У пустелі Кубуці на півночі Китаю стартувало масштабне збирання «Сонячної Великої стіни» — проєкту, що має досягти 100 ГВт встановленої потужності до 2030 року. Це найбільша окрема сонячна електростанція у світі: смуга з близько восьми мільйонів фотоелектричних панелей завдовжки 400 км і завширшки 5 км, південніше Хуанхе, між містами Баотоу і Баяннур.
Станом на початок 2026-го змонтовано ~5,4 ГВт. Розрахункова річна генерація — 180 млрд кВт·год: вистачить, щоб повністю покрити потреби Пекіна (135,8 млрд кВт·год у 2023-му). Інвестиції оцінюють у близько 87 млрд євро.
Масштаб і географія: де саме будують стіну
Кубуці у Внутрішній Монголії історично називали «морем смерті» — піщані дюни без рослинності й життя. Тепер той самий ландшафт перетворюють на енергетичний кластер. Розташування ідеальне: понад 3100 годин сонячного сяйва на рік, рівнинний рельєф, близькість до промислових центрів і високовольтних коридорів. Проєктом керує Three Gorges Corporation спільно з Inner Mongolia Energy Group.
Тільки два сегменти — Kubuqi North і South Megabase — додадуть 7 і 6 ГВт відповідно. Жодних інвестицій від місцевих бюджетів: усе фінансують держкомпанії та центральні структури.

Технічний прорив: що в основі «стіни»
Об’єкт побудований за моделлю «вітер + сонце» — перший китайський десятимільйоннокіловатний гібридний кластер, підключений до мережі ще наприкінці 2023 року. Інверторне обладнання — здебільшого Huawei Smart PV із SmartString-архітектурою та доступністю на рівні 99,999%.
Корпуси повністю герметизовані: відсіки силової електроніки і кабельних з’єднань ізольовані одне від одного — це принципово для пилового пустельного клімату. Окремий компонент — нова лінія електропередач до агломерації Пекін–Тяньцзинь–Хебей, яка щороку транспортуватиме до 48 млрд кВт·год чистої енергії.
Подвійне призначення: енергетика плюс боротьба з опустелюванням
«Стіна» — не лише про мегавати. Панелі знижують швидкість приземного вітру, зменшують випаровування та створюють тінь, у якій виживають рослини. NASA Landsat-аналіз 2017–2024 років фіксує помітне «озеленення» зон під панелями. Уже зараз приблизно третина пустелі демонструє ознаки відновлення.
Під рядами модулів місцеві фермери вирощують ягоду годжі (вовчу ягоду), солодку, кормові трави, тримають овець — це нова китайська модель «агровольтаїки». Очікуване скорочення викидів CO₂ у районі Далад-Баннер — близько 31,3 млн тонн на рік. ООН ще раніше визнала Кубуці зразковою територією перетворення пустелі на оазу.
Економіка проєкту: робочі місця та енергетична безпека
За планом, до 2030 року «Сонячна стіна» дасть близько 50 000 робочих місць — від монтажу й обслуговування до наземної агрокультури.
Стратегічно проєкт вирішує ще одну задачу — енергобезпеку Пекіна: одна станція покриватиме всі потреби столиці плюс додаватиме надлишок у мережу провінцій Хебей, Шансі й Тяньцзинь. Це структурно знижує залежність східного Китаю від вугільних ТЕС і дозволяє виводити з експлуатації найбрудніші блоки.
Підстанція Junma 2019 року, до речі, потрапила до Книги рекордів Гіннеса як «найбільше зображення із сонячних панелей» — модулі викладено у форму скакаючого коня.

Порівняння з найбільшими сонячними проєктами світу
Кубуці перевершує всі чинні рекорди. Bhadla Solar Park (Раджастан, Індія) — 2,25 ГВт на 57 кв. км, чинний світовий лідер серед запущених, але «стіна» при 100 ГВт буде в 44 рази більшою. Pavagada Solar Park (Карнатака, Індія) — 2,05 ГВт. Golmud Desert Solar Park (китайський Цинхай) — близько 2,8 ГВт.
Tengger Desert Solar Park у Нінся — 1,5 ГВт, раніше відомий як «Велика сонячна стіна Китаю», але в нової стіни в Кубуці буде в 67 разів більший масштаб. Mohammed bin Rashid Solar Park в ОАЕ розраховано на 5 ГВт до 2030 року — менше за ті 5,4 ГВт, що вже встановлені в Кубуці. У США найбільший сонячний кластер — Solar Star у Каліфорнії (579 МВт) і Copper Mountain у Неваді (~800 МВт), що поряд із китайським проєктом виглядають мікроскопічно.
Китай уже сьогодні утримує 51% світової встановленої сонячної потужності за даними Global Energy Monitor — і це до завершення «стіни». Найближчий конкурент за амбіціями — індійський Khavda Solar Park у Гуджараті, проєктований на 30 ГВт до 2027 року, але навіть він втричі менший за китайський план.

Висновки: що означає «стіна» для глобальної енергетики
Сонячна Велика стіна — не просто черговий рекорд, а зміна правил гри. Вона показує, що сонячна генерація може масштабуватися на території розміром із невелику європейську країну і водночас повертати життя в зону екологічної катастрофи.
Для глобального енергопереходу це сигнал: майбутнє за «гіпермегапроєктами», де сотні гігаватів сонячної потужності з’являються за десятиліття, а не за півстоліття. Запитання — чи зможуть інші країни повторити модель Китаю з державним фінансуванням і централізованим плануванням, чи цей формат залишиться унікальним.






























