер заявив, що це вдалося зробити завдяки постійним зусиллям усієї партії та всієї нації.
Аналітики всього світу високо оцінили ці досягнення й заявили, що вони також свідчать про те, що розвиток Китаю входить у нову фазу, і в найближчі 100 років під керівництвом КПК очікується досягнення більш амбітної мети.
Аналізуючи довгий шлях боротьби із бідністю, шлях до сяокан, лідерство КПК, відданість поетапним цілям, досягнення прогресу за допомогою реформ і відкритості, а також наполегливість і працьовитість китайського народу, вони відзначили, що реалізація Китаєм сяокан є досягненням проміжної мети на шляху до модернізації та національного успіху, а КПК і китайський народ вже стали на новий шлях.
Але новий виклик ще більш амбітний – при реалізації другої столітньої мети побудови «сучасної соціалістичної країни, що процвітає, сильної, демократичної, культурно розвиненої та гармонійної» до 2049 року, Китаю та його лідерам належить зробити ще більш вражаючий ривок.
Однак спостерігаючи сучасні темпи зростання та розвитку китайського суспільства та економіки Китаю, все більша кількість експертів упевнена, що мета буде досягнута.